Переквалификация преступлений

Переквалификация преступлений. Юридическая помощь, защита. Юридическая консультация.

Переквалификация преступлений

Переквалификация преступлений

Переквалификация преступленийПереквалификация преступления с ч. 2 ст. 121 УК Украины (умышленное тяжкое телесное

повреждение, повлекшее смерть) на ч. 1 ст. 119 УК Украины (убийство по неосторожности)

можно ставить только после тщательного и всестороннего

изучения материалов  уголовного дела. Разберем более подробно эти две статьи Уголовного кодекса Украины.

Судова практика

з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів (статті 32, 33, 35 Кримінального кодексу України)

Узагальнення судової практики свідчить, що кримінальні страви про повторні злочини становлять значну частину від усіх розглянутих судами справ.

Так, за даними Державної судової адміністрації України, у 2007 р. судами України засуджено 39 тис. 66 осіб, які мали не зняту або не погашену судимість (у 2006 р. — 38 тис. 584 осіб).

На відміну від чинного раніше, Кримінальний кодекс України 2001 р. (далі — КК) містить окремі норми, присвячені множинності злочинів. Вони викладені у розд. VII Загальної частини Кодексу.

Хоча у ньому не вжито термін «множинність злочинів», проте міститься поняття про окремі види множинності — «повторність», «сукупність» та «рецидив злочинів» (статті 32—35 КК).

Запровадження у вітчизняне законодавство інституту множинності злочинів, передбачення правових наслідків у зв’язку з повторністю, сукупністю та рецидивом злочинів у КК є позитивним правовим явищем.

Водночас правозастосовна практика свідчить, що у зв’язку із законодавчою регламентацією кримінальної відповідальності за повторність і сукупність

злочинів виникли певні колізії в напрацьованій раніше практиці стосовно кваліфікації дій, що утворюють множинність злочинів.

Судді, прокурори, слідчі ще не мають єдиної точки зору стосовно того, в яких випадках вчинення особою двох і більше самостійних злочинів належить кваліфікувати за ознаками повторності, а в яких — за ознаками сукупності.

На практиці це призводить до неправильної кваліфікації злочинних дій особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Однією з причин помилкової кваліфікації дій суб’єкта злочину є те, що законодавець дав нечітке визначення понять «повторність» і «сукупність» злочинів, зокрема, надав цим поняттям певної рівнозначності.

«продовжуваний» та «триваючий» злочин, «ідеальна» та «реальна» сукупність злочинів

Для правильного застосування зазначених статей КК у судовій практиці судді

повинні розуміти та правильно застосовувати в своїй діяльності ряд теоретичних положень науки кримінального права.

Зокрема, це стосується понять «продовжуваний» та «триваючий» злочин,

«ідеальна» та «реальна» сукупність злочинів, правил кваліфікації при виникненні конкуренції чи колізії між статтями КК тощо.

Множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше передбачених

КК діяння, кожне з яких має ознаки самостійного складу злочину і які разом створюють повторність, сукупність або рецидив злочинів.

Множинність складається з одиничних злочинів, які необхідно розрізняти один

від одного для забезпечення правильної кваліфікації вчиненого й призначення за нього справедливого покарання.

Дотримання судами вимог ст. 32 КК

За інформацією апеляційних судів, особливих проблем чи труднощів, пов’язаних із застосуванням норм про повторність або сукупність злочинів, в практичній діяльності судів не виникає.

За наявності повторності злочинів суди виходять із загального поняття «повторність», наведеного у ч. 1 ст. 32 КК, відповідно до якого повторністю

злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

У статтях Особливої частини КК повторність у багатьох випадках визначено як кваліфікуючу ознаку.

Отже, у цих випадках у законі йдеться про вчинення повторно (що означає вчинення вдруге, втретє і більше разів) такого ж самого, ідентичного за своєю кваліфікаією злочину.

повторністю тотожних злочинів

Такий вид повторності називають повторністю тотожних злочинів.

У ч. 3 ст. 32 КК зазначено, що вчинення двох або більше злочинів, передбачених

різними статтями КК, визнається повторними лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК.

Це пов’язано з тим, що певні злочини, які кваліфікуються за різними статтями, мають однаковий чи близький об’єкт або з їх допомогою прагнуть досягти  однакову чи близьку за своєю суттю мету.

Такий їх вид є повторністю однорідних злочинів. Вказівка на наявність такої повторності повинна бути або в примітці до відповідної статті, або в самій її диспозиції.

Наприклад, така повторність передбачена приміткою до ст. 185 КК, яка визнає для злочинів проти власності повторність не тотожних, а однорідних злочинів,

вказуючи що: «У статтях 185, 186 та 189—191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь—який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу».

Аналогічне положення міститься в диспозиції ч. 2 ст. 307 КК щодо злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків.

Кримінальний кодекс

Кримінальний кодекс України (КК України, Закон про кримінальну відповідальність) — прийнятий Верховною Радою України нормативно-

правовий акт, у якому встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність діянь, підстави звільнення від

кримінальної відповідальності і покарання. Чинний КК України було прийнято 5 квітня 2001 року, набрав чинності з 1 вересня 2001 року.

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та

громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, яке суспільно небезпечне діяння є злочин та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Сучасний КК України є значно реформованим, порівняно з початковою його редакцією, прийнятою 5 квітня 2001 р., проте законодавчі зміни до нього не носять системного впорядкованого характеру.

Структура КК України

Кримінальний кодекс України (Закон про кримінальну відповідальність) складається із ЗагальноїОсобливої частин та Прикінцевих та перехідних положень, які складаються з двох розділів.

 Загальна і Особлива частини КК України пов’язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність.

Кримінально-правову норму, що міститься в Особливій частині, не можна застосувати, не звернувшись при цьому до Загальної частини.

Кримінально-правову норму, що міститься в Загальній частині не можливо використати за умови відсутності відповідної норми Особливої частини.

Загальна і Особлива частини КК України поділяються на розділи, а розділи у свою чергу – на окремі статті. Поділ на розділи робить ці частини більш зручними для застосування, допомагає:

  • дізнавачу,
  • слідчому,
  • прокурору,
  • судді чи
  •  адвокату 

завдаючи систему розміщення статей.

принципи і загальні положення кримінального права

Статті Загальної частини КК України містять норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, чинність кримінального

закону в просторі і часі, визначають поняття злочину, стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб’єкта злочину, зміст вини, поняття співучасті, види множини

злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання і його відбування, загальні засади призначення покарання тощо.

Загальна частина складається з 15 розділів, які містять 108 статей, — «Загальні положення», «Закон про кримінальну відповідальність»,

«Злочин, його види та стадії», «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)», «Вина та її форми», «Співучасть

у злочині», «Повторність, сукупність та рецидив злочинів», «Обставини, що виключають злочинність діяння», «Звільнення від

кримінальної відповідальності», «Покарання та його види», «Призначення покарання», «Звільнення від покарання та його

відбування», «Судимість», «Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування», «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх».

Статті Особливої частини КК України складаються з одної або декількох частин, кожна з яких є окремою кримінально-правовою нормою, що містить самостійний склад злочину.

Норми Особливої частини КК визначають, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання передбачено за їх скоєння.

Особлива частина складається з 20 розділів та 339 статей, назва кожного з яких виокремлює певну групу розташованих у ньому злочинів, схожих між собою за родовим об’єктом посягання. Наприклад: «Розділ VI. Злочини проти власності».

Загальна і Особлива частини складаються з 447 статей.

Автор: Юридическая помощь, защита

Юридическая помощь, юридическая защита по делам о преступлении против жизни и здоровья личности: по делам о преступлении против собственности; по делам о преступлении в сфере незаконного оборота наркотических веществ и пр. Юридические онсультации бесплатно и не ограничено во времени. Составление и подача процессуальных документов любой сложности в суды всех инстанций от суда первой инстанции, до суда апелляционной и кассационной инстанции. ВСУ, ЕСПЧ. Представительство интересов в суде, прокуратуре, полиции. Юридическая консультация адвоката, юриста в гражданско правовых и уголовно правовых правоотноршениях