Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді Харків Харківська область 0679331ё668 0668243914

адвокат

Contents


Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення

АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ:

Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення Міськради в частині відмови

ТOB у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою

щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі для

будівництва житлового будинку;

зобов’язання Міськради повторно розглянути на її пленарному засіданні (сесії)

питання щодо надання TOB дозволу на розроблення технічної документації із

землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в

натурі (на місцевості)


Постанова від 20 червня 2018 року Справа № 758/1764/17 Провадження № 11-438апп18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75068854

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи

юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого

самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є

перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб),

прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських

функцій.

Передача в оренду земельних ділянок

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі —

ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або

комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх

повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору

купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права

оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору

купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради

передають земельні ділянки у власність або у користування із земель

комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Права власності та права користування земельними ділянками

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права

користування земельними ділянками із земель державної або комунальної

самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за

результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок

комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами

місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення

земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі

технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної

ділянки в натурі (на місцевості).

Дозвіл та клопотання

При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу,

наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень,

передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель

державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її

відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку

до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього

Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки

(частина друга статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в

межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в

порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у

двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної

експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання

позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання

земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом

землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту

землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних

ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних

ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування

з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому

числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат

сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та

прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова та оскарження

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у

наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без

розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина чотирнадцята статті 123 ЗК).

Аналіз наведених норм права у взаємозв’язку дає підстави вважати, що ними

встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у

користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці

питання.

Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у

користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із

заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за

результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з

відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у

користування (оренду).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок у справі, що

розглядається, предметом якої є рішення Міськради про відмову у надані

дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної

управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм права,

оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у

сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного

суду.

Скасування розпорядження голови районної державної адміністрації

Скасування розпорядження голови районної державної адміністрації про

надання дозволу сільськогосподарському товариству на розробку технічної

документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в

натурі для подальшого надання в оренду (оскаржуване розпорядження

стосувалося нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок КСП)

Постанова від 19 червня 2018 року Справа № 922/864/17 Провадження № 12-61гс18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75004258

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване розпорядження

Краснокутської райдержадміністрації № 304 стосувалося нерозподілених

(невитребуваних) земельних ділянок колективного сільськогосподарського

підприємства «Краснокутське» (далі — КСП «Краснокутське»), які до початку

процедури розпаювання знаходились у колективній власності КСП

«Краснокутське».

Договор оренди землі між Краснокутською райдержадміністрацією та СТОВ

«Нептун» укладений не був.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа, повинно

вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини,

тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає

склад сторін у справі статті 1 ГПК України в редакції, чинній на час подання

позову.

Спори що виникають з земельних відносин

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 ГПК України в редакції,

чинній на час подання позову, господарським судам підвідомчі справи у

спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб’єкти

господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції

адміністративних судів.

Водночас, за правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо

вирішення адміністративних справ згідно із пунктом 1 частини другої статтею

17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), в

редакції, чинній на час подання позову, юрисдикція адміністративних судів

поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи

юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його

рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій

чи бездіяльності; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу

реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих

повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень»

згідно пункту 7 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час

подання позову, зазначається як орган державної влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який

здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична

рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи

немайнового особистого інтересу суб’єкта.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений

порушенням приватного права певного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб,

передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного Кодексу України

(далі — ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і

обов’язки.

Земля та земельні ділянки

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324,

глави 30 ЦК України, статті 148 Господарського кодексу України (далі — ГК

України), земля та земельні ділянки є об’єктами цивільних прав, а держава та

територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах

з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах,

тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України, в редакції чинній

на час виникнення спірних відносин, право власності на землю набувається та

реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших

законів, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 122 та 123 цього Кодексу вирішення питань щодо передачі

земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи

комунальної власності належить до компетенції відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З огляду на положення наведених вище приписів законодавства, за наслідками

вирішення питання відповідними органами щодо передачі земельних ділянок

у власність або користування із земель державної чи комунальної власності

виникають конкретні права та обов’язки фізичних та юридичних осіб та

правовідносини у зв’язку з їх реалізацією.

Водночас за правилами частини першої статті 123 ЗК України в редакції,

чинній на час виникнення спірних відносин, рішення про надання земельних

ділянок державної власності у користування здійснюється, зокрема, на підставі

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках,

встановлених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою

щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу,

наданого уповноваженим органом відповідно до повноважень, визначених

статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в

одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або

комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення,

звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до

відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в

межах їх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

Передача земельної ділянки в користуапння

Отже, для передачі земельної ділянки в користування (оренду) зацікавлена

особа звертається до відповідних органів для отримання дозволу на

виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

за наслідками розгляду цього питання відповідний орган дає дозвіл на

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

надає мотивовану відмову в його наданні.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у

користування (оренду).

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава

набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом,

спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків сторін в

орендних правовідносинах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор звертаючись до

господарського суду із позовом про визнання незаконним розпорядження

Краснокутської райдержадміністрації стверджував про порушення

оскаржуваним розпорядженням прав та інтересів держави як власника спірних

земельних ділянок в орендних правовідносинах.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій станом на час

вирішення спору у суді спірні земельні ділянки не передавались в оренду

СТОВ «Нептун», а само по собі оскаржуване розпорядження не є підставою для

передачі спірних земельних ділянок в оренду.

Цивільні права, обов»язки держави

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту виникнення (зміни чи

припинення) будь-яких цивільних прав чи обов’язків держави, в інтересах якої

прокурор звернувся до суду, за наслідками прийняття оскаржуваного

розпорядження № 304 Краснокутської райдержадміністрації.

Отже, відсутнє порушення приватного права держави у спірних відносинах,

відповідно, ознаки приватноправового спору у цій справі також відсутні.

Згідно зі статтею 2 КАС України в редакції, чинній на час подання позову, до

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено

інший порядок судового провадження.

Аналогічна норма містить в підпункті 1 частини першої статті 19 КАС України в

редакції чинній на час розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного

Суду.

Виходячи з наведеного, оскаржуване розпорядження Краснокутської

райдержадміністрації на розробку технічної документації із землеустрою щодо

встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого

її передачі в оренду, приймалось райдержадміністрацією під час здійснення

нею владних управлінських функцій відповідно до ст.13 Закону «Про порядок

виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних

часток (паїв)». У спірних відносинах відповідач-2 реалізовував свої контрольні

функції у сфері управлінської діяльності. Отже спір у цій справі підпадає під

юрисдикцію адміністративного суду.

Зважаючи на публічно-правовий характер правовідносин у цій справі, Велика

Палата Верховного Суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій

помилково не взяли до уваги, що спір у цій справі не має ознак

приватноправового характеру, а є публічно-правовим, а отже мав розглядатись

за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних

правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 07

червня 2016 року № 820/3507/15 та від 13 грудня 2016 року № 815/5987/14,

постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року №

401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18).

Про відмову у наданні дозволу

Визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Постанова від 30 травня 2018 року Справа № 826/5737/16 Провадження № 11-

475апп18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74505993

За нормами п. «б» ст. 12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення

спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у

галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого,

передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та

юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає

нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення органів місцевого самоврядування

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають

права власності та права користування земельними ділянками із земель

державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади

або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених

цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних

ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання

земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм

безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні

безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної

власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого

селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування

жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),

індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у

межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного

органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає

земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно

до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її

орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової

карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце

розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі

вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та

документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або

наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання

земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

вування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної

ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних

гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до

відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування,

який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність

відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її

орієнтовні розміри.

До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші

графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної

ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки,

що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують

досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в

аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення

фермерського господарства).

Строки розгляду клопотання

Згідно із ч. 7 цієї статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або

орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи

комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.

122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність

місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них

нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої

містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних

обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-

територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій

населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої

влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у

власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до

суду.

Підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено

підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та

визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у

власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням

на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якого

встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (у цьому випадку і далі — у редакції, чинній на

час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом

справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних

справ.

ові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень,

шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду

адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено

інший порядок судового провадження (ч. 2 згаданої статті).

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є

переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у

якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який

здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів

поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи

юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його

рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій

чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень»

означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню

посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання

делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи

юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого

самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є

перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб),

прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що

цей спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а

стосується права на земельну ділянку для будівництва й обслуговування

житлового будинку в межах норм безоплатної приватизації.

З таким висновком суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду

не погоджується, виходячи з наступного.

Предметом спору в цій справі є рішення Міськради про відмову в наданні

дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність. Питання, пов’язаного з визнанням права власності на земельну

ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивача не виникало.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність,

а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов’язані з неправомірністю

його прийняття.

Право на справедливий та публічний розгляд справи

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від

04 листопада 1950 року (далі — Конвенція) кожен має право на справедливий і

публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і

безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у

справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза

«встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого

існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які

регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6

Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з

питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що

Міськрада під час прийняття спірного рішення про відмову ОСОБА_3 в

наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки у власність здійснювала владні управлінські функції,

оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував

свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під

юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила 21

березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц.

Визнання недійсним рішення

Визнання недійсним рішення міської ради в частині відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва та про визнання права на розроблення такого проекту землеустрою.

Постанова від 24 квітня 2018 року Справа № 401/2400/16-ц Провадження № 14-120цс18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73657867

Рішення суб’єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може

оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення

незаконним — розглядатися в порядку цивільного або господарського

судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи

юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких

ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку

вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб

захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу

України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або

господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред’явлення

позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного

речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в

результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання

дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної

ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне

рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції

у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного

суду.

Публічно-правові спори

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в

основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих

функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається

речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових

відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського

судочинства залежно від суб’єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в

постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.

У справі, яка розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом на захист

свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення садівництва, який

не було реалізовано в порядку, передбаченому частиною шостою, абзацом

першим частини сьомої статті 118 ЗК України.

Право на розроблення проекта без отримання дозвілу

При цьому в позовній заяві ОСОБА_3 послалась на те, що внаслідок

порушення відповідачем строку розгляду клопотання про надання дозволу на

розробку проекту землеустрою вона має право на розроблення проекту

землеустрою без отримання такого дозволу.

Наявності існуючого речового права позивачки або інших осіб на цю земельну

ділянку суди не встановили.

З аналізу наведених норм убачається, що Світловодська міськрада під час

прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із

землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювала владні

управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої

контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію

адміністративного суду.

Скасування рішення ради

Скасування рішення ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

Постанова від 30 травня 2018 року Справа № 150/928/14-а Провадження № 11-113апп18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74440150

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Предметом спору у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду юридичній особі, яка, на думку позивачів, набула таке право оренди неправомірно.

З оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування вбачається, що воно спрямоване на передачу права користування земельною ділянкою третій особі шляхом передачі такої ділянки в оренду та зобов’язання укласти й зареєструвати відповідний договір оренди землі.

Укладення договору оренди у встановленому законом порядку являтиметься реалізацією цього рішення, а після набуття права оренди у встановленому законом порядку дію цього рішення буде вичерпано, з цього моменту адміністративні правовідносини між суб’єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб’єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість — притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб’єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Аналогічну правову позицію було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-а.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження та стверджуючи про приватноправовий характер спору, не встановив, чи був укладений у встановленому законом порядку договір оренди на виконання оскаржуваного рішення.

Без встановлення цієї обставини неможливо підтримати або спростувати висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору про право цивільне, встановити предметну підсудність даної справи.

Скасування рішень про відмову у затвердженні проекту землеустрою / надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Постанова від 21 березня 2018 року Справа № 536/233/16-ц Провадження № 14-5зц18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73565908

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в

публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його

учасників — суб’єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські

функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну

чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-

правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин — це юридична

рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи

немайнового, особистого інтересу суб’єкта.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений

порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб’єкта, що

підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери

приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення

приватного права призвели владні управлінські дії суб’єкта владних

повноважень. Визнання протиправним та скасувати рішення

Конституційний Суд України у рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що:

  • положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень;
  • положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 151І Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Визнання протиправним та скасувати рішення

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визнання протиправним та скасувати рішення

В поряду цивільного судочинства

Тобто рішення суб’єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним — розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Визнання протиправним та скасувати рішення

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред’явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень. Визнання протиправним та скасувати рішення

Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Визнання протиправним та скасувати рішення

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Визнання протиправним та скасувати рішення

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб’єктного складу сторін спору. Визнання протиправним та скасувати рішення

У справі, яка розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення фермерського господарства, який не було реалізовано внаслідок відмови місцевої ради в погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки та скасування раніше прийнятого місцевою радою рішення про надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою. Визнання протиправним та скасувати рішення

Наявність існуючого речового права позивачки або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено. Визнання протиправним та скасувати рішення

Автор: Юридическая помощь, защита

Юридическая помощь, юридическая защита по делам о преступлении против жизни и здоровья личности: по делам о преступлении против собственности; по делам о преступлении в сфере незаконного оборота наркотических веществ и пр. Юридические онсультации бесплатно и не ограничено во времени. Составление и подача процессуальных документов любой сложности в суды всех инстанций от суда первой инстанции, до суда апелляционной и кассационной инстанции. ВСУ, ЕСПЧ. Представительство интересов в суде, прокуратуре, полиции. Юридическая консультация адвоката, юриста в гражданско правовых и уголовно правовых правоотноршениях