Досудебное урегулирование споров

Закон Украины "О высшем совете правосудия"

Досудебное урегулирование споров (медиация) — коммерческих, корпоративных, семейных, трудовых

Досудебное урегулирование споров

Досудебное урегулирование споров

Разрешение споров:

  • между между юридическими лицами,
  • между юридическими и физическими лицами,
  • между физическими лицами

( имущественные споры, урегулирование споров — коммерческих, корпоративных, семейных, трудовых).

Форма для обратной связи — оставьте свои контакты для обратного звонка.

Медиа́ция, в праве — одна из технологий альтернативного урегулирования споров (англ. alternative dispute resolution, ADR) с участием третьей нейтральной, беспристрастной, не заинтересованной в данном конфликте стороны — медиатора, который помогает сторонам выработать определённое соглашение по спору, при этом стороны полностью контролируют процесс принятия решения по урегулированию спора и условия его разрешения.

Имеет определенные условия и правила ведения, очерёдность действий, фаз, а также основывается на следующих принципах:

  • добровольность,
  • конфиденциальность,
  • взаимоуважение,
  • равноправие сторон,
  • нейтральность и беспристрастность медиатора,
  • прозрачность процедуры.

Принципи медіаціі

1. Неупередженість

Медіатор має виконувати свою роботу об’єктивно і чесно. Він повинен проводити медіацію тільки тих справ, в яких він може залишатися неупередженим і справедливим. Ідея неупередженості є центральною в процесі медіації. У будь-який час, якщо медіатор не здатен проводити процес безпристрасно, він зобов’язаний припинити медіацію.

Медіатор повинен уникати такої поведінки, яка давала б привід відчути упередженість щодо певної сторони. Якість процесу медіації підвищується, коли у сторін є упевненість у безсторонності медіатора.

Коли медіатор призначається судом або іншою інституцією, то ця організація повинна докласти максимуми зусиль щодо забезпечення безсторонності послуг медіатора.

Медіатор повинен остерігатися упередженості або упереджень, заснованих на особистих характеристиках сторін, їх соціального походження або поведінки на медіації.

Зворотною стороною безсторонності є відсутність зацікавленості в конфлікті.

Медіатор повинен виявити наявні або потенційні власні інтереси в конфлікті. Після цього він повинен відмовитися від медіації або ж отримати згоду сторін на проведення медіації. Якщо всі сторони погодяться на медіацію після того, як були поінформовані, медіатор може продовжити медіацію. Проте якщо інтерес у конфлікті породжує деякі сумніви в об’єктивності процесу, медіатор має відмовитися від процесу.

2. Конфіденційність.

Медіатор повинен забезпечити очікування сторін відносно конфіденційності, яка залежить від обставин медіації та будь-якої угоди, до якої прийдуть сторони. Медіатор не повинен розголошувати хід і результати медіації, якщо на це немає дозволу всіх сторін або якщо цього не вимагає закон.

Оскільки гарантія конфіденційності є важливою для сторін, медіатор повинен обговорити її з конфліктуючими сторонами. Якщо медіатор проводить приватні засідання із сторонами, зміст таких засідань, з погляду конфіденційності, має бути обговорений з усіма сторонами заздалегідь. З метою захисту цілісності процесу медіації медіатор повинен уникати передачі кому-небудь інформації про поведінку сторін під час процесу медіації, якості проходження справи або пропоновані рішення. Якщо сторони домовилися, що вся або частина інформації, виявленої під час процесу медіації, є конфіденційною, то така угода сторін має бути для медіатора обов’язковою.

Конфіденційність не може тлумачитися як обмеження або заборона на моніторинг, наукові дослідження або оцінку програм медіації відповідними людьми. За відповідних обставин науковцям може бути дозволений доступ до статистичних даних і, з дозволу сторін, до зареєстрованих справ, на присутність під час самого процесу медіації та на інтерв’ю з учасниками медіації. Досудебное урегулирование споров

3. Добровільність.

Процедура медіації є суто добровільною. Ніхто не може примусити сторони скористатися медіацією або хоча б спробувати це зробити. Медіація — це добровільний процес, заснований на прагненні сторін досягти чесної та справедливої угоди. Досудебное урегулирование споров

Добровільність проявляється в тому, що:

• жодну сторону не можна примусити до участі в медіації; Досудебное урегулирование споров

• кожен учасник може вийти з процесу медіації на будь-якому етапі; Досудебное урегулирование споров

• згода з результатом процесу медіації є також суто добровільною; Досудебное урегулирование споров

• сторони самі контролюють хід і результати медіації; Досудебное урегулирование споров

• послуги медіатора протягом усієї процедури приймаються обома сторонами добровільно. Досудебное урегулирование споров

 

Добавить комментарий