ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

Юридическая помощь, юридидическая защита. Юридическая консультация. Адвокаты.

ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

ЗУ «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті»
ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті». Інформаційний шабаш, навколо прийнятого ВР ЗУ «Про реструктуризацію

зобов’язань за кредитами в іноземній валюті», вражає своєю істеричністю, масштабом, некомпетентністю та відвертою брехнею.

Правда у наступному: в ситуації з валютними кредитами є чотири «винуваті» сторони: позичальники, які повелися на «халяву»; банки, котрі зробили валютні

кредити суттєво привабливішими від гривневих; НБУ, який допустив таке валютне кредитування та обвал гривни, і держава, в особі всіх гілок влади.

І. Передісторія.

Еліфрон Фрідман, лауреат Нобелівської премії зі Стенфордського університету, в інтерв’ю Національному громадському радіо, у січні 1996

року, сказав: «Безперечно, що це Федеральний Резерв викликав Велику Депресію, скоротивши обсяг грошей в обігу, з 1929 року по 1933 рік, на третину».

Так звана Федеральна Резервна Система, створена у США згідно «Закону про Федеральний Резерв» в 1913 році, є приватною структурою та де-

факто знаходиться в руках кількох надпотужних фінансово-промислових кланів, які, на сьогодні, володіють та контролюють значну частину

всіх світових активів через монопольне право на емісію долара США. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті». Для заволодіння

реальними багатствами, монополісти на випуск грошей та на істину (всі світові ЗМІ у їхніх руках) регулярно влаштовують так звані «кризи», фінансують

диктаторів і розпочаті ними війни, просувають до вершин влади або знищують президентів і правителів суверенних держав та займаються іншими нехорошими

речами, про що належні їм ЗМІ скромно мовчать. У 1923-26 роках у США спостерігався бурхливий економічний зріст, викликаний повсюдністю та

доступністю кредитних ресурсів, як похідними фінансової політики ФРС. Люди почали масово купляти в кредит житло, автомобілі та інші, в першу чергу

розрекламовані, товари масового споживання. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» ЗУ «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті»
У 1927 році ФРС нарощує кредитну емісію – збільшується притік грошей у систему.

Але стосується кредитна емісія в першу чергу фондового ринку і, як наслідок напомповування цього ринку доларами, у 1928-29 роках відбулося

його надпотужне зростання, яке втягнуло у спекулятивну торгівлю акціями 25% населення країни. У 1929 році різко припиняється кредитування і фондовий

ринок обвалюється. Структури, що належать засновникам ФРС, викупляють акції ліквідних та цікавих банкірам підприємств… ЗУ «Про реструктуризацію

зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

перерозподіл є

Таким чином відбувся колосальний перерозподіл ресурсів та їх концентрація в руках обмеженого кола людей. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за

кредитами в іноземній валюті»
ЗУ «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті»
Цей механізм перерозподілу майна та ресурсів через фінансові спекуляції, вже через рік після створення ФРС пояснив конгресмен Ліндберг: «Щоби підняти

ціни, все що вимагається від ФРС, так це понизити облікову ставку. Внаслідок цього відбувається приплив у економіку кредитних ресурсів і бум на фондовому

ринку. Згодом, коли бізнесмени звикаютьдо таких умов, Федеральний Резерв може обірвати їх примарне процвітання несподіваним підвищенням облікових

ставок… За допомогою політики облікових ставок він може розхитувати ринок взад-вперед або викликати різкі зміни в економіці раптовим збільшенням

різниці цих ставок. У будь-якому випадку ФРС буде володіти внутрішньою інформацією про майбутні зміни фінансової політики і наперед про них знати» (з

книжки Дмитра Карасьова «Банки-вбивці»). Щодо самої Великої депресії, інший сенатор – Луїс Макфедден, відкрито звинуватив в організації цієї афери ФРС та

його засновників: «Це не випадковість, а ретельно запланована подія… Міжнародні банкіри прагнули сотворити стан такого відчаю, щоби стати

повелителями нас усіх…» (з цієї ж книги). З подальшої історії захоплення світової фінансової системи та реальних ресурсів тими ж банкірськими кланами, можна

сміливо зробити припущення, що будь-яка фінансова криза насправді є добре прорахованою фінансовою аферою з конкретними вигодонабувачами. Це

стосується і так званої «іпотечної кризи»2007-2009 років, наслідком якої є масове неповернення українцями валютних кредитів узятих на придбання житла.

ІІ. Передумови.

Український ринок іпотечного кредитування активно стимулювався ззовні. Так на 1 жовтня 2007 року заборгованість за зовнішніми запозиченнями українських

банків зросла до 25,4 млрд доларів, а лише за 9 місяців 2007 року банки запозичили на зовнішніх ринках 11,3 млрд дол., тобто у 2,5 разу більше, ніж за

такий самий період 2006 року. Аналогічно «затарювалися» доларами українські компанії, чия заборгованість перед західними банками та інвестфондами зросла

до 57 млрд доларів. Проте, що НБУ, що законодавча й виконавча гілки влади у цій ситуації жодної загрози не вбачали. Петро Порошенко, на той час Голова

НБУ, стверджував, що гривна й надалі буде прив’язана до долара і залишиться в коридорі 4,95-5,25 UAH/USD, хоча у США вже зійшли паростки іпотечної

«кризи», коли два хедж-фонди під управлінням банку Bear Stearns втратили на інвестиціях в іпотечні облігації 1,6 млрд доларів своїх клієнтів.

цікаві факти

За твердженням видання «Форбс», а також одіозного депутата Миколи Рудьковського (одіозні депутати часом «зливають» важливу інформацію), ряд

іноземних (материнські компанії наших банків) та місцевих фінансових груп дуже непогано заробляли на валютних позиках, ставки за якими, під

час кредитного буму  щодо об’єктів нерухомості в Україні, були значно вищими ніж у тій самій Європі. «Як іноземні корпорації, так і місцеві фінансові

групи пропагували кредитування аж до «чорної» осені 2008 року», – пише «Форбс». До прикладу, в січні 2008 року Лондонська міжбанківська ставка

пропозиції – LIBOR, як середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками один одному, становила 4,63% у доларах

США. У той самий час, «за даними пропозицій 50 провідних банків, у січні 2008 року середня процентна ставка позик на первинне житло у гривні, терміном на

25 років, складала 16,2% річних, у доларах – 12,9%, у євро – 12,2%, у швейцарських франках – 9,6% річних». Звичайно, що заманюючи позичальників

«низькою», порівняно з гривневою, відсотковою ставкою на кредити в іноземній валюті, банківські структури, котрі отримували кошти від своїх закордонних,

зокрема європейських донорів, були орієнтовані на надприбутки. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

все по КМарксу

Ці надприбутки, банківська система в цілому,  отримує шляхом створення нових грошей, завдяки системі банківського резервування з

подальшим перекредитуванням, котра породжує ефект мультиплікатора. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Це предмет

окремого дослідження, але його суть можна проілюструвати словами Джошуа Стемпа, директора банку Англії, сказаними ним ще майже сто років тому: «Банки

запліднені беззаконням та народжені в гріху. Банкіри володіють землею. Заберіть її у них, але залиште владу творити гроші та контролювати кредит і вони

розчерком пера створять необхідну кількість грошей, щоби викупити землю назад. Заберіть у них цю могутність, і великі багатства, такі як моє, щезнуть. І це

має відбутися для того, щоби цей світ став щасливим і вільним. Але, якщо хочете бути рабами банкірів та платити за власне рабство, дозвольте їм

продовжувати творити гроші та контролювати кредит!»

Алхімія грошей

Механізм глобального шахрайства, який об’єктивно не дає змоги всім позичальникам виконувати свої зобов’язання, описав один із найавторитетніших

у світі дослідників природи грошей Бернард Лієтар у книжці «Алхімія грошей»: «Коли банк створює гроші, надаючи вам іпотечний кредит у 100 тисяч євро, він

створює лише первинний капітал. Далі банк буквально очікує, що протягом 20- ти наступних років ви повернете йому вже 200 тисяч євро. Якщо ви цього

зробити не можете, то втрачаєте будинок. Ваш банк не створює процентів, а просто відправляє вас у світ на війну зі всіма іншими. Так як інші банки роблять

те ж саме, система вимагає банкрутства її окремих учасників, інакше ви не отримаєте інших 100 тис. євро». Ці цитати наведені свідомо та спеціально для

армії хибнокомпетентних, починаючи з нашого міністра фінансів і закінчуючи провладними тролями у соцмережах, котрі вважають, що банки заробляють на

різниці між депозитними та кредитними ставками і що рефінансування валютних кредитів у гривну завдасть якихось збитків банківський системі. Але про це

далі. Отже, кредитування у валюті закінчилося в 2009 році при курсі 7,60 за долар і, на думку деяких правників, є незаконним, оскільки суперечить як

Декрету Кабінету міністрів України про валютне регулювання, так і одній із постанов самого НБУ.

здоровий глузд, логика та справедливість

Але юридичну сторону видачі валютних кредитів залишимо для правників, а зосередимося на принципах здорового глузду, логіки та справедливості, під які

законодавчу базу підвести не проблема. Що цікаво, той же ж пан Рудьковський, як автор законопроекту «про врегулювання ситуації з погашенням зобов’язань по

кредитам в іноземній валюті…», стверджував, що фактично 90% всіх кредитних портфелів, які материнські компанії надавали своїм «дочкам» в Україні, були в

2009-2010 роках продані з дисконтом у 80-90% українським олігархічним фінансово-промисловим групам, які мали у своїй структурі банківські

установи. Наші олігархи, за словами нардепа, за 10-15% від реальної вартості кредитного портфеля, скупили борги своїх громадян, щоби користуючись

своїми механізмами впливу на владу, позбавити сотні тисяч людей майна. «Мені здається, що вони отримують фактично вже надприбутки…», – поділився

 ще минулого року своїми здогадами пан Рудьковський. Приймемо це лише як версію, але, враховуючи спекулятивну сутність  лихварської фінансової системи в

цілому, візьмемо до уваги з огляду на факти, наведені нижче…

ІІІ. Постмайданне.

Факти розкрадання бюджетних коштів владою Януковича всім відомі. Так «Українська правда» колись стверджувала, що лише у 2010-2011 роках було

виведено в офшорні зони 55 мільярдів доларів США. У лютому 2014 року, одразу після втечі Януковича, Арсеній Яценюк з трибуни ВР заявив, що попередня

влада перерахувала туди загалом 70-ть мільярдів доларів. Проте, таке розкрадання тривало постійно. При всіх владах. Згідно аналізу проведеного

економічним консультантом Джеймсом Хенрі (екс-працівником компанії «Мак-Кінсі»), Україна поповнила офшорні рахунки на 167 (!) мільярдів доларів і надалі

продовжує це робити! Сьогодні в подібних гріхах уже звинувачують, цілком небезпідставно й аргументовано, уряд Яценюка.Якщо до виведених в офшори

коштів додати всі великі й маленькі «межигір’я»країни, 88% вже на сьогодні скупленого олігархами, практично за безцінь, колись державного майна та

предмети розкоші, реалізовані в Україні протягом позиченої їй незалежності, то можна цілком сміливо вважати, що сума вкраденого у народу вимірюється

сотнями мільярдів доларів. «Нова влада», що з’явилася після втечі Януковича завдяки тим, хто вийшов з протестом на Майдан і тим, хто з нього не повернувся,

розпочала свою економічну діяльність із афери під назвою «рефінансування». Так ще один одіозний депутат – пан Ляшко, минулого року

оприлюднив у «своєму фейсбуці» список банків, яким дістався перший кусень нацбанківських щедрот під керівництвом одного з «комендантів Майдану» –

 пана Кубіва, нині народного депутата від «БПП».

список банків для рефшнансування

Ось список щасливчиків рефінансування «першої хвилі»:

  1.  Приватбанк — 15 млрд 355 млн,
  2. Ощадбанк — 26 млрд 634 млн,
  3. Дельта банк (Лагун) — 9 млрд 243 млн,
  4. Брокбізнесбанк (Курченко) — 2 млрд 954 млн,
  5. ВіЕйБі банк (Бахматюк) — 1 млрд 937 млн,
  6. Фінанси і Кредит (Жеваго) — 5 млрд 249 млн,
  7. Надра (Фірташ) — 8 млрд 182 млн,
  8. Златобанк — 766 млн,
  9. Райфайзен банк Аваль — 900 млн,
  10. Київська Русь — 909 млн,
  11. Фінансова ініціатива — 2 млрд 517 млн,
  12. Імексбанк — 3 млрд 200 млн,
  13. ВБР (банк Януковича) — 565 млн,
  14. Хрещатик — 360 млн,
  15. Укрсоцбанк — 540 млн,
  16. ПУМБ — 1 млрд 341 млн,
  17. Форум — 472 млн,
  18. Південний — 383 млн,
  19. ВТБ банк (російський) — 223 млн,
  20. Укргазбанк — 6 млрд 440 млн,
  21. Альфа банк (російський) — 109 млн,
  22. Укрсиббанк — 100 млн,
  23. Промінвестбанк (російський) — 1 млрд 560 млн,
  24. Укрексімбанк — 8 млрд 232 млн,
  25. Родовід банк — 2 млрд 918 млн,
  26. Фідобанк (Арбузов) — 585 млн.

Загалом — 101 млрд 674 млн грн.

Деякі з цих банків, зокрема такі потужні як «Дельта» та «Надра», на сьогодні вже банкрути. Рефінсування було здійснене під 15% річних, злі язики одейкують,

що не за «дякую», та породило справнє цунамі спекуляцій, хвилю, яка досі гуляє фінансовим українським морем. Зробимо дуже примітивні розрахунки. В

середньому курс періоду першої хвилі рефінансування можна прийняти як 1:10 USD/UAH. Тобто банки отримали 10 мільярдів доларів США. Через рік їм

потрібно було би вернути 115 мільярдів гривен. На нинішній день це приблизно 5,2 мільярди доларів. Тобто, лише на курсі банки заробили 4,8 мільярда доларів.

Але насправді доходи власників банків в рази більші через той самий мультиплікаційний ефект, про розмах якого ми можемо лише здогадуватися з

девальвації гривни. Щоби уявити собі – скільки банківська система заробила на рефінансуванні, варто лише зазначити, що обсяг міжбанківського кредитування в

2014 році становив близько півтора трильйона (!) гривень. До речі, саме падіння гривни припинилося тоді, коли НБУ просто вольовим рішенням призупинив

безконтрольне вимивання за кордон, скупленої за рефінансовану гривну валюти.

ІV. Цифри і факти.

На фоні грандіозних валютно-гривневих спекуляцій, та тотальної корупції на тлі війни,  «нова влада» відмахувалася як від набридливої мухи, від так

званих валютних позичальників за споживчими кредитами. За даними видання «Forbes», борги фізичних осіб за іпотечними споживчими валютними кредитами

на 1 січня 2015 року становили 59,9 млрд грн, що по тодішньому курсу відповідало 3,8 мільярда доларів США. З них 1,37 мільярди доларів, або 21,633

млрд грн – це борги перед банками визнаними неплатоспроможними. Якщо цю суму можна умовно вважати «збитками» банківської системи, оскільки дані банки

збанкрутували (припустімо через неповернення валютними позичальниками кредитів – ха- ха-ха!), то, згідно прийнятого Верховною Радою 2 липня

законопроекту про реструктуризацію валютних кредитів, правильніше було б її рахувати як різницю між тим що збанкрутілі банки мали б отримати до і після

прийняття цього закону. Якщо 1,37 млрд доларів перевести по курсу 5,05 (який здебільшого діяв на момент отримання валютних кредитів), то отримаємо 6,9

мільярда гривень. Отже, ці умовні збитки становитимуть 21,633 – 6,9 = 14,7 мільярда гривень. Ця сума є співставимою з оцінкою МВФ, який на початку

березня цього року заявив, що «конвертація валютних іпотечних кредитів у гривну може призвести до втрат банківською системою» орієнтовно 16-17

млрд грн МВФ ужив термін «втрати». А втратами можуть бути як збитки, так і неотримані прибутки. Чому некоректно відносити до збитків банківської системи

той залишок кредитної заборгованості валютних позичальників, який вони винні діючим банкам?

причини до вашої уваги

З кількох причин. По-перше, значна частина цих валютних запозичень на сьогодні є вже погашеною – без врахування нарахованих відсотків

за користування кредитом, тіло кредиту, тобто кошти які позичальники отримали в банків здебільшого у 2007-2009 роках, на сьогодні, за різними

оцінками, є вже погашене на 70-90%. По-друге, з першого траншу рефінансування банківської системи, лише банки Лагуна, Курченка та Фірташа

безповоротно проковтнули понад 20 мільярдів гривен (приблизно 2 мільярди доларів на момент отримання рефінансування) виділених їм Нацбанком

коштів. По-третє, як стверджує економіст Олександр Савченко, загалом на підтримку банків-банкрутів було виділено 100 млрд.грн., а за даними НБУ всього

на рефінансування банківської системи в 2014 році було скеровано 222,3 мільярди гривень; при тому, за даними «Forbes», на 1 січня 2015 року загальний

обсяг заборгованості з рефінансування перед НБУ становив 108,95 млрд грн, більша частина з яких ніколи не повернеться. ЗУ «Про реструктуризацію

зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Підсумовуючи ймовірні «збитки» банківської системи, внаслідок прийняття Закону про реструктуризацію

валютних кредитів, можна однозначно стверджувати наступне: максимальна сума власне збитків, через перерахунок валютної заборгованості, є в межах

заявлених МВФ «втрат», тобто 16-17 мільярдів гривень, або 1% ВВП України. Все решту – це теоретично недоотримані банками прибутки. ЗУ «Про

реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Сума зазначена МВФ, дуже суттєво (в рази!) відрізняється від тих істерично-надутих цифр,

котрими заполонили весь інформаційний простір олігархічні ЗМІ з«подачі» наших фейкових «фінансових авторитетів». ЗУ «Про реструктуризацію

зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

Приклади

За «даними» НБУ, при конвертації валютних кредитів за курсом 5,05 грн/дол. збитки банківської

системи сягатимуть близько 100 млрд грн та перевищать 5% ВВП, а за курсом 8,0 грн/дол. становитимуть 77 млрд грн. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань

за кредитами в іноземній валюті» Істерична заява міністра фінансів, пані Яресько, котра порівнює надумані збитки з витратами України на оборону та

правоохоронні органи, та називає цифру 95 млрд грн, просто вражає своєю примітивною маніпулятивністю. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за

кредитами в іноземній валюті» Те, що Нацбанк, невідомо чиїми устами, та пані міністр своїми власними, називають«збитками», можна було би віднести до

категорії «неотриманих прибутків».

Можна було б, якщо ми би жили в цивілізованій Європі, де:
а) більшість наших чиновників уже би сиділи в тюрмі, лише за десятину ними скоєного;
б) такі спеціалісти, котрі не розбираються в елементарних економічних категоріях, просто не могли би займати жодні державні посади. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

Оскільки, суми розкрадань та розбазарювань коштів, що «папєрєдніками», що новою владою, зокрема через банківську систему, просто не співмірні з

сумою реального боргу валютних позичальників, то говорити про те, що «прибутки не отримані», лише на фоні рефінансування банків-банкрутів та

обсягів міжбанківського кредитування – язик не повертається. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

V. Франки і форінти.

А що ж там, у цивілізованій Європі, куди начебто так прагне наша влада, невже у них не було подібних проблем? Були. Зокрема в Угорщині. І угорці не злякалися

прийняти Закон, порівняно з яким наш законопроект, від якого істерично відхрещуються деякі його підписанти, просто є взірцем толерантності до

спекулятивної банківської системи. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Верховний суд Угорщини прийшов до висновку,

що підвищення курсу погашення кредиту, в залежності від курсових коливань на ринку, це грубе порушення прав позичальників. ЗУ «Про реструктуризацію

зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» І якщо банки видали кредити у швейцарських франках, по курсу 1:140, то й платежі для погашення повинні

приймати по цьому ж курсу, а не по 250 форинтів за франк, як було у момент судового розгляду. Після такого вердикту Верховного суду, депутати сіли писати

відповідний закон і прийняли його протягом трьох тижнів! ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті».

Україна не Угорщина, Україна це Европа

Прийнятий угорським парламентом закон не лише заборонив банкам, котрі навидавали валютні кредити, змінювати відсоткові ставки та обмінний

курс в залежності від ринку, а й зобов’язали компенсувати всім позичальникам пов’язані з цими порушеннями переплати, якщо договір

був укладений протягом останніх десяти років! ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Звичайно, Центробанк

Угорщини (як і наш НБУ він більше підпорядкованій світовій фінансовій системі ніж власним уряду чи президенту) теж підрахував збитки банківської системи

і задекларував їх у сумі 4 млрд.дол. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» США. Але, маючи дещо кращу від

наших владоможців освіту та розуміючи суть лихварської банківської системи, угорська влада не дозволила перетворити своїх громадян у жебраків та

позабирати у них майно… ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Приклад Ірландії, де народ відмовився взагалі віддавати

зовнішні кредити, розбазарені його урядом, і про який нам ЗМІ нічого не розповідають як і про досвід «валютного регулювання» в Угорщині, наводити не

буду. Це ще нас чекає попереду…ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

VI. Запльований закон.

Повернемося до нинішньої ситуації зі злощасним, схваленим 229 голосами, законопроектом за номером 1558-1. ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань

за  кредитами в іноземній валюті» Ще  на початку березня стало відомо, що в новому меморандумі з МВФ «президент Петро Порошенко зобов’язався

застосувати вето у випадку прийняття Верховною Радою закону про реструктуризацію валютних кредитів шляхом переведення їх у гривневі». Про

це повідомляла, зокрема, асоціація українських банків (АУБ): «Одним із пунктів нового меморандуму з МВФ, де Україна просить надати їй розширену програму

фінансування (EFF) на $17,5 млрд, є зобов’язання Президента України застосувати право вето у разі ухвалення парламентом закону

про реструктуризацію валютних кредитів». ЗУ «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Отже, теоретично всі наші нардепи,

котрі вміють читати, мали би знати, що прийняття подібного закону – це просто популізм, політична гра, гра в якій кожен може переграти сам себе. Проте

обрали політику страуса та почали людські життя валютних позичальників (лише за даними «Кредитного майдану» близько трьохсот людей покінчило

життя самогубством через незмогу віддати кредити), зрештою, як і життя тисяч полеглих у гібридній війні, розмінювати на політичний піар. ЗУ

«Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті» Не можна виключати і чийсь цинічний задум – прийняти популістський закон,

та влаштувати йому публічну обструкцію, щоби похоронити надії валютних позичальників назавжди. Гарно підставили й Президента, який

теж гнівно затаврував зазіхання на «святе» – банківську систему, але призабув свої публічні передвиборчі обіцянки, коли 13 квітня 2014 року заявив, що курс

12,4 грн. за долар є спекулятивно завищеним і необхідно перевести всі валютні кредити по курсу на день їх отримання. ЗУ «Про реструктуризацію

зобов’язань за кредитами в іноземній валюті»

Валютный кредит с ипотекой: кризис валютных кредитов

Юридическая помощь, юридическая защита, юридическая консультация. Адвокаты. Юристы. Ведение дел в суде. Составление и подача процессуальных документов в суд.

Валютный кредит с ипотекой

Валютный кредит с ипотекой

Валютный кредит с ипотекой. Сколько людей столько и мнений. Но проблема валютных кредитов с ипотекой никуда не денется. Она есть и будет еще долго — сроки кредитования были от пяти лет и более.

К вашему сведению: еще один взгляд на проблему валютных кредитов с ипотекой.

Санкции за непогашение валютных кредитов незаконны

Государство в сговоре с коммерческими банками подготовило почву   для гражданской войны в Украине.

Сегодня украинские банкиры явно активизировались в своей войне против граждан, имевших несчастье взять банковский кредит в валюте. Достаточно открыть сайт Ассоциации украинских банков и просто прочитать заголовки материалов, которые говорят сами за себя: «Обращение Ассоциации украинских банков к Верховному Суду Украины по поводу вопроса о признании недействительными кредитных договоров, выраженных в иностранной валюте» (далее – «Обращение»), «Позиция АУБ по поводу идеи запрещения валютного кредитования» (далее — «Позиция») и т.д.

Как человек, непосредственно занимающейся этой проблемой и способствующий созданию той самой судебной практики, которую господа банкиры, явно преувеличивая, называют «распространенной», хотел бы прокомментировать активность украинских банков с позиции адвоката, защищающего интересы потребителей банковских услуг, чтобы широкая общественность могла, как учили древние мудрецы, «выслушать и другую сторону». Валютный кредит с ипотекой.

Давление на суд

В «Обращении» говорится о «распространенной» якобы «судебной (?) практике предъявления (?!) заемщиками – резидентами Украины исков о признании недействительными кредитных договоров, выраженных в иностранной валюте». (Знаки вопроса я поставил, чтобы подчеркнуть явную некорректность этой фразы, т.к. «практика предъявления исков» никак не может быть судебной практикой – это разные вещи.)

Суть требований банкиров сводится к следующему: «…некоторые суды принимают неправомерные (?!) решения о признании недействительными кредитных договоров, выраженных в иностранной валюте, на основании незаконности заключения между банками и резидентами Украины таких кредитных договоров. Такая практика приобретает распространение, что может привести к увеличению объема проблемных кредитов и является большой угрозой для банковской системы». Банкиры просят Верховный Суд дать «разъяснения по поводу применения судами законодательства» и рассмотрения споров «о правомерности кредитования в иностранной валюте».

В переводе с казенного языка на человеческий это означает: «Некоторые судьи обнаглели до того, что осмелились выносить решения против банков. Они «совсем оборзели и нюх потеряли», как говаривал наш предыдущий президент. Поэтому потрудитесь поставить их на место, ибо они угрожают нашим сверхприбылям». И просто напрашивается подпись: «Его Величество Капитал».

То, что в этом «Обращении» АУБ совершает дерзкое противоправное вмешательство в осуществление правосудия (запрещенное ч.5 ст. 14 ЗУ «О судоустройстве» и ст. 12 ЗУ «О статусе судей»), является совершенно очевидным.

Достаточно прочитать пункт 11 Постановления Пленума Верховного Суда от 13.06.2007 №8 «О независимости судебной власти»: «Под вмешательством в деятельность судебных органов следует понимать влияние на судью в какой бы то ни было форме (просьба, требование, указание, угроза, подкуп, критика судьи в СМИ с целью склонить его к совершению или не совершению определенных процессуальных действий или постановлению определенного судебного решения. Не имеет значения, с помощью каких способов, на какой стадии процесса и в деятельность суда какой инстанции осуществляется вмешательство».
В нашем случае АУБ публично требует у Верховного суда оказать давление на судей с целью недопущения вынесения судебных решений, не угодных этой организации. «Чего же боле?», — как писал классик.
Верховный суд в ответ на «Обращение» АУБ сообщил, что «не имеет информации и соответствующих документальных подтверждений неоднозначности судебной практики в данной категории споров». Этот ответ представляется более чем дипломатичным. Валютный кредит с ипотекой.

Суть проблемы

Правовая суть «Обращения» сводится к тому, что «законодательством предусмотрено право коммерческим банкам (согласование падежей сохранено, как в оригинале – И.Б.) осуществлять валютные операции, в т.ч.выдавать кредиты в иностранной валюте физическим лицам».

Ваш покорный слуга согласен с этим тезисом, но с маленьким уточнением: «исключительно для последующих расчетов этой валютой с нерезидентами Украины».

Правовым актом, определяющим общие принципы валютного регулирования, является Декрет Кабинета Министров Украины «О системе валютного регулирования и валютного контроля» от 19 февраля 1993 № 15-93 (далее – Декрет).  Нас интересуют два основных положения этого акта.

Первое заключается в том, что все расчеты на территории Украины должны осуществляться исключительно в национальной валюте Украины (за исключением случаев наличия индивидуальной лицензии на такую операцию, которые предусмотрены ст. 5 п. 4 подпунктом «г» Декрета, но случаи получения такой лицензии неизвестны, поэтому этой оговоркой можно пренебречь).

Второе – банки, получившие от НБУ генеральную лицензию на осуществление валютных операций, и потому именуемые «уполномоченными», одновременно являются агентами валютного контроля, т.е. осуществляют контроль за валютными операциями, которые проводятся через эти учреждения – ст. 13 ч.2 Декрета.

Таким образом, имеющий генеральную лицензию на валютные операции банк, имеет право выдавать валютные кредиты, но он же, как агент валютного контроля, обязан следить за соответствием этих валютных операций требованиям Декрета. Следовательно, выдавать валютные кредиты резидентам Украины для расчета этой валютой с другими резидентами Украины уполномоченный банк как раз и не имеет права!

Господа банкиры в своем «Обращении» изрядно лукавят, используя одно из основных правил логики: чем уже определение, тем шире понятие. Искусственно сужая определение права банков выдавать валютные кредиты резидентам Украины, они создают иллюзию, что законом предусмотрено такое право безо всяких исключений, т.е. независимо от цели кредитования. Валютный кредит с ипотекой.

Банкирское лукавство

Валютный кредит с ипотекой.Представители банков в судах заявляют, что кредитный договор и последующее использование кредитных средств – это сделки, не связанные друг с другом. Дескать, как заемщик распорядился кредитом, банк не касается.

Это утверждение явно не соответствует закону. В соответствии со ст.ст. 345 и 348 ХК (хозяйственного кодекса) и ст. 1056 ч.2 ГК (гражданского кодекса) Украины, цель кредитования является существенной и неотъемлемой частью кредитного договора, и банк обязан осуществлять контроль за целевым использованием кредита. Именно поэтому все кредитные договоры обязательно содержат пункт о цели кредита.

С этим согласен и Нацбанк, в нормативном письме которого от 22.01.2009 № 40-511/442-919 сказано: «В соответствии со ст. 348 Хозяйственного кодекса Украины банк обязан осуществлять контроль за исполнением условий кредитного договора. …Целевое использование кредита является одним из принципов банковского кредитования».

Следовательно, правоотношения между банком и заемщиком в связи с заключением кредитного договора, охватывают не только предоставление кредита, но и его использование, т.е. заключение сделки с третьим лицом, предусмотренной кредитным договором в качестве цели кредита.

При оформлении валютного кредита, банк является двойным контролером: он следит за тем, чтобы заемщик использовал полученную валюту по назначению; с другой стороны – чтобы это использование не противоречило Декрету, т.е. чтобы резиденты Украины не рассчитывались друг с другом в иностранной валюте.

Теперь мы подходим к самому интересному: подавляющее большинство валютных кредитов в Украине были заключены, если верить текстам кредитных договоров, с целью использования валюты для расчета ею с резидентами Украины! И вот этого банки признать никак не хотят.

Представителей банков в судах заявляют, мол, в договорах не говорится дословно о том, что в расчетах будет использоваться иностранная валюта. И это правда: дословно так не говорится. Формулировки цели кредита выглядят по-разному: «для приобретения недвижимости», «для приобретения автомобиля», «для потребительских нужд» и т.д.

Но нет необходимости доказывать, что предоставление кредита в иностранной валюте для приобретения, например, автомобиля, означает, что заемщик должен приобрести автомобиль за валюту. Зададим вопрос от противного: вы, господа банкиры, считаете, что эта фраза означает что-то другое? Тогда что же?

А то, вынуждены признать банки, что заемщик обязан был конвертировать иностранную валюту в гривну, и уже за гривну приобрести автомобиль. Но об этой обязанности ни в одном кредитном договоре ни слова. Тем не менее, большинство заемщиков так и сделали: конвертировали кредитную валюту в гривну, и именно её потратили на указанные в кредитном договоре цели.

Следовательно, обе стороны заранее знали о неизбежности конвертации и заведомо имели ее в виду при заключении договора. Выходит, что иностранная валюта для сторон кредитного договора выступала при кредитовании не в качестве средства платежа, а как средство обмена ее на национальную валюту Украины, т.е. как долларовый эквивалент гривны.
Получается, что стороны указали в договоре одно – кредит в иностранной валюте, а на самом деле имели в виду другую сделку – кредит в гривне. И кредитный договор в валюте они заключили для того, чтобы прикрыть этой сделкой действительный договор – в гривне. Валютный кредит с ипотекой.
Принципиальный вывод

Упомянутые выше сделки, в соответствии со ст. 234 ГК Украины, называются притворными. Они являются недействительными: в нарушение ст. 203 ч.5 ГК Украины, они не направлены на реальное наступление правовых последствий, которые ими обусловлены. И, согласно ст. 215 ГК Украины, одним из оснований признания сделки недействительной является несоблюдение требований ст. 203 ч.5 ГК.

Правда, в отличие от других недействительных сделок, правовыми последствиями притворных сделок является не приведение сторон в первоначальное положение, а применение правил той сделки, которую стороны действительно имели ввиду. Другими словами, в случае, когда в кредит выдавалась иностранная валюта, и имелось ввиду, что она будет конвертирована в гривну, то по закону сама эта сделка должна быть переведена в гривну.

По какому курсу? Ответ ясен: заемщик должен вернуть кредит с процентами из расчета той суммы в гривнах, которую он фактически получил. А получил он ту сумму в гривнах, которую выручил при конвертации полученной валюты. Эту сумму нетрудно установить, выяснив средний коммерческий курс продажи на момент конвертации.

Следует особо отметить, что приведенные выше рассуждения касаются кредитов, которые выдавались заемщикам наличными. Но в очень многих случаях банки, заключив кредитные договоры в валюте, переводили гривну по безналичному расчету на счета третьих лиц – продавцов товаров, приобретенных заемщиками за кредитные средства. В этом случае никаких других доказательств притворности сделки и не требуется: ведь в результате сделки валюта не выбывает из собственности банков, а в собственность заемщика – в оплату его покупки – переходит именно гривна. И размер гривневой суммы уже известен изначально. Валютный кредит с ипотекой.

Странная позиция НБУ

Зададимся вопросом: как незаконная выдача валютных кредитов для расчетов внутри страны могла продолжаться больше пяти лет? Без ведома и согласия НБУ — «регулятора» банковских правоотношений — это было невозможно. Впрочем, НБУ и не пытается отрицать свою причастность к данному процессу, своим письмом № 13-210/7871-22612 от 7 декабря 2009 он заявил о правомерности выдачи коммерческими банками упомянутых выше кредитов.

Совершенно очевидно, что валютные кредиты «для внутреннего потребления» выдавались в результате сговора между коммерческими банками и НБУ с целью игнорирования закона (Декрета). Установление персонального состава участников сговора не является задачей автора, для этого существуют специальные государственные учреждения. Но выявить ключевых фигурантов, без которых этот сговор был бы невозможен, нетрудно: достаточно составить список руководителей НБУ с 2003, когда начали выдавать валютные кредиты, по настоящее время.

А о последствиях этого сговора сообщает сама Ассоциация Украинских банков в своем документе «Позиция АУБ по поводу идеи запрета валютного кредитования»: «Сегодня всякий украинец со средним образованием понимает, что в стране не может быть две и больше валют. Понимают, что одной из причин глубокого экономического кризиса в Украине является долларизация украинской экономики и огромные объемы валютных кредитов(!)».

Чем дальше – тем интереснее: «Ликвидация властью абсолютной монополии национальной валюты в Украине привела к подрыву экономической независимости страны, и это является предметом серьезного научного анализа, и не только научного…Именно государственные руководители, а не банки и не НБУ (!! – И.Б.) отвечают за введение у нас доллара США как еще одной валюты, которая используется как для сбережения, так и кредитования (!! – И.Б.) и даже для теневого оборота. Банковская же система действовала в поле решений государственных органов».

По мнению АУБ, так называемая «власть» ликвидировала монополию национальной валюты в Украине и разрешила выдавать «внутренние» валютные кредиты, что подорвало экономическую независимость Украины. А банкиры, разумеется, ни в чем не виноваты. Виноваты «государственные руководители».

Факты, как известно, упрямая вещь. А факты говорят, что именно вы, господа банкиры, выдавали валютные кредиты в нарушение закона, а ваш банковский «регулятор» — НБУ сознательно этому потворствовал. Почему же вы вопиете сегодня в обращении к Верховному Суду, запугивая его «угрозой для банковской системы»? Вы уж определитесь, что именно плохо: то, что вы с «властью» подорвали экономику Украины,  или что суды пытаются восстановить законность?

О том, как исправлять положение, АУБ в своей «Позиции» не говорит. Но чего «не надо делать» указывает: «… резкая попытка прекратить активные валютные операции при сохранении валютных пассивов не даст позитива стране, а банковской системе навредит, а через нее – и стране».

Другими словами — валютные кредиты для внутренних целей  – это плохо, это подорвало экономическую независимость страны, но прекращать их выдавать нельзя. Валютный кредит с ипотекой.

«Свой» суд

Исправлять ситуацию банкиры  пытаются путем давления на суд, о  чем подробно говорилось выше. Но, не особенно веря в успех этого предприятия и не доверяя «государственным судам», АУБ в другом своем опусе «Правомерность кредитования в иностранной валюте: ход за Верховным судом Украины», рекомендует «в качестве противодействия вышеупомянутым искам  заемщиков или поручителей включать в кредитные договоры и договоры обеспечения (или дополнительные соглашения к ним о пролонгации ) третейскую оговорку о рассмотрении дел в третейском суде при АУБ».

В переводе с  юридического на русский, это означает: чтобы лишить потребителей банковских услуг их конституционного права на судебную защиту, нужно подсунуть им на подпись договор о том, что все споры будут рассматриваться в нашем  собственном, банковском суде.

Для не юристов: в соответствии с Законом Украины «О третейских судах», при наличии в договоре оговорки о рассмотрении спора третейским судом или специального соглашения об этом, суд общей юрисдикции не вправе принять его к своему производству. Вот такая «Позиция» у АУБ и Национального банка. Валютный кредит с ипотекой.

Позиция государства

Валютный кредит с ипотекой.Наш президент, в прошлом, как известно – банкир. Если верить заявлениям АУБ, то именно он и виноват во всех этих безобразиях (кто, скажите на милость, «власть» и «государственный руководитель» в стране, если не президент?).
Ющенко издал Указ «О мерах по восстановлению стабильности в банковской системе» №813/2009 от 08.10.2009, в котором рекомендует НБУ «обеспечить обращение временных администраторов в Высшую раду юстиции Украины по поводу увольнения судей с должностей при наличии предусмотренных ч.5 ст. 126 Конституции Украины оснований».

Читай: президент рекомендует Нацбанку организовать травлю судей, которые осмелятся вынести решения, не угодные временным администраторам «лопнувших» банков. Иначе говоря, гарант Конституции, нарушая законы Украины, оказывает незаконное давление на суд с целью повлиять на будущие судебные решения в пользу банков. Напомним, что в компетенцию НБУ, согласно конституции, не входит надзор за деятельностью суда. Судьи у нас независимы и подчиняются только закону, не правда ли?

А Кабинету Министров Украины президент рекомендует «принять меры» для соблюдения требований закона «относительно временного отказа в выезде за границу гражданам Украины, которые имеют неисполненные кредитные обязательства».

Помилуйте, Виктор Андреевич, этот вопрос не входит в компетенцию Кабмина: по закону ограничить выезд граждан Украины за границу может только суд, причем в предусмотренных законом случаях, а не просто «при наличии неисполненных кредитных обязательств». Эдак вы своими указами снова за нами железный занавес опустите! А впрочем, ваша позиция нам понятна…

А что же Генеральная Прокуратура? Она взяла моду вступать в хозяйственные процессы «в интересах государства» …на стороне банков! При этом интересы государства в этих случаях трактуются прокурорами весьма оригинально.
Один из прокуроров, в заявлении о вступлении в хозяйственное дело, указал, что «необходимость защиты интересов государства заключается в обеспечении сбережения капитала и активов, стабилизации деятельности, улучшения финансового положения банка (коммерческого, не государственного! – И.Б.).

Признание недействительными договоров, заключенных банками в иностранной валюте,  приведет к стагнации банковской системы Украины, обесценению национальной валюты и ухудшению состояния экономики государства». Валютный кредит с ипотекой.

Вот как! Век живи – век учись! А я, по наивности своей, полагал, что интересы государства заключаются в объективном и законном разрешении судебных споров, в частности – хозяйственных, и что хозяйствующие субъекты равны в своих правах, которые одинаково защищаются государством, а потому оно не может быть заинтересовано в преимуществах одних субъектов перед другими.

Еще мне представлялось, что делать выводы о глобальных макроэкономических последствиях тех или иных общественных явлений не входит в компетенцию прокуратуры. Но больше всего умиляет то обстоятельство, что прокурора, стража закона, вовсе  не интересуют правовые основания признания валютных кредитных договоров недействительными, он  против этого в принципе, независимо от правовых оснований. Закон – сам по себе, а прокурор – сам по себе.
Полагаю, что, пренебрегая законом в интересах своеобразно понимаемой «государственной целесообразности», и НБУ, и президент, и прокуратура, демонстрируют обыкновенный правовой нигилизм, который может очень дорого обойтись нашему обществу. Валютный кредит с ипотекой.
Итого

Стагнация  банковской системы, говорите? Обесценивание национальной валюты? Ухудшение состояния экономики государства? А гражданскую войну вы в результате не желаете?!

В Украине, на протяжении  последних шести-семи лет, людям было выдано около трех миллионов валютных кредитов. С учетом семейных и прочих

социальных связей «заемщиков», описываемая проблема напрямую касается примерно девяти миллионов человек, почти каждого четвертого жителя

Украины. Большинство заемщиков не могут сейчас выполнять свои обязательства по кредитным договорам не по своей вине, а из-за роста курса

доллара: ведь при выдаче кредитов их платежеспособность определялась и банками,

и ими самими исходя из доходов заемщиков в гривне, а не в валюте. Валютный кредит с ипотекой.

Единственной властью, которая действительно может спасти ситуацию, являются, при всех их недостатках, те самые «государственные суды», которым

не доверяет и которых боится АУБ.Валютный кредит с ипотекой. Валютный кредит с ипотекой.

Если проблема не будет решена по закону, т.е. валютные кредиты не будут в судебном порядке переведены в гривневые по курсу,

существовавшему  на момент получения кредита, т.е. в соответствии с реально полученным заемщиком средствам, «внутренние» валютные кредиты  все равно не будут

возвращаться, и ни банковская система, ни экономика Украины ничего не выиграют. Зато попытка массового выселения должников из приобретенных за

кредитные средства квартир и лишения их другого имущества попахивает столкновением «народ против банков». Валютный кредит с ипотекой.

О последствиях даже подумать страшно. Пренебрежение законом со стороны органов государственной власти и управления никогда и никого не доводило до добра.

Пусть кому положено подумают об этом, пока не поздно. Валютный кредит с ипотекой.

Илья Бондарь, адвокат,
Президент Адвокатской компании «Шерман»

Источник