Тимчасове вилучення майна

Тимчасове вилучення майна Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді Харків, Харківська область Досудове слідстіво Консультація 0679331668 0668243914

Стаття 167. Підстави тимчасового вилучення майна

Тимчасове вилучення майна

Тимчасове вилучення майна

1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення

підозрюваного можливості володіти, користуватися та

розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про

арешт майна або його повернення.

2. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей,

документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати,

що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи

знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або)

зберегли на собі його сліди;

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального

правопорушення, фінансування та (або) матеріального

забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за

його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх

незаконним обігом;

4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення,

доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне

правопорушення.

1. Тимчасове вилучення майна — це захід забезпечення кримінального

провадження, який полягає у фактичному позбавленні підозрюваного

можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном

до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

2. Коментована стаття не встановлює вичерпний перелік майна, яке може бути

тимчасово вилучене, указуючи на майно у вигляді речей, документів, грошей

тощо.

3. Об’єктом тимчасового вилучення може бути майно у вигляді речей,

документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя

вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального

правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення

кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним

обігом;

4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від

них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

4. Коментована стаття підкреслює обмеженість цього заходу забезпечення

кримінального провадження у часі, оскільки майно вилучається до вирішення

питання про арешт майна або його повернення.

Стаття 168. Порядок тимчасового вилучення майна

1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав

особу в порядку, передбаченому статтями 207,208 цього Кодексу.

Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана

одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого,

прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй

тимчасово вилучене майно.

Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується

протоколом.

2. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час

обшуку, огляду.

3. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час

затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно

після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний протокол.

4. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова

особа зобов’язана забезпечити схоронність такого майна в порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Коментована стаття закріплює два види тимчасового вилучення майна:

1) тимчасове вилучення майна у затриманої особи;

2) тимчасове вилучення майна під час обшуку, огляду.

2. Здійснити тимчасове вилучення майна у затриманої особи може кожен

суб’єкт, який законно затримав особу в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208

КПК. У випадках, передбачених ст. 207 КПК, кожен має право затримати без

ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у ст. 482 КПК:

при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час

безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Стаття 208 передбачає інший порядок затримання: уповноважена службова

особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у

вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі,

лише у випадках:

якщо цю особу застали під час учинення злочину або замаху на його вчинення;

якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі

потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці

події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Відповідно, тимчасове вилучення майна може здійснюватися кожним, хто

законно затримав особу у порядку ст. 207 КПК, та уповноваженою

службовою особою, яка здійснила затримання у порядку ст. 208 КПК.

3. Про тимчасове вилучення майна під час затримання слідчий, прокурор,

інша уповноважена службова особа зобов’язані скласти протокол (у цьому

випадку тимчасове вилучення майна може відображатися у протоколі

затримання або у протоколу обшуку затриманої особи).

4. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана передати

слідчому, прокурору, іншій уповноваженій службовій особі тимчасово

вилучене майно одночасно із доставленням затриманої особи.

Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом, який

підписується особою, яка передає ці документи, та слідчим або прокурором або

іншою уповноваженою службовою особою, до якої доставлено затриману

особу.

5. Тимчасове вилучення майна під час обшуку та огляду здійснюється

слідчим, прокурором, про що під час обшуку/огляду і тимчасового вилучення

майна або негайно після їх здійснення складається протокол (доцільно

іменувати його протокол обшуку та тимчасового вилучення майна»/»протокол

огляду та тимчасового вилучення майна»).

6. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа

зобов’язана забезпечити його схоронність у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

Стаття 169. Припинення тимчасового вилучення майна

1. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

1. Тимчасове вилучення майна діє до вирішення питання або про арешт цього

майна (у порядку, передбаченому главою 17 КПК) або до його повернення.

2. Рішення про повернення майна може бути прийнято: прокурором шляхом

винесення постанови (у разі визнання ним безпідставності вилучення майна);

слідчим суддею у стадії досудового розслідування винесенням ухвали (у разі

відмови в задоволенні клопотання про арешт цього майна);

судом у судовому провадженні шляхом винесення ухвали (у разі відмови у

задоволенні клопотання про арешт цього майна).

3. Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 167 КПК указує, що тимчасове вилучення

майна може бути застосовано щодо підозрюваного, у випадках, передбачених

ст. 333 КПК, цей захід може бути застосовано і щодо обвинуваченого.

Це можливо в ситуаціях, коли суд дає доручення органу досудового

розслідування провести обшук або огляд (крім огляду на місці), і при

проведенні цих дій тимчасово вилучається майно, щодо якого надалі

подається клопотання про арешт.

4. Крім того, тимчасово вилучене майно має бути повернено у випадку, коли

клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна не

подане у строк не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна (ч. б

ст. 171 КПК).

У цьому випадку рішення про повернення майна має приймати прокурор

(оскільки коментована стаття не вказує слідчого серед суб’єктів, що мають

повноваження щодо повернення тимчасово вилученого майна).

5. Частина 6 ст. 173 КПК передбачає, що ухвалу про арешт тимчасово

вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох

годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається

особі, у якої його було вилучено.

У цьому випадку рішення про повернення майна має приймати слідчий суддя,

суд шляхом постановлення ухвали.

Наукова думка

У науковій літературі існує загальне визначення даного поняття, зокрема

обшуком є слідча (розшукова) дія, змістом якої є примусове обстеження

будівель та споруд, ділянок місцевості та інших сховищ, які знаходяться у

володінні осіб та окремих фізичних осіб, спрямоване на виявлення та фіксацію

відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою

отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у

конкретному кримінальному провадженні шляхом відшукання і вилучення

матеріальних об’єктів (знарядь кримінального правопорушення, майна, яке

здобуте злочинним шляхом, живих людей і тварин, трупів людей і тварин, біологічних об’єктів, слідів різноманітного походження, документів, тощо).

Відповідно до ст.234 КПК України «Обшук проводиться на підставі ухвали

слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого

знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична

особа.

Практичне застосування

Тимчасово вилучене під час обшуку майно має бути арештовано судом або

повернуто володільцю.

В іншому випадку це протиправна бездіяльність слідчого або прокурора

(Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у справі № 201/10426/17)

Поширеною є протиправна практика, коли слідчий просто так НЕ повертає

майно, яке має статус тимчасово вилученого.

Навіть якщо очевидно, що це майно не має значення для слідства і належить

стороннім особам.  

Ну не прийнято поки що так у прокурорсько-слідчих колах.

Хоча у статті 169 КПК України це не тільки дозволяє, а і зобов’язує.

Проте, тільки через скаргу, при цьому до суду слідчий як правило не

з’являється без пояснення причини.

Іноді дається відписка, що тривають слідчі дії та вивчаються документи, і

тимчасово вилучене майно «дуже» потрібно для їх правильного проведення та

результативності слідства.   

Подібні скарги задовольняється далеко не завжди, проте все ж таки тенденції

позитивні.

Завданням адвоката в такій ситуації довести, що майно або його частина

вилучена під час обшуку має процесуальний статус «тимчасово вилучене».

В цій справі ухвалою суду на підставі частини 2, ст. 168 КПК України було

надано дозвіл на вилучення, грошей, комп’ютерів, телефонів, документів, які

стосувалися земельних питань , тощо (за переліком) у домоволодіння фізичної

особи.

Окрім цього слідчим було вилучено у особи і інше майно, яка безпосередньо в

ухвалі суду зазначено не було.

Отже, скарга була подана на предмет повернення цього майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України під час обшуку вилучається майно та

документи, які безпосередньо вказані в ухвалі суду про дозвіл на проведення

обшуку, предмети, які вилучені законом з обігу та будь-яке інше майно, яке  на

думку слідчого має відношення до справи та допоможе у розслідуванні.

Останнє, вважається «тимчасово вилученим». 

Проте, згідно частини 5, ст. 171 КПК України тимчасово  вилучене майно за

клопотанням слідчого або прокурора має бути у короткий проміжок часу або

арештовано судом або повернуто володільцю.

В цій справі цього зроблено не було, і адвокат успішно оскаржив таку

протиправну бездіяльність в суді.  

Суд також взяв до уваги, що від прокуратури була відписка і не подавалося

клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, окрім того

майно було вилучене за фактичним місцем проживання заявника.