Розпочинає роботу новий ВС

новий ВС Реальна допомога у кримінальній справі Представинцтво інтересів в суді першій інстанції у кримінальній справі, цивільній справі Складання процесуальних документів в суд першої інстанції, апеляційної, касаційної інстанції Доступно коректно Харків, Харківська область к т 066 824 39 14, 067 933 16 68. 09 00-18 00

Розпочинає роботу новий ВС

Розпочинає роботу новий ВС

Розпочинає роботу новий ВС

Новий Верховний суд України розпочав свою роботу.

Сьогодні в Україні – це найвища судова інстанція.

Верховний суд складається з Великої палати та чотирьох касаційних судів

Кримінального, Цивільного, Адміністративного та Господарського.

Усі справи з Вищих спеціалізованих с удів та Верховного суду України передаються до нового Верховного суду України, який розпочинає їх розглядати з нового 2018 року.

Дізнатися, де знаходиться ваша справа , можна за телефоном гарячої лінії – 0800501492.

Нагадаємо, н а момент початку роботи нового Верховного суду припиняють функціонування старий Верховний суд, Вищий адміністративний суд, Вищий господарський суд і Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головою нового Верховного суду України обрали суддю Касаційного господарського суду Валентину Данішевську.

10 листопада 2017 року Президент України Петро Порошенко призначив 113 суддів на посади суддів Касаційного господарського, Касаційного

адміністративного, Касаційного кримінального, Касаційного цивільного судів у складі Верховного суду, а 11 листопада новопризначені судді склали присягу.

Реформи

Порошенко назвав пріоритетні реформи на 2018 рік. Президент Петро Порошенко заявляє про плани продовжити активне реформування України в 2018 році.

Про це він пише 12 січня на своїй сторінці у Facebook.

«Наступного року ми маємо продовжити активне реформування країни. Зокрема, заплановано низку законопроектів у фінансовій, судовій, інвестиційній сфері та ринку землі», – зазначив глава держави.

За словами Порошенка, завдання номер один для країни – не втратити темпів фундаментальних змін.

Як відомо, в кінці грудня президент Петро Порошенко назвав головним досягненням 2017-го року запровадження країнами Євросоюзу безвізового режиму для українських громадян.

Крім цього, на його думку, досягненнями є медична, освітня та пенсійна реформи, а також масштабні ремонти доріг.

Також Порошенко зазначив, що членство України у Європейському Союзі і вступ до НАТО залишається стратегічною метою держави, але це перспектива не 2018 року.

Верховний Суд України

Верховний Суд України має намір почати розгляд справ 16 січня.

Як повідомляє прес-служба суду, перше засідання призначене вже на 16 січня в касаційних судах у складі Верховного суду, розгляд справи буде проходити в рамках письмового провадження.

15 грудня 2017 року розпочав роботу новий Верховний суд України.

На момент початку роботи нового Верховного суду припиняють функціонування старий Верховний суд, Вищий адміністративний суд, Вищий господарський суд і Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головою нового Верховного суду України обрали суддю Касаційного господарського суду Валентину Данішевську.

10 листопада 2017 року президент України Петро Порошенко призначив 113 суддів на посади суддів Касаційного господарського, Касаційного адміністративного, Касаційного кримінального, Касаційного цивільного судів у складі Верховного суду, а 11 листопада новопризначені судді склали присягу.

Признание недействительными договоров дарения

Признание недействительными договоров дарения Реальная помощь в уголовном гражданском деле в суде Харьков область Досудебное следствие 0679331668 0668243914

Признание недействительными договоров дарения корпоративных прав

Признание недействительными договоров дарения

Признание недействительными договоров дарения

Что показывает судебная практика? Признание недействительными договора дарения

Возбуждение уголовных дел может быть отнесено к тяжким

обстоятельствам, при которых договор дарения можно признать

недействительным. Признание недействительными договора дарения

http://povestka.com.ua Реальная помощь в уголовном деле.Харьков,

Харьковская область. Доступно, корректно Признание недействительными договора дарения

о взыскании средств Признание недействительными договоров дарения

Верховным Судом Украины принято постановление по делу №6-

1968цс17 о взыскании средств, признании недействительными

договоров дарения корпоративных прав.

Указанным постановлением было оставлено в силе решение

кассационной инстанции, которым отменено решение апелляции и

оставлено в силе решение первой инстанции об удовлетворении

исковых требований.

По данному делу истец в связи с уголовным преследованием и с

целью сохранения имущества обратился к ответчику за

юридической консультацией.

Под влиянием тяжелых обстоятельств Признание недействительными договоров дарения

По рекомендации ответчика под влиянием тяжелых обстоятельств

и на невыгодных условиях истец заключил договоры дарения

корпоративных прав, в пользу своей несовершеннолетней дочери.

Истец считает, что в результате ненадлежащей рекомендации

ответчика он фактически бесплатно и безвозвратно потерял

принадлежащее ему имущество в виде корпоративных прав.

Апелляционный суд, отказывая в удовлетворении, отметил, что

приведенные истцом обстоятельства инициирования и

дальнейшего возбуждения уголовного дела в отношении него не

считаются тяжелыми обстоятельствами в понимании указанной

нормы, под влиянием которых на крайне невыгодных условиях

истцом отчуждено безвозмездно часть корпоративных прав

предприятий.

Однако, с такой правовой позицией не согласился суд кассационной

инстанции. Тем самым согласившись с выводами суда первой

инстанции о частичном удовлетворении исковых требований.

Суд, исходил из того, что обстоятельства инициирования и

дальнейшего возбуждения уголовного дела в отношении истца были

для него проявлением тяжелых обстоятельств, под влиянием

которых на крайне невыгодных условиях он безвозмездно

отстранил часть корпоративных прав предприятий, где был

единственным учредителем со времени их создания.

Суд принял во внимание Признание недействительными договоров дарения

Суд принял во внимание также реальность угрозы потери истцом

своего имущества в момент оценки обстоятельств, которые он

расценивал как тяжелые и сложившиеся в связи с инициированием

уголовных дел, что подтверждается фактами последующего ареста

его имущества в пределах уголовных дел, что,  как следствие, для

истца в то время могло означать конфискацию или потерю иным

путем.

Суд учел Признание недействительными договоров дарения

Кроме того, суд учел, что:

отчуждение корпоративных прав осуществлялось в объеме,

достаточном для получения контроля над управлением

предприятиями, а также для обеспечения возможности

единолично влиять на решения органов управления

предприятиями; по спорным договорам дарения было осуществлено

безвозмездное отчуждение корпоративных прав номинальной

стоимостью более 25 млн. грн. в пользу несовершеннолетнего лица,

тогда как предметом деятельности предприятий в течение

длительного времени их существования была деятельность в сфере

недвижимости, что требовало значительного опыта и навыков.

Таким образом, суд пришел к выводу о наличии правовых

оснований для признания недействительными с момента

заключения договоров дарения корпоративных прав.

Наследство

Часто собственники имущества по разным причинам при жизни не

задумываются о том, кому перейдет все нажитое ими добро.

Чтобы не было судебных тяжб между наследниками, необходимо

правильно распорядиться своим имуществом после смерти.

Существует несколько способов.

Недостатки завещания

Какой способ передачи имущества избрать?

Надежный способ оформления наследствазавещание.

Это письменное личное распоряжение лица на случай его смерти, в

котором описывается то, кому и на каких условиях переходит его

имущество.

Выделяют две формы составления завещания:

  • либо подробно расписывается, кто будет владеть тем или иным имуществом,
  • либо все имущество (без конкретики) на день смерти станет собственностью наследника.

Эта особенность заключения завещания очень важна и играет

решающую роль в случае возникновения споров между

наследниками по завещанию и по закону.

Завещание составляется в одностороннем порядке, поэтому согласие

наследника не нужно. Но есть обязательные условия —

дееспособность и подпись наследодателя, а также печать

нотариуса.

Завещатель может в любой момент изменить или аннулировать

составленное им завещание и подготовить новое.

При написании завещания следует помнить о так называемой

обязательной доле.

Это часть наследственного имущества, которая переходит к лицу,

имеющему на нее право, независимо от наличия завещания и

количества наследников.

Согласно статье 1241 Гражданского кодекса Украины, право на

такую обязательную долю имеют малолетние, несовершеннолетние

дети и дети с инвалидностью (в т.ч. зачатые при жизни завещателя,

но рожденные после его смерти), а также нетрудоспособные муж/

жена и родители наследодателя.

Недостатки договора дарения

Если Вы не желаете, чтобы часть Вашего имущества досталась лицам,

которые имеют право на обязательную долю, завещание писать не

стоит.

Распорядитесь имуществом по-другому — составьте договор дарения

или, как говорят в народе, перепишите свое имущество.

По договору дарения одна сторона обязуется бесплатно передать

свое имущество другой стороне.

В этом случае право собственности наступает при жизни дарителя.

Договор дарения, в отличие от завещания, оспорить практически

невозможно.

Но здесь стоить помнить о другой особенности: с переходом права

собственности даритель уже не имеет отношения к подаренному имуществу!

НААУ

НААУ. Реальна допомога у кримінальній справі. Доступно, коректно Харків, Харківська область Представництво у суді з кримінальної, цивільної справи. Складання, подання процесуальних документів в суд першої інстанції, апеляційної інстанції, кассаційної інстанції +380679331668, +380668243914

НААУ

НААУ

НААУНаціональна асоціація адвокатів України (далі — НААУ) створена у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і є

всеукраїнською недержавною некомерційною неприбутковою професійною організацією, яка

http://povestka.com.ua Реальна допомога у кримінальній справі. Доступно, коректно. Харків, Харківська область

об’єднує всіх адвокатів України з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування, створена на засадах професійної належності.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДВОКАТІВ

Статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисципланірного проступку, а саме:

1. Порушення вимог несумісності;
2. Порушення присяги адвоката України;
3. Порушення правил адвокатської етики;
4. Розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
5. Невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
6. Невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7. Порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвоката має кожен, кому відомі факти поведінки адвоката, які можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Для ініціювання питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності необхідно:

1. Визначити адресу робочого місця адвоката, яка зазначена в записі щодо цього адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України;
2. Скласти заяву (скаргу) на ім’я голови відповідальної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка обирається згідно адреси робочого місця адвоката, зазначеної в Єдиному реєстрі адвокатів України, у відповідності до ПОЛОЖЕННЯ про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність;
3. Відправити заяву (скаргу) до відповідальної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

НААУ

наау адвокатов украины

Станом на березень-квітень 2018 року є можливість ознайомитись з пропонованими розмірами гонорару за послуги адвоката.

Сторінка 1

вісник наау

Сторінка 2

наау реєстр

Сторінка 3

Сторінка 4

єдиний державний реєстр адвокатів україни

Єдиний реєстр адвокатів України був створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року.

Звертаємо увагу на те, що реєстр адвокатів України, який вівся Вищою Кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України (ВККА

при КМУ) до 15 січня 2013 року, перестав функціонувати з 16 січня 2013 року.

С допомогою Єдиного реєстра адвокатіув України (ЄРАУ) можливі наступні дії:

1. Знайти адвоката в ЄРАУ згідно його даних, користуючись формою пошуку

  1. Обрати необхідного адвоката зі списку запропонованих (знайдених)

  2. Передивитися або роздрукувати подробиці профіля обраного адвоката

рада адвокатів україни
вкдка

Ухвала суду

Ухвала суду. Реальна допомога у кримінальній справі. Харків, Харківська область, Консультація адвоката у кримінальній справі, представництво інтересів у кримінальній справі Процесуальні документи подання та складання для суду першої інстанції у кримінальних справах. +380679331668, +380668243914

Ухвала суду

Ухвала суду

Ухвала судуНе могу не предоставить для аудитории сайта  http://barvinoknet.com.ua ,

в рубрике «Без комментариев \ No comments» этот документ.

Читайте, думайте, делайте выводы.

Категорія справи № 200/1627/17

: Кримінальні справи; Злочини проти власності (усього), з них; Крадіжка.

Надіслано судом: 22.02.2017. Зареєстровано: 22.02.2017. Оприлюднено: 24.02.2017.
Дата набрання законної сили: 22.02.2017

 

Справа № 200/1627/17

Провадження № 1-кп/200/253/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді —     Леонова А.А.,

за участі секретаря:         Коляда В.В.

сторони судового провадження:

прокурора: Зінченко О.С.,

захисників:     ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

представника потерпілого: ОСОБА_4

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали судового провадження № 1кп/200/253/17 (кримінальне провадження №12016040640004590) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

В провадження Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло судове провадження № 1кп/200/253/17 (кримінальне провадження №12016040640004590) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявила про те, що 21.02.2017 року між представником потерпілого та обвинуваченим укладено угоду про примирення.

затвердити умови вироком суду

Просила суд розглянути угоду та затвердити її умови вироком суду.

Прокурор вважала за можливе розглянути угоду про примирення, укладену між обвинуваченим та представником потерпілого.

Обвинувачений та представник потерпілого пояснили, що угода про примирення між ними дійсно була укладена. Угоду вони уклали добровільно, без будь-якого примусу. Просили затвердити укладену угоду.

Обвинувачений, допитаний в підготовчому судовому засіданні по суті пред’явленого обвинувачення, свою вину у вчиненні інкримінованого йому

злочину визнав в повному обсязі, пояснив, що він є раніше неодноразово судимим.

Останній раз Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі.

Звільнився 13.09.2016 року достроково за «Законом ОСОБА_5». Він дійсно вчинив інкримінований йому злочин, а саме 16.11.2016 року близько 20:00

години намагався вкрасти з магазину «Варус-6», розташованого на пр. Богдана Хмельницького, три види ковбаси, шоколад, чай та жувальну гумку.

Проте після того, як він пройшов повз касову зону і не сплатив за товар, його затримали співробітники охорони магазину. У вчиненому кається.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, суд вважає угоду, укладену між представником потерпілого та обвинуваченим, такою, що не підлягає затвердженню з наступних підстав.

суд відмовляє в затвердженні угоди

Відповідно до п.2 ч.7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

На думку суду, умови угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_3 та представником потерпілого ОСОБА_4, не відповідають інтересам суспільства з наступних підстав.

Згідно умов угоди, укладеної між обвинуваченим та представником потерпілого, обвинувачений зобов’язується визнати себе винним у вчиненні інкримінованого

йому злочину, і сторони погодили йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на один рік, з покладенням на нього обов’язку періодично з’являтися до уповноваженого органу з питань

пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

дослідженням матеріалів кримінального провадження

Разом із тим, дослідженням матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 з 2004 року був судимим вісім разів.

Останній раз ОСОБА_3 був засуджений 09.12.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України

до трьох років шести місяців позбавлення волі. Як пояснив сам обвинувачений, він звільнився з місць позбавлення волі 13.09.2016 року достроково за «Законом ОСОБА_5».

На теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що через два місяці після звільнення він знову вчинив корисливий злочин, передбачений ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.

Загальновідомим фактом є та обставина, що Герой України ОСОБА_5 щиро піклується про всіх засуджених в Україні.

Саме за законопроектом, де Герой України ОСОБА_5 була співавтором, були внесені зміни в статтю 72 Кримінального Кодексу України, завдяки чому з місць

позбавлення волі вийшло на свободу близько восьми тисяч осіб, засуджених за тяжкі, особливо тяжкі та середньої тяжкості злочини.

Як Герой України ОСОБА_5, так і все суспільство держави Україна, вірили в те, що ті засуджені, які були звільнені з місць позбавлення волі, тепер у вільній та

незалежній, справедливій та європейській державі, стануть на шлях виправлення, та більше не будуть вчиняти злочини.

Більш того, ці особи долучаться до розбудови світлого майбутнього держави.

більше не вчиняти злочини

Ті ж особи, яким була надана велика честь виправдати сподівання суспільства та особисто героїні нації, надано шанс виправитися та більше не вчиняти злочини,

але які, вийшовши на свободу, продовжили вчиняти тяжкі та особливо тяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, — не виправдовують сподівання суспільства,

підривають віру суспільства в них. Більш того, такі особи своїми діями заплямовують і ганьблять саму надію України — Героя України ОСОБА_5.

Суд впевнений, що Герой України ОСОБА_5 подавала до Верховної Ради України загальновідомий законопроект, не для того, щоб в державі, завдяки

звільненим з місць позбавлення волі особам, в декілька разів виріс процент злочинності, з яким на сьогоднішній день не може впоратися навіть реформована,

не корумпована Національна поліція, в якій працюють надзвичайно чесні та активні поліцейські, які через декілька років наберуться досвіду та стануть професіоналами.

Незважаючи на ту обставину, що суспільство тепер живе у вільній та незалежній, справедливій, чесній, соціально спрямованій та європейській державі, на глибоке

переконання суду, у суспільства все-таки існують інтереси жити ще й в такій державі, де людям не страшно виходити на вулиці; де б люди не боялися випускати дітей на вулицю; де б рівень злочинності не зашкалював.

З врахуванням викладеного, на думку суду, умови угоди про примирення, укладеної 21.02.2017 року між представником потерпілого та обвинуваченим ОСОБА_3, не відповідають інтересам суспільства.

Таким чином, затвердити вищезазначену угоду суд вважає за неможливе.

Враховуючи викладене, керуючись п.2 ч.7 ст. 474 КПК України,

У Х В А Л И В:

В затвердженні угоди про примирення укладеної 21.02.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та представником потерпілого ОСОБА_4 — відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

        Суддя                              А.А. Леонов

Читать далее «Ухвала суду»

Розгляд кримінальних справ

Юридическая помощь, юридическая защита. Юридическая консультация. Переквалификация, Экспертизы. Свидетели. Потерпевшие. Звоните сейчас.

Розгляд кримінальних справ

Розгляд кримінальних справ
Розгляд кримінальних справМетодична допомога суддям першої інстанції під час розгляду кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

Головам місцевих судів Херсонської області

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів. З метою надання методичної допомоги суддям першої інстанції під час

розгляду кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, недопущення

судових помилок при розгляді кримінальних справ вказаної категорії, Апеляційний суд Херсонської області звертає увагу суддів судів першої

інстанції на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справах вказаної категорії за наслідками їх

перегляду в касаційному порядку, які необхідно застосовувати в судовій практиці:

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

1. Призначаючи засудженому додаткове покарання за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2 ст.317 КК України, у виді конфіскації майна, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 59 КК України, згідно з якою конфіскація майна  встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

З пред’явленого за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України обвинувачення, яке визнано судом доведеним, видно, що ці злочини вчинено ним не з корисливих мотивів.

З огляду на це, на підставі ч.2 ст. 59 КК України йому не могло бути призначено за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна навіть у випадку, коли воно передбачено санкцією статті як обов’язкове ( ухвала ВССУ від13.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 2. Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення   за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфікуючу ознаку — «вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України».

Так, відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в

справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» незаконне заволодіння наркотичними засобами та

наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів,

передбачених ст. 307 чи ст. 309 КК України, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК України.

Тобто, засуджений вчинив одночасно незаконне придбання і зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів як з метою збуту так і для власного

вживання, що утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 307 та ст. 309 КК України, а тому не має кваліфікуючої ознаки — «вчинення злочину особою, яка

раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України» (ухвала ВССУ від 09.10.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 3. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у

сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» злочини передбачені статтями 307, 309, або 311 КК України,

визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа

вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин

за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Перекваліфіковуючи дії засуджених з ч. 2  ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України за епізодом від  21 червня 2011 року, із закінченого злочину

на закінчений замах на вчинення злочину, апеляційний суд не врахував цих вимог.

Окрім того така перекваліфікація призвела до того, що підсудного засуджено за обвинуваченням із кваліфікуючою ознакою закінчений замах на збут, яке не

пред’являлось йому на досудовому слідстві. Засуджений обвинувачувався лише у незаконному зберіганні наркотичних засобів з метою збуту (ухвала ВССУ від 06.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 4. Прохання прокурора, який брав участь у розгляді справи у касаційному порядку, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 307 КК (незаконне

придбання, зберігання з метою збуту і збут особливо небезпечного наркотичного засобу) на ч. 1 ст. 315 КК (схиляння певної особи до вживання

наркотичних засобів) є безпідставним з огляду на таке.

У вироку встановлено, що підсудний самостійно придбав наркотичний засіб з метою збуту 07 листопада 2011 року зранку і до 18-ї год. цього дня зберігав при

собі, коли безкоштовно збув іншій особі, з яким цей засіб вжив. За таких обставин спільне вживання цих осіб наркотичного засобу не свідчить про

відсутність у діях засудженого його збуту. До того ж сам засуджений в суді визнав себе винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту і збуті

особливо небезпечного наркотичного засобу за обставин, установлених у вироку.

Отже, підстави для перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 315 КК відсутні (ухвала ВССУ від 04.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

5. У формулюванні обвинувачення в мотивувальній частині вироку суд зазначив, що 11 листопада 2011 року близько 19:00 у приміщенні кафе по вул.

8-го Березня, 37 у с. Крижівцях підсудний незаконно зберігав при собі у внутрішній кишені куртки без мети збуту особливо небезпечний наркотичний

засіб — канабіс, розмір якого в перерахунку на суху речовину становив 2,66г.

Зазначений вид і розмір наркотичного засобу знайшов своє підтвердження у висновку судової фізико-хімічної експертизи від   30 листопада 2011 року №

639/1717.

Згідно із Таблицею № 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженою

наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01 серпня 2000 року № 188 зі змінами, внесеними наказом від 29 липня 2010 року   № 634, вага

наркотичного засобу «канабіс» до 5,0г є невеликим розміром, у зв’язку з чим його незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення,

пересилання без мети збуту в такому розмірі тягне лише відповідальність за ст. 44 КпАП. Тобто кримінальна відповідальність за такі дії з наркотичним

засобом настає тоді, коли його розмір перевищує 5,0г.

Положення вказаного підзаконного нормативного акта залишилися поза увагою апеляційного суду.

Таким чином, у діях підсудного  щодо незаконного зберігання при собі у внутрішній кишені куртки без мети збуту канабісу, розмір якого в перерахунку

на суху речовину становив 2,66г, відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 309 КК.

Вчинення засудженим цих дій після вчинення злочину, передбаченого ст. 307 КК, у цьому випадку не має кримінально-правового значення, оскільки

первісним для наявності складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, є розмір наркотичного засобу (ухвала ВССУ від 04.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 6.  Доводи у касаційних скаргах про відсутність в діях засуджених кваліфікуючої ознаки — вчинення злочину організованою групою перевірялися

судом першої та апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається скоєним організованою групою, якщо у його вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо

зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи,

спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

За змістом закону така група повинна характеризуватися стійкістю, чітким розподілом ролей, плануванням заздалегідь вчинення злочинів, наявністю

керівника, який би організовував інших членів групи на вчинення злочинів.

Зі змісту вироку видно, що судом встановлено, що злочини вчинено у складі групи, до якої увійшли п’ятеро осіб.

При цьому, доведено, що останній організував решту членів групи на вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, кожному з учасників

було відведено свою роль, об’єднання засуджених характеризувалося стійкістю, їхні дії були об’єднані єдиним планом підготовки та вчинення злочинів,

засуджені мали спільну мету на збут наркотичних засобів з метою збагачення незаконним шляхом.

Дії засуджених правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України як незаконне придбання, виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та

незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, повторно за попередньою змовою групою осіб у складі організованої групи.

Посилання засудженого про отримання доказів по справі незаконним шляхом були предметом перевірки суду, який визнав їх безпідставними, належно

обґрунтував свій висновок, зокрема, наявністю у справі постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, винесеної за

результатом перевірки з приводу застосування недозволених методів ведення слідства щодо засуджених.

Доводи засудженого щодо порушення його права на захист під час досудового слідства спростовуються матеріалами кримінальної справи, з яких убачається,

що йому були належно роз’яснені процесуальні права і він не бажав мати захисника, про що свідчать його власноручні підписи у відповідних протоколах

(ухвала ВССУ від 27.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

7. Вказівка у скарзі прокурора щодо необхідності зазначення в резолютивній частині вироку редакції кримінального закону, за яким засуджено підсудного, є слушною.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений вчинив злочин 15 серпня 2011 року. Законом України від 6 жовтня 2011 року внесено зміни до редакції ст. 307

КК України. З огляду на положення ст. 5 КК України підсудного було засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України в редакції кримінального закону станом на

5 квітня 2001 року, про що й слід було вказати у вироку, тому цей недолік слід усунути шляхом внесення відповідних змін до судових рішень, вважати

підсудного засудженим за ч. 1 ст. 307 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року (ухвала ВССУ від 27.11.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

8. Відповідно до вимог ст. 334 КПК України наряду з формулюванням обвинувачення, наведенням доказів, на яких ґрунтується висновок суду щодо

підсудного, суд зобов’язаний мотивувати призначене покарання, в тому числі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини

Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України більш м’яке покарання  призначається за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь

тяжкості злочину та з урахуванням даних про особу винного.

При розгляді даної кримінальної справи суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону. Призначаючи покарання засудженому із

застосуванням ст.69 КК України суд послався на окремі обставини та дані про особу винного, разом із тим не навів висновку які саме обставини істотно

знижують ступінь тяжкості злочинів, скоєних винним. Не дана оцінка обставинам та даним про особу засудженого, на які посилається прокурор.

Зокрема, на факти тривалого зайняття злочинною діяльністю, намагання уникнути кримінальної відповідальності, тривалого переховування від

правоохоронних органів, скоєння злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться до особливо тяжких та тяжких.

Наведене свідчить про порушення судом вимог ст.ст. 65, 69, 334 КПК України, у зв’язку з чим, відповідно до ст.ст. 372, 398 КПК України вирок суду підлягає

скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд (ухвала ВССУ від 01.11.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

9. Разом з тим, призначаючи підсудній покарання, суд в достатній мірі не врахував обставини, що його пом’якшують, та обставини справи, що обумовило

призначення покарання, яке є несправедливим внаслідок суворості.

Так, із матеріалів справи вбачається, що підсудна розкаялася та повністю визнала вину, має на утриманні малолітню дитину, матір похилого віку,

вчинила злочин будучи вагітною.

З огляду на обставини справи, тяжке протікання вагітності, що потребувало матеріальних витрат,  необхідно визнати показання  підсудної, відповідно до

яких злочин нею вчинено внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, такими, що заслуговують на увагу.

За наявності вище наведених обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної

колегія суддів вважає можливим застосування ч. 1 ст. 69 КК України і пом’якшити засудженій покарання, призначене за ч. 2 ст. 307 КК України (ухвала ВССУ від 25.10.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

10. Відповідно до вимог ст. 32 КК України, повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь,

об’єднаних єдиним злочинним наміром. Засуджений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 307

КК України, вказану кваліфікуючу ознаку становлять дії засудженого зі збуту особливо небезпечного наркотичного засобу двом іншим особам.

Оскільки, вказані дії засудженого охоплювались єдиним умислом та утворюють єдиний продовжуваний злочин вони не потребують кваліфікації за ознакою повторності (ухвала ВССУ від 18.10.2012 року).

11. Згідно ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. При цьому призначення такого додаткового покарання як конфіскація майна, при застосуванні ст. 75 КК України зазначеним законом не передбачено.

Проте суд, звільнивши засудженого від призначеного йому за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, всупереч вимогам ст. 77 КК Українипризначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна (ухвала ВССУ від 24.07.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

12.  Дії засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України судом, зокрема, кваліфіковані як придбання і зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу.

Проте, диспозицією ст. 309 КК України не передбачено таку кваліфікуючу ознаку, як «особливо небезпечний наркотичний засіб».

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий суд неправильно застосував кримінальний  закон, у зв’язку із чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України вирок необхідно змінити та виключити кваліфікуючу ознаку «особливо небезпечний наркотичний засіб, вчинення злочину повторно» за  ч. 2 ст. 309 КК України (ухвала ВССУ від 18.10.2012 року).

13. Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також прекурсорів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч Закону «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «;Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, підсудний виготовлену ним психотропну речовину — кустарно виготовлений препарат з ефедрину збув (пригостив) знайомим.

Таким чином, його дії за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно (ухвала ВССУ від 25.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

14. У вступній частині вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим зазначена судимість засудженого за вироком  Феодосійського міського суду АР Крим від 01.07.2009 року, яким він визнаний винуватим та засуджений за ст. 309 ч.1 КК України  до позбавлення волі строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Постановою суду Феодосійського міського суду АР Крим від 09.07.2010 року, яка наявна в матеріалах справи, засудженого звільнено від покарання за спливом іспитового строку.

Відповідно до вимог ст. 89 ч.1 п.1 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи засуджені відповідно до ст. 75 КК України, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Таким чином, судимість засудженого вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 01.07.2009 р. на момент вчинення ним злочину — на серпень 2011 року, була погашена.

За таких обставин, вказана судимість підлягає виключенню із вступної частини вироку.

Крім того, обґрунтованими є і доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та помилковості вказівки суду на ознаку повторності при кваліфікації дій засудженого за ст. 307 ч.2 КК України.

Зі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи вбачається, що умисел засудженого був направлений на зберігання з метою збуту і збут усього наявного у нього об’єму наркотичного засобу. Так, у серпні 2011 року він незаконно виготовив та зберігав наркотичний засіб з метою збуту, в січні 2012 року частину цього ж наркотичного засобу він збув, а іншу частину продовжував зберігати з метою збуту, після чого засуджений був затриманий працівниками міліції і наркотичний засіб у нього був вилучений.

Таким чином, окремі елементи дій засудженого не є окремими складами злочинів і не потребують самостійної кваліфікації, а тому не утворюють повторності (ухвала ВССУ від 16.08.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

15.  Доводи прокурора у касаційній скарзі про допущене судом порушення вимог ст. 63 КК при призначенні засудженому покарання за ч. 2 ст. 309 цього Кодексу із застосуванням ст. 69 КК є слушними, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 63 КК позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК.

Проте суд, не врахувавши вимог ч. 2 ст. 63 КК, призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, що є меншим від мінімальної межі позбавлення волі на певний строк дорослих осіб (керуючись ст. 69 КК, суд може призначити позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, але не менше одного року).

Разом з тим, ураховуючи те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої підсудний не уникав за вчинений ним злочин, а також другорядну роль кари як мети покарання, його поведінку за період кримінального провадження, а також те, що підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, відсутній корисливий мотив, що він позитивно характеризується, також враховуючи його стан здоров’я (друга група інвалідності), визнання вини, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що обставин, котрі обтяжують покарання у справі не встановлено, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити покарання із застосуванням ст. 69 КК і призначити йому більш м’яке покарання у виді арешту на строк 6 місяців (ухвала ВССУ від 04.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

16. Місцевий суд, постановляючи вирок щодо засудженого, безпідставно кваліфікував його дії ще й за такою кваліфікуючою ознакою як вчинення незаконних дій у сфері обігу особливо небезпечних психотропних речовин.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновку експерта від 25.05.2011 року в наданій на експертне дослідження речовині, яка була вилучена у засудженого та оперативного закупника, виявлений первітин (метамфетамін) який, відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зазначених у таблиці ІІ списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року з послідуючими змінами, в тому числі і внесеними постановою КМУ від 27 липня 2011 року №796 є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, та за незаконні дії з якою настає кримінальна відповідальність.

Отже, судове рішення щодо засудженого підлягає зміні в зв’язку з необхідністю виключення такої кваліфікуючої ознаки його дій, як особлива небезпечність психотропних речовин, які були предметом злочину.

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

17. Посилання засудженого   на те, що проведення оперативної закупки у нього здійснювалось у порушення вимог чинного законодавства, безпідставні.

Так, із матеріалів кримінальної справи убачається, що проведення оперативної закупівлі психотропної речовини було санкціоноване в установленому законом порядку та здійснювалось у порядку, регламентованому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Твердження засудженого про те, що він не збував психотропної речовини, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями свідків, які вказували на те, що при проведенні оперативної закупівлі психотропної речовини у підсудного свідку були вручені помічені грошові кошти за які останній безпосередньо у засудженого придбав 16.07.2011 року та 19.07.2011 року психотропну речовину, та видав її працівникам міліції.

При цьому свідок також послідовно та незмінно зазначав про придбання психотропної речовини у підсудного.

При проведенні особистого огляду підсудного у нього були виявлені та вилучені помічені грошові кошти, які передавалися закупнику для проведення закупівлі психотропної речовини.

Те, що поняті безпосередньо не бачили факту передачі психотропної речовини не свідчить про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, оскільки цим особам були відомі обставини, які відносяться до справи, і їх показання узгоджуються з іншими наявними у матеріалах справи доказами (ухвала ВССУ від 13.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

18. Кваліфікуючи зазначені дії підсудного за ч. 2 ст. 307 КК України, суд послався як на доказ на протокол № 4135 про результати проведення оперативно-технічних заходів від 8 липня 2011 року по кримінальній справі за фактом вбивства, який містить інформацію щодо   змісту телефонних розмов між певними особами в період з  29 травня по 30 червня 2011 року, з яких убачається, що одна з цих осіб просила передати йому в Сімферопольський СІЗО «чай», тобто наркотичний засіб. При цьому суд у вироку зазначив, що інформація щодо законності приводів і підстав порушення кримінальної справи щодо є таємницею і суд не має до неї доступу.

Разом із тим, з обвинувального висновку убачається, що органами досудового слідства даний протокол не був прийнятий як доказ. Так, даний протокол № 4135 не прошитий, не пронумерований, аркуші не підписані, немає посилання на постанову суду, який узгодив проведення прослуховування телефонних розмов. Висновок про те, що голоси належать саме цим особам, нічим не підтверджений. Оскільки обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, суд також не мав визнавати цей протокол допустимим доказом у даній справі та покласти його в основу вироку.

Інших доказів на підтвердження направленості умислу підсудного на збут особливо небезпечного наркотичного засобу матеріали справи не містять.

Тому висновок суду про доведеність винуватості підсудного у вчиненні дій, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, саме із метою їх збуту, є не мотивованим і не обґрунтованим.

Отже, дії підсудного слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту з призначенням відповідного покарання (ухвала ВССУ від 05.07.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

19. Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі та не призначати додаткового покарання, встановлених в санкції частини статті, за якою особу засуджено.

Як випливає зі змісту вироку, суд, вирішуючи питання щодо необхідного для виправлення засудженого покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких й соціально небезпечних, особу винного та всі інші обставини, що мають правове значення. Досліджуючи дані про особу, суд установив, що він в силу ст. 89 КК України вважається не судимий, характеризується задовільно. Водночас суд взяв до уваги молодий вік засудженого, наявність у нього непрацездатних батьків. Також зважив на невеликий розмір реалізованого наркотичного засобу та мінімізацію наслідків винних дій у зв’язку з проведенням оперативних закупівель. Крім того, суд врахував щире каяття засудженого та активне сприяння ним розкриттю злочину. Наведені обставини фактично визнано такими, що пом’якшують покарання.

З огляду на це та відсутність обставин протилежного змісту, ураховуючи особу винного й дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності, суд належним чином умотивувавши своє рішення, призначив підсудному за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, яке за розміром нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України (ухвала ВССУ від 04.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

20.  Як убачається з матеріалів справи, підсудний збув особливо  небезпечний наркотичний засіб канабіс, маса якого в перерахунку на суху  речовину становить 27,5231 г., що є невеликим розміром відповідно до Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів,  психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу,    затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.08.2000 р. № 188, а тому дана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню із вироку (ухвала ВССУ від 27.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

21. Як убачається з матеріалів справи, підсудного засуджено за незаконне виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичного засобу, у великих розмірах.

Разом з тим, правильно встановивши фактичні обставини справи, за яких підсудний вчинив протиправні дії, суд дійшов необґрунтованого висновку про винність засудженого у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно з показаннями засудженого, даними в судовому засіданні, вилучені у нього наркотичні засоби він придбав, виготовив та зберігав у знайомого з метою власного вживання, без мети збуту. Зазначив, що марихуану вживає з 2010 року та досить часто. На обліку у лікаря нарколога не знаходиться, оскільки він раніше з цього приводу не затримувався .

Не визнавав він своєї вини за ч. 2 ст. 307 КК України і в ході досудового слідства, посилаючись на відсутність у нього мети збуту наркотичного засобу.

Визнаючи винним підсудного за ч. 2 ст. 307 КК України, суд послався на те, що вилучені у нього наркотичні засоби він мав на меті збувати, оскільки сам на обліку у нарколога не знаходиться, під час перевезення наркотичного засобу у нього не було грошей на оплату послуг таксиста та великий розмір вилученого наркотичного засобу. Разом з тим, на думку колегії суддів, всі ці обставини не можуть беззаперечно свідчити про наявність у підсудного умислу на збут наркотичних засобів.

Інших достатніх даних, які б свідчили про те, що підсудний мав намір збути вилучені у нього наркотичні засоби, у справі не встановлено.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд неправильно застосував кримінальний закон, а тому судові рішення щодо засудженого слід змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 2ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне виготовлення, зберігання та перевезення без мети збуту наркотичного засобу у великому розмірі, призначивши покарання, в межах санкції даної статті (ухвала ВССУ від 22.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

22. Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні ним  злочину передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України, за обставин викладених у вироку підтверджується сукупністю доказів, яким суд дав належну оцінку.

Доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій підсудного за      ч. 2 ст. 307 КК України та відсутність складу злочину за ч. 3 ст. 364 КК України не знайшли свого підтвердження, вони перевірялись судом апеляційної інстанції та спростовуються наступним.

Із показань підсудного вбачається, що наркотичні засоби  він придбав з метою передати їх у місця позбавлення волі одному із засуджених на прохання останнього.

Ці показання узгоджуються із показаннями свідків, очевидців вилучення наркотичних засобів у засудженого.

За протоколом огляду місця події , засуджений добровільно указав слідчому на приміщення та місце зберігання другої частини наркотичних засобів, які він разом із своїми речами мав намір пронести на територію колонії для наступного збуту.

Наведені докази, яким суд дав належну оцінку спростовують доводи скарги про відсутність у засудженого мети збуту.

Підсудний як посадова особа приймав присягу співробітника кримінально-виконавчої системи, був повідомлений про правила поведінки, мав спеціальне звання старший лейтенант внутрішньої служби.

Оцінюючи докази, суд обґрунтовано виходив з того, що істотна шкода завдана  службовою особою — підсудним полягала у вчиненні дій, які підривають авторитет департаменту по виконанню покарань України, як державного органу влади.

За таких обставин колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого  за  ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364  КК України кваліфіковано вірно (ухвала ВССУ  від 17.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

23. Встановлені судом фактичні обставини скоєння підсудним злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України в касаційній скарзі не оскаржено.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом вимог кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Нормою ст. 69 КК України передбачено, що за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частин статті) Особливої частини КК України.

А положеннями ст. 75 КК України передбачено можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд порушень вимог цих законів не допустив.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, призначаючи підсудному покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, який раніше не судимий, по місцю проживання та роботи має виключно позитивні характеристики, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував збитки, має на утриманні вагітну дружину та неповнолітню дитину, та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та звільнення від відбування покарання, призначеного за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307 КК України, з випробуванням з іспитовим строком.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що районний суд на законних підставах прийняв рішення про застосування вимог ст. ст. 69, 75 КК України та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, та звільнення його від відбування покарання, призначеного за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307 КК України. А тому, навіть з врахуванням доводів касаційної скарги прокурора, вважає, що покарання призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості перевірялись судом апеляційної інстанції, висновки якого вмотивовано відповідно до вимог ст. 377 КПК України.

Що стосується доводів прокурора про обов’язковість позбавлення засудженого на підставі ст. 54 КК України спеціального звання «лейтенанта внутрішньої служби», то вони є також безпідставними, так як згідно до статей 54, 77 КК України застосування даного виду додаткового покарання є правом суду, а не його обов’язком (ухвала ВССУ  від 21.02.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

24. Висновки суду про доведеність винуватості підсудного та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про незаконність постановлених щодо засудженого судових рішень у частині звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, то вони є непереконливими.

Так, мотивуючи своє рішення про можливість та доцільність застосування положень статей 65 і 75 КК України, суд урахував тяжкість вчинених злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого і обставини, що обтяжують чи пом’якшують його покарання. Зокрема, суд урахував те, що підсудний у силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Полінаркоманія». Зважив суд і на обставини, що пом’якшують покарання підсудного, якими визнав повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння встановленню істини у справі, а також зважив й на те, що підсудний є інвалідом 2-ї групи та інвалідом Радянської Армії прирівняним до інвалідів війни, а також на відсутність обставин, що обтяжували б покарання.

Аналогічні доводи щодо м’якості призначеного засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України були наведені в апеляції прокурора, перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З урахуванням сукупності перелічених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Також є безпідставними доводи прокурора про необхідність скасування судових рішень через неправильне застосування  судом ст. 76 КК України, оскільки зазначене порушення суд може усунути в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення (ухвала ВССУ  від 24.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

25. Як убачається зі змісту судових рішень, покарання за ч. 2 ст. 307 КК судами першої та апеляційної інстанцій призначалося підсудному відповідно до санкції цього закону, який діяв на час вчинення нею останнього злочину, тобто в редакції 2001 року. Законом України від 06 жовтня 2011 року № 3826-VI «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів і одурманюючих засобів» було збільшено мінімальну межу покарання, встановленого у санкції ч. 2 ст. 307 КК. Разом із тим, відповідно до ст. 5 КК закон, що посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної сили.

Отже, відсутність у судових рішеннях вказівки на редакцію кримінального закону, застосованого при призначенні покарання, на думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування правильних по суті судових рішень (ухвала ВССУ від 12.02.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

26. Призначаючи підсудній покарання в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, місцевий суд не дав належної оцінки особливостям даних конкретних злочинів, даним про особу засудженої та обставинам, які  пом’якшують покарання, в результаті чого призначив покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок суворості.

Не ґрунтується на вимогах кримінального закону врахування судом при призначенні покарання фактів притягнення підсудної до кримінальної відповідальності в минулому.

Попередня судимість засудженої погашена у встановленому законом порядку. Виходячи з вимог статей 88, 89 КК України, припинення судимості анулює всі кримінально-правові і загальноправові наслідки засудження та призначення покарання.

Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, що раніше злочину не вчиняла, і покарання не відбувала. Вона не повинна відчувати жодних негативних наслідків погашеної або знятої судимості.

Врахування останньої при вирішенні будь-яких питань, у тому числі при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Апеляційний суд,  залишаючи без задоволення апеляцію засудженої на вирок місцевого суду, зазначеного до уваги не взяв і помилку місцевого суду не виправив.

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Враховуючи вкрай незадовільний стан здоров’я підсудної, яка страждає на СНІД IV клінічної стадії, туберкульоз легень, гепатит С та інші тяжкі захворювання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, невеликі розміри наркотичних засобів, що були предметом незаконного придбання, зберігання з метою збуту і збуту, а також враховані місцевим судом дані, що позитивно характеризують особу засудженої, й обставини, які пом’якшують покарання, колегія суддів вважає, що вони у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і дають підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 КК України та роз’яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі й особливо тяжку корисливі злочини.

З установлених судом фактичних обставин справи в діях засудженої не вбачається корисливого мотиву під час збуту наркотичного засобу й особистого збагачення засудженої в результаті вчинення таких дій.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що із покарання, призначеного підсудному за ч. 2 ст. 307 КК України й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, слід виключити додаткове покарання в виді конфіскації майна (ухвала ВССУ від 21.02.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

27. Необґрунтованими вважає колегія суддів й посилання захисника у скарзі щодо порушення права на захист підсудного, оскільки під час досудового та судового розгляду останньому були перекладені на його рідну мову не всі процесуальні документи, що містять матеріали справи.

Ці ж твердження захисника перевірялись апеляційним судом, який обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Засудженому, громадянину Грузії, як під досудового слідства, так і під час судового розгляду справи щодо нього, була забезпечена безоплатна допомога перекладача не лише до усних виступів на судовому розгляді, а й до документальних матеріалів, що відповідає вимогам п. 3 (е) ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1989 року у справі не можна вважати, що вказаний пункт Конвенції вимагає письмового перекладу всіх письмових доказів чи офіційних документів у справі.

Допомога перекладача має бути такою, щоб уможливити розуміння особи справи проти неї і ведення свого захисту, зокрема завдяки тому, що через перекладача він може висувати на розгляд суду свою версій подій.

Як вбачається з матеріалів справи, підсудному було уможливлено розуміння справи проти нього і здійснено переклад

всіх основних процесуальних документів на його рідну грузинську мову, а саме постанови про притягнення в якості

обвинуваченого, скасованого вироку місцевого суду від 18 квітня 2011 року, вироку місцевого суду від 14 жовтня 2011 року,

скасованого вироку апеляційного суду (ухвала ВССУ від 21.03.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

28. Кваліфікуючи зазначені дії підсудного за ч. 3 ст. 307 КК України, суд послався на те, що працівники правоохоронних органів, діючи на підставі наявної у них оперативної інформації, зупинили на автодорозі його автомобіль, провели особистий догляд автомобіля і самого підсудного та вилучили наркотичні засоби. Крім того, суд взяв до уваги особливо великий розмір наркотиків і спосіб їх розфасовки.

Однак належних даних про наявність такої інформації, а також інших доказів на підтвердження направленості умислу підсудного саме на збут особливо небезпечного наркотичного засобу матеріали справи не містять.

Крім того, судом не взято до уваги, що за встановлених судом фактичних обставин справи підсудний особисто не розфасовував і не упаковував наркотичні засоби.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тому у даному випадку висновок суду про доведеність винуватості підсудного у вчиненні дій, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, саме із метою їх збуту, за відсутністю епізодів збуту або замаху на збут, з урахуванням практики Європейського Суду України з прав людини,   є недостатньо мотивованим і необґрунтованим.

Отже, дії підсудного слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу в особливо великому розмірі без мети збуту (ухвала ВССУ  від 24.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

29. Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про виправдання підсудного за ч. 2 ст. 310 КК України та виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України — за попередньою змовою групою осіб, підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що посівом та вирощуванням коноплі на ділянці домоволодіння

підсудний 1 займався самостійно, і тільки в червні 2010 року він повідомив підсудного 2 про наявні у нього насадження.

Даних, які б вказували на участь підсудного 2  в незаконному посіві, вирощуванні коноплі, в ході досудового та судового слідства не встановлено.

Тому суд обґрунтовано виправдав підсудного 2 за ч. 2 ст. 310 КК України та у зв’язку з цим вмотивовано виключив кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 310 КК України у підсудного 1— скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого  1 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для сумніву в її правильності колегія суддів не вбачає, а, відповідно, і у виправданні підсудного 2 за ч. 2 ст. 310 КК України (ухвала ВССУ від 25.10.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

30. Вироком  Шполянського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року, засуджено, громадянина України   за ч. 1 ст. 310 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням протягом однорічного іспитового строку з покладенням обов’язків, передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно вироку, підсудний, у травні 2011 року, незаконно виростив на своїй присадибній ділянці 1 130 рослин снотворного маку.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну цього вироку, оскільки суд призначив засудженому покарання без урахування положень ст. 69-1 КК України.

Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

В даній справі суд встановив, що шкоду злочином не заподіяно,  підсудний визнав свою вину, щиро розкаявся, обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

В касаційній скарзі прокурор обґрунтовано посилається на роз’яснення, яке міститься в п. 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.

Отже, строк призначеного засудженому обмеження волі не повинен був перевищувати двох років, оскільки санкцією ч. 1 ст. 310 КК України передбачений трьохрічний максимальний строк такого найбільш суворого покарання за цим кримінальним законом.

Зважаючи на зазначене, вирок підлягає зміні (ухвала ВССУ від 17.04.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

31. Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено

за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді обмеження  волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду підсудну визнано винною та засуджено за те, що вона навесні 2011 року посіяла, обробляла та виростила 256 кущів маку снодійного та 15 кущів конопель, які 7 липня 2011 року були виявлені та вилучені працівниками міліції.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні засудженій покарання у виді обмеження волі, є слушними.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів справи, суд, обираючи підсудній  вид і міру покарання, залишив поза увагою, що на момент вчинення злочину вона досягла пенсійного віку, і всупереч вищезазначеним вимогам ч. 3 ст. 61 КК України призначив покарання у виді обмеження волі.

Санкцією ч. 1 ст. 310 КК України, крім обмеження волі, передбачено такі види покарання, як штраф та арешт.

Однак, оскільки у касаційній скарзі не ставиться питання про скасування вироку щодо засудженої через м’якість призначеного їй  покарання, а штраф і

арешт  як покарання мають виконуватися реально, суд при новому розгляді справи також позбавлений можливості призначити дані види покарання.

За таких обставин засуджена відповідно до роз’яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7

«Про практику призначення судами кримінального покарання» підлягає звільненню від кримінального покарання (ухвала ВССУ від 10.04.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

32. Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року кримінальну справу за

обвинуваченням громадянина України, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 310 КК України закрито, а його звільнено від кримінальної

відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Згідно з постановою, обвинувачений, у кінці травня 2011 року, знаходячись на городі свого домоволодіння, незаконно посіяв

та вирощував до 10 вересня 2011 року 13 рослин коноплі. Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню,

зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винність обвинувачуваного у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Суд при вирішенні питання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності без проведення судового слідства

не встановив, що інкриміноване діяння дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 310 КК України і чи

підсудний винний в його вчиненні.

Судом також не було встановлено умови та підстав звільнення підсудного від кримінальної відповідальності. Розгляд

кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Зазначене є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки перешкодило суду постановити

законне та обґрунтоване судове рішення. Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої

тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла

розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Розгляд кримінальних справ у сфері

незаконного обороту наркотичних засобів

Проте суд, не дослідивши матеріали кримінальної справи та не зробивши висновків про наявність у справі доказів, які

підтверджують активне сприяння розкриттю вчиненого ним злочину, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про

можливість застосування  ст. 45 КК України (ухвала ВССУ від 24.05.2013 року). Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного

обороту наркотичних засобів

Судова палата з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області

Мировое соглашение о разделе имущества супругов

Юридическая помощь и защита по делам о преступлении против жизни и здоровья личности, против собственности, в сфере обращения наркотических веществ. Адвокаты, консультация, прием.

Мировое соглашение о разделе имущества супругов

Мировое соглашение о разделе имущества супругов

Мировое соглашение о разделе имущества супругов

Если суд утвердил мировое соглашение, по которому супругу

отходит ипотечное имущество, банк вправе его оспорить.

Стороны и другие лица, участвующие в деле, а также лица,

не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах и

обязанностях, имеют право обжаловать в апелляционном порядке решение суда первой инстанции полностью или частично (согласно части первой статьи 292 ГПК).

Адвокаты: юридическая помощь и защита

К такому выводу пришел Верховный Суд Украины при рассмотрении дела № 6-2513цс16 о разделе имущества супругов по заявлению «Банк Кредит Днипро».

Апелляционному суду были предоставлены копии договоров ипотеки, постановления об открытии исполнительного производства, акта описи и

ареста имущества, из которых усматривается, что часть недвижимого имущества, которое было предметом раздела между супругами и перешло в

собственность истца, находится в ипотеке банка, это имущество описано и арестовано в процессе принудительного исполнения решения суда о

взыскании с ответчика в пользу банка суммы долга по кредитному договору.

сколько стоит развод в харькове 2017

При таких обстоятельствах вывод судов апелляционной и кассационной инстанций о том, что обжалуемым определением об утверждении мирового

соглашения и прекращении производства по делу суд не решал вопрос о правах и обязанностях банка, является ошибочным, противоречит смыслу

статьи 292 ГПК и препятствует дальнейшему производству по делу.

ВСУ направил дело в суд апелляционной инстанции для решения вопроса об открытии апелляционного производства.

Объект права общей совместной совместной собственности

Действующий СК ( Семейный Кодекс ), говорит о том, что все имущество, приобретенное супругами за время брака, кроме вещей индивидуального

пользования, является объектом права общей совместной собственности супругов.

И при разделе ( в судебном порядке ) названного имущества части супругов, если иное не оговорено последними в договоре, являются равными.

Отдельного внимания требуется уделить вопросу связанному с корпоративными правами. Особенности на которые стоит обратить внимание.

При наличии у одного из/или у обоих супругов акций акционерного общества такие акции подлежат разделу между ними как вещи (исходя из ст. 177

Гражданского кодекса Украины), при условии, что такие акции были приобретены за счет совместных средств супругов ( требуется доказать).

К числу последних, относится заработная плата, пенсия, стипендия и прочие доходы (за исключением премий, наград, а также денежных средств,

полученных в дар либо в порядке наследования, либо вырученных от отчуждения имущества, полученного в дар либо в порядке наследования). Мировое соглашение о разделе имущества супругов

адвокат в харькове

Если один из/либо оба супруга являются собственниками корпоративных прав иных обществ (например, с ограниченной или дополнительной

ответственностью), т.е. участниками указанных обществ, ситуация с разделом имущества обстоит несколько иначе. Мировое соглашение о разделе имущества супругов

Так, согласно ст. 12 ЗУ «О хозяйственных обществах» имущество, внесенное участником в учредительный фонд общества, является собственностью

последнего. Следовательно, с момента внесения в учредительный фонд имущества не является объектом права общей совместной собственности супругов. Мировое соглашение о разделе имущества супругов

При этом разделу между супругами может подлежать исключительно доход, полученный от общества, если взнос в учредительный фонд был сделан за счет совместного имущества. Мировое соглашение о разделе имущества супругов

А в случае, если такой взнос был сделан из совместных средств без согласия другого из супругов или с нарушением требований о порядке распоряжения

общей совместной собственности, последний имеет право на компенсацию стоимости своей доли. Мировое соглашение о разделе имущества супругов

раздел

Раздел имущества приобретенного в браке может происходить несколькими путями. Добровольное соглашение подписанное у нотариуса может разделить имущество супругов в браке.

Второй путь — решить вопрос в судебном порядке, в том случае, если существуют разногласия между супругами. Выдел доли в натуре в общем имуществе супругов предполагает проведение судебной экспертизы.

Также необходимо понимать, что кроме расходов на проведение судебной експертизы, и расходов на оплату судебного збора в новом гражданском

процессуальном Кодексе Украины есть целый список трат, которые могут безусловно возникнуть при судебном разбирательстве.

раздел имущества при разводе

Раздел имущества при разводе в судебном порядке предполагает присутствие искового заявления поданного в суд первой инстанции инициирующей судебное

разбирательство стороной ( одним из супругов ), с предоставлением соотвветствующих доказательств ( это могут быть информационные справки, виписки из реестров, ответы на запросы вадвоката и прочее).

Следует понимать, что имущество супругов может быть двух видов:

  • Общее, которое было нажито совместно в период брака (подлежит разделу). Движимое и недвижимое имущество, денежные сбережени, ценное оборудование делятся между супругами в равных долях.
  • Частное. Приобретенное до брака или получено в период совместно проживания по наследству, договору дарения и т.д. Оно не подвергается разделу. К частной собственности также относят: вещи личного пользования, драгоценности, страховые выплаты, премии, награды.

Если супруги состоят в браке, но проживают раздельно, к частной собственности могут быть отнесено все имущество, приобретенное в этот период

брачный контракт

Шлю́бний контра́кт — угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбний контракт укладається за бажанням сторін як до реєстрації шлюбу та і в будь який час після його реєстрації подружжям. На укладення шлюбного

контракту до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

адвокат по семейным делам харьков

Шлюбний контракт може включати низку різних питань, але в основному передбачає визначення майнових прав подружжя в разі розірвання

шлюбу. Шлюбний контракт не може регулювати особисті (немайнові) відносини подружжя, а також особисті (немайнові) відносини між ними та дітьми.

У шлюбному контракті передбачаються майнові права та обов’язки подружжя, зокрема питання, пов’язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке

придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадковане одним із подружжя, питання, що пов’язані із утриманням подружжя, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків та інші.

Подружжя окремо визначає правовий режим подружнього майна — яке майно придбане в шлюбі буде спільним, а яке роздільним.

У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна.

Подружжя може також передбачити в контракті питання стягнення аліментів, чи відмови від аліментів.

исковое заявление о расторжении брака

Если в семье есть несовершеннолетние дети, то расторгнуть брак по совместному заявлению не получится, необходимо обращаться в суд.

Что необходимо указать в заявлении о расторжении брака. Фамилию имя отчество истца и ответчика (желательно год рождения).

Необходимо обязательно указать когда и где регистрировался брак.

Является ли он первым у истца, подающего заявление. Обязательно указать имеются ли совместные дети, не достигшие совершеннолетия.

Все данные должны быть подтверждены документами.

хороший адвокат харьков

Обязательно приложить копию свидетельства о рождении детей, копии паспортов, копию свидетельства о браке.

Все документы в оригиналах нужно будет принести в судебное заседание, чтобы их заверил суд.

А, в случае расторжения брака с иностранным гражданином, у вас есть удивительная возможность обратится к специалистам через форму обратной связи, расположенную ниже.

развод через суд

  • Вы хотите «развестись», но не знаете с чего начать?
  • Исковое заявление уже готово, но Вы не знаете в какой суд подавать?
  • Нужно ли взыскивать алименты при расторжении брака?
  • Как влияет расторжение брака на раздел имущества?
  • Можно ли «развестись» если муж/жена против?
  • Как «развестись», если муж/жена проживают неизвестно где?
  • Где найти нормального адвоката по семейным делам?
  • Какой размер судебного сбора при подаче иска о расторжении брака в суд?
  • Когда решение суда о расторжении брака вступает в силу?
  • Как решить вопрос о проживании детей при расторжении брака?

адвокат по разводам

Расторжение брака в Украине возможно в следующих формах определенных законом:

  • В органах РАГС — государственной регистрации актов гражданского состояния
  • В органах судебной власти
помощь при разводе харьков

В органах РАГС развод (расторжение брака) производится по взаимному согласию супругов на расторжение брака, с условием что супруги не имеют общих детей несовершеннолетнего возраста.

В таких случаях супруги обращаются в РАГС по месту регистрации (прописки) одного из них и подают заявление о расторжении брака установленного законом образца.

Семейным законодательством Украины установлено, что расторжение брака осуществляется не сразу, а не раньше чем через один месяц с момента подачи

совместного заявления о расторжении брака. На протяжении этого времени у супругов есть право отозвать свое заявление о разводе.

помощь при разводе харьков

Расторгнуть брак в судебном порядке Вы можете в следующих случаях:

  • Один из супругов против расторжения брака
  • Или согласен, но у супругов есть общие несовершеннолетние дети

Срок расторжения брака, как правило, составляет:

  • В среднем до 1,5 месяца при оформлении расторжения брака в Харькове через судебный процесс, в случаях обоюдного согласия сторон.
  • Если бракоразводный процесс проходит без согласия мужа или жены, то это может занять 1 — 3 месяца, но часто встречаются случаи, когда вторая сторона затягивает процесс и он может занять больше 3 месяцев.
семейный адвокат харьков цены

При рассмотрении судом спора о расторжении брака, в случаях отсутствия у супругов взаимного согласия на развод, судьей могут быть предприняты меры к

примирению супругов, целью которых является предотвращение импульсивных, необдуманных решений и намерений супругов по расторжению брака.

Но при установление судом фактов невозможности совместного проживания, ведения хозяйства и сохранения семьи, суд имеет право не прибегая к процедуре примирения сторон принять решение о разводе.

Документы на развод необходимые для расторжения брака в судебном порядке:

  • свидетельство о заключении брака,
  • копия паспорта одного из супругов,
  • свидетельство о рождении ребенка.

В случаях, когда один из супругов против расторжения брака или же когда оба согласны на развод, но у них есть несовершеннолетние дети, по

законодательству Украины один из супругов может инициировать расторжение брака через суд.

Подробнее об определении места проживания ребенка при разводе супругов.

Для начала нужно направить исковое заявление о разводе в суд. Исковое заявление о расторжении брака подразумевает под собой наличие спора между

женой и мужем. Исковое заявление подается тем из супругом, который желает расторгнуть брак. Также в иске о разводе у Вас есть возможность указать и

требования об определении места жительства ребенка и о разделе имущества супругов.

Подробнее о разделе имущества при разводе.

Юрист по разводу (Харьков)  сделает все необходимые действия, чтобы уберечь Вас от излишних стрессовых ситуаций во время судебного разбирательства,

сберечь Ваше время и в кратчайшие строки провести процедуру расторжения брака в Харькове и области.

адвокат по дтп в харькове

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи — пленум ВСУ

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості. Юридическая помощь, юридическая защита, юридическая консультация. Ведения дела в суде, досудебном следствии, юридическая помощь потерпевшим. Юридическая защита свидетелям.Экспертизы.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості. ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 30.05.2008 N 5.

Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Узагальнення судової практики у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи свідчить, що при розгляді справ цієї категорії суди в основному правильно застосовують чинне законодавство, проте ще мають місце й недоліки.

З метою однакового та правильного застосування судами законодавства про відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, запобігання виникненню судових помилок при розгляді таких справ Пленум Верховного Суду України

П О С Т А Н О В Л Я Є

дати судам такі роз’яснення:

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

1. За змістом статті 152 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі — КК) зґвалтуванням слід розуміти природні статеві зносини між особами різної статі всупереч або з ігноруванням волі потерпілої особи із застосуванням фізичного
насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Перелік неправомірних дій, якими обумовлюється факт зґвалтування, є вичерпним. Тому дії особи, яка домоглася згоди особи протилежної статі на статеві зносини в інший спосіб, наприклад, шляхом настирливих пропозицій вступити у статеві зносини або шляхом обману чи зловживання довірою (освідчення у коханні, завідомо неправдива обіцянка укласти шлюб, сплатити за сексуальну послугу тощо) не можуть кваліфікуватись за статтею 152
КК ( 2341-14 ).

Потерпілою особою від зґвалтування може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, незалежно від її поведінки до вчинення злочину, способу життя, попередніх стосунків із суб’єктом злочину, зокрема перебування з ним у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім’єю тощо.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

2. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК) ( 2341-14 ) виключає природний статевий акт і може полягати у вчиненні акту мужолозтва, лесбійства, а також в інших діях сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті суб’єкта злочину (чоловіка або жінки) неприродним способом, із застосуванням фізичного
насильства, погрозою його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Насильницьке уведення в отвори тіла потерпілої особи різних предметів (палиці, пляшки тощо) може кваліфікуватися за відповідною частиною статті 153 КК ( 2341-14 ) тільки за умови, якщо умисел винної особи був направлений на задоволення у такий спосіб статевої пристрасті неприродним способом. У разі відсутності такого умислу ці дії за наявності передбачених кримінальним законом ознак мають кваліфікуватися за відповідними статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, або ж як хуліганство тощо.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

3. Фізичним насильством, передбаченим диспозиціями статей 152, 153 КК ( 2341-14 ), слід вважати умисний зовнішній негативний вплив на організм потерпілої особи або на її фізичну свободу, вчинений з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи або приведення її у безпорадний стан. Такий вплив може виражатись у нанесенні ударів, побоїв, заподіянні тілесних
ушкоджень, здавлюванні дихальних шляхів, триманні рук або ніг, обмеженні або позбавленні особистої волі, уведенні в організм потерпілої особи проти її волі наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин тощо.

Заподіяння потерпілій особі при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом чи замаху на ці злочини умисного легкого тілесного ушкодження охоплюється відповідною частиною статті 152 або статті 153 КК ( 2341-14 ) і додаткової кваліфікації за статтею 125 КК не потребує, оскільки заподіяння шкоди здоров’ю у таких межах охоплюється диспозицією закону про відповідальність за зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. У разі поєднання насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом із заподіянням потерпілій особі умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження дії винної особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною статті 122 КК та відповідною частиною статті 152 або статті 153 КК.

Зґвалтування (стаття 152 КК) ( 2341-14 ) та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК) слід визнавати вчиненим із застосуванням фізичного насильства і тоді, коли таке насильство застосовувалося не до самої потерпілої особи, а з метою подолання чи попередження її опору до іншої людини, доля якої їй не байдужа (родича, близької особи).

Заподіяння в ході зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи тілесних ушкоджень її родичам чи близьким їй особам, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтею 152 або статтею 153 КК ( 2341-14 ) та відповідними статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини проти здоров’я особи, оскільки у такому разі умисел суб’єкта злочину направлений не тільки на вчинення зґвалтування потерпілої особи або насильницького задоволення щодо неї статевої пристрасті неприродним способом, а й на заподіяння шкоди здоров’ю
іншій особі (іншим особам).

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

4. Погрозою застосування фізичного насильства як способу подолання чи попередження опору потерпілої особи слід вважати залякування її застосуванням такого насильства до неї і (або) до іншої людини, доля якої потерпілій не байдужа (родича, близької особи), яке може полягати у висловлюваннях, жестах, демонструванні зброї або предметів, що можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень, предметів, що імітують зброю, які потерпіла особа сприймає за справжню зброю, чи інших діях.

Погроза застосування фізичного насильства повинна сприйматися потерпілою особою як реальна, тобто у неї має скластись враження, що у разі, якщо вона протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, цю погрозу буде реалізовано. Судам слід мати на увазі, що така погроза може сприйматися потерпілою особою як реальна, виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася (оточення групою осіб, глухе і безлюдне місце, нічний час, зухвале, грубе і настирливе домагання вступити в статеві зносини чи задовольнити статеву пристрасть неприродним способом тощо).

Інші види погроз, зміст яких не передбачав застосування фізичного насильства до потерпілої особи чи іншої людини (наприклад, погроза знищити або пошкодити майно потерпілої особи чи її родичів, розголосити відомості, що ганьблять їх честь і гідність), не дають підстав розглядати вчинені з використанням таких погроз статеві зносини чи дії сексуального характеру як
зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Погроза вчинити вбивство, висловлена з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом охоплюється диспозиціями статей 152, 153 КК ( 2341-14 ) і не вимагає додаткової кваліфікації за статтею 129 КК.

Якщо погроза вбивством була висловлена після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наприклад, з метою, щоб потерпіла особа не повідомила про вчинене щодо неї, дії винної особи за умови, зазначеної у диспозиції частини першої статті 129 КК ( 2341-14 ), підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною цієї статті та відповідною частиною статті 152 або
статті 153 КК.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

5. Стан потерпілої особи слід визнавати безпорадним, коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладу психічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з інших причин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. При цьому необхідно, щоб винна особа, яка вчиняє зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що потерпіла особа перебуває саме у такому стані.

Вирішуючи питання про те, чи є стан потерпілої особи безпорадним внаслідок алкогольного, наркотичного сп’яніння або дії на її організм отруйних, токсичних та інших сильнодіючих речовин, судам слід виходити з того, що безпорадним у цих випадках можна визнати лише такий стан, який позбавляв потерпілу особу можливості розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій або чинити винній особі опір. При цьому не має значення, чи винна особа
привела потерпілу особу у такий стан (наприклад, дала наркотик, снодійне, напоїла алкогольними напоями тощо), чи остання перебувала у безпорадному стані незалежно від дій винної особи. Якщо потерпілу особу доведено до безпорадного стану з метою зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом шляхом уведення проти її волі в її організм алкоголю, наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, слід вважати ці злочини вчиненими із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Визначення характеру впливу на організм потерпілої особи лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин, вживання яких могло привести її до безпорадного стану, потребує спеціальних знань. Тому у таких та в інших подібних випадках слід призначати відповідну експертизу.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

6. Повторним є зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, якщо кожному з них відповідно передувало вчинення цією ж особою такого ж злочину. Зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 КК ( 2341-14 ), а так само насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтею 152 або статтею 154 цього Кодексу, є спеціальним видом повторності та окремою кваліфікуючою ознакою цих злочинів. Для визнання злочину повторним не мають значення стадії вчинених винною особою злочинів, вчинення їх одноособово чи у співучасті, наявність чи відсутність факту засудження винної особи за раніше вчинений злочин (злочини).

Ознака повторності відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за раніше вчинений злочин було погашено чи знято у встановленому законом порядку, або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

Відповідно до вимог статті 33 КК ( 2341-14 ) при вчиненні двох або більше зґвалтувань чи насильницьких задоволень статевої  пристрасті неприродним способом, відповідальність за які передбачена різними частинами статті 152 або статті 153 цього Кодексу, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю вчинених злочинів. Це правило застосовується і тоді, коли перший злочин було вчинено без обтяжуючих обставин, а другий кваліфікується за частиною другою статті 152 чи частиною другою статті 153 КК лише за ознакою його повторності. Таким же чином слід кваліфікувати і дії винної особи, якщо вчинені нею злочини мали різні стадії, а також коли один із злочинів вона вчинила одноособово чи як виконавець (співвиконавець), а при вчиненні іншого була організатором, підбурювачем або пособником.

Зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене без обтяжуючих обставин, а потім повторне їх вчинення за наявності ознак частини третьої чи частини четвертої статті 152 або частини третьої статті 153 КК ( 2341-14 ) повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених частиною першою статті 152 чи частиною першою статті 153 КК та відповідно частиною третьою чи частиною четвертою статті 152 або частиною третьою статті 153 цього Кодексу. У таких випадках кваліфікація дій винної особи за частиною другою цих статей за кваліфікуючою ознакою повторності не потрібна. Проте ця ознака має бути зазначена у постанові про притягнення особи як обвинуваченого, обвинувальному висновку та у вироку.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

7. Зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом не може вважатися вчиненим повторно, якщо винна

особа, діючи з єдиним злочинним наміром, без перерви або без значної перерви у часі, вчинила два чи більше насильницьких природних статевих

актів або два чи більше актів насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією й тією ж потерпілою особою, тобто за

наявності ознак продовжуваного злочину.

У разі вчинення насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а потім зґвалтування чи навпаки щодо однієї й тієї ж

потерпілої особи, ці злочини кваліфікуються самостійно, причому останній злочин кваліфікується з урахуванням спеціальної повторності.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

8. Згідно з частиною другою статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) (далі — КПК) справи про злочини, передбачені частиною

першою статті 152 КК ( 2341-14 ), порушуються не інакше як за скаргою потерпілої особи.

Тому при вчиненні двох зґвалтувань без кваліфікуючих ознак приводом до порушення справи за частиною другою статті 152 КК є подача скарги особою,

потерпілою від першого злочину, або подача скарг обома потерпілими особами. Якщо особа, потерпіла від першого злочину, не порушувала питання

про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і справу на підставі частини третьої статті 27 КПК не порушено прокурором, то наступне

вчинення цією ж особою зґвалтування іншої особи не може розцінюватись як повторний злочин. У такому випадку за наявності скарги про порушення

справи лише потерпілої особи від другого зґвалтування дії винної особи мають кваліфікуватися за частиною першою статті 152 КК.

Вирішуючи питання про перекваліфікацію дій винної особи з частин другої, третьої або четвертої на частину першу статті 152 КК ( 2341-14 ) при відсутності

у справі скарги потерпілої особи, суд повинен з’ясувати у неї або її законного представника, чи вимагають вони притягнення підсудного до

кримінальної відповідальності за зґвалтування. Якщо таке питання виникне при оцінці обставин справи у нарадчій кімнаті, суд повинен поновити судове

слідство. Скарга потерпілої особи або її законного представника подається письмово або усно, але усна їх скарга обов’язково заноситься до протоколу

судового засідання. Якщо від цих осіб не надійде письмової чи усної скарги про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності, у

відповідних випадках суд закриває справу або постановляє виправдувальний
вирок.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

9. Злочин, передбачений статтею 152 чи статтею 153 КК ( 2341-14 ), визнається вчиненим групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше)

виконавців (співвиконавців), тобто співучасників, ознаки яких зазначені у частині другій статті 27 КК. При цьому виконавці (співвиконавці) діють

узгоджено, з єдиним умислом і кожен з них безпосередньо виконує діяння, що
утворюють повністю чи частково об’єктивну сторону складу злочину. Для

визнання зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом вчиненими групою осіб не вимагається попередньої

змови між виконавцями (співвиконавцями) цих злочинів. Злочинна діяльність одного виконавця може приєднуватися до діяльності іншого (інших) і в ході

вчинення злочину, але до його закінчення або припинення.

Дії особи, яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий акт чи задоволення статевої пристрасті неприродним способом, але безпосередньо

застосовувала фізичне насильство, погрожувала його застосуванням чи довела потерпілу особу до безпорадного стану шляхом уведення в її організм проти її

волі наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин з метою зґвалтування її чи вчинення щодо неї насильницького задоволення

статевої пристрасті неприродним способом іншою особою, повинні розглядатися як співвиконавство у цьому злочині. Дії таких

співвиконавців визнаються вчиненими групою осіб і кваліфікуються без посилання на статтю 27 КК ( 2341-14 ).

Дії особи, яка, сприяючи виконавцю (виконавцям) злочину у вчиненні насильницького статевих зносин чи насильницького задоволення статевої

пристрасті неприродним способом, застосовувала насильство до особи, яка намагалася перешкодити вчиненню злочину, надала приміщення для

вчинення злочину тощо, необхідно кваліфікувати як пособництво в зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті

неприродним способом за частиною п’ятою статті 27 КК ( 2341-14 ) і відповідною частиною статті 152 КК чи статті 153 КК.

Якщо винні особи діяли узгоджено та одночасно щодо кількох потерпілих осіб, хоча кожна з них мала на меті і зґвалтувала одну потерпілу особу, дії

кожної із таких осіб належить розглядати як зґвалтування, вчинене групою осіб. Такий підхід має застосовуватись і у разі вчинення узгоджених дій,

направлених на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо декількох потерпілих осіб.

 Згідно зі статтею 26 КК ( 2341-14 ) співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Тому у разі,

коли із групи осіб, які вчинили зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, лише одна особа є суб’єктом

злочину, а решта осіб внаслідок неосудності або у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, чи з інших підстав не

можуть бути суб’єктами злочину, дії винної особи, яка за таких обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як

вчинення злочину групою осіб.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

10. Неповнолітніми потерпілими від зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом слід вважати осіб

віком від 14 до 18 років, малолітніми — осіб, яким на момент злочину не виповнилося 14 років.

Кримінальна відповідальність за вчинення зґвалтування неповнолітньої чи малолітньої особи або насильницького задоволення статевої пристрасті

неприродним способом щодо такої особи настає лише за умови, якщо винна особа усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що вчиняє такі дії

щодо неповнолітньої або малолітньої особи, а так само, коли вона повинна була і могла це усвідомлювати. При цьому суд повинен враховувати не

тільки показання підсудного, а й потерпілої особи, ретельно перевіряти їх відповідність усім конкретним обставинам справи. При вирішенні цього

питання враховується вся сукупність обставин справи, зокрема, зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство винної особи з нею,

володіння винною особою відповідною інформацією. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може бути підставою для кваліфікації

вказаних дій за частиною третьою чи четвертою статті 152 КК ( 2341-14 ) або частиною другою чи третьою статті 153 КК, якщо буде доведено, що винна

особа сумлінно помилялася щодо фактичного віку потерпілої особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

11. Особливо тяжкими наслідками, передбаченими частиною четвертою статті 152 та частиною третьою статті 153 КК ( 2341-14 ) можуть бути визнані, зокрема,

смерть або самогубство потерпілої особи, втрата нею будь-якого органу чи втрата органом його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров’я,

поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи

втрата репродуктивної функції, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є

небезпечною для життя людини, які сталися внаслідок зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Відповідальність за спричинення особливо тяжких наслідків настає як тоді, коли винна особа передбачала можливість їх настання, так і тоді, коли вона

хоча і не передбачала, але повинна була і могла передбачити настання таких наслідків.

У разі, коли при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом чи замаху на ці злочини смерть потерпілої

особи настала внаслідок її власних дій (наприклад, вона вистрибнула з транспортного засобу під час руху й отримала ушкодження, від яких настала

смерть), дії винного охоплюються частиною четвертою статті 152 або частиною третьою статті 153 КК ( 2341-14 ) і додаткової кваліфікації за статтею 119 цього Кодексу не потребують.

Зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом чи замах на ці злочини, поєднані з умисним заподіянням потерпілій

особі тілесного ушкодження, визнаного тяжким лише за ознакою небезпечності для життя на момент його заподіяння, не можуть вважатися

такими, що спричинили особливо тяжкі наслідки. Такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами

статей 152 або 153 і відповідними частинами статті 121 КК ( 2341-14 ).

Не є особливо тяжкими наслідками при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом свідоме поставлення

потерпілої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, якщо зараження не настало. Такі дії

слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статті 152 або статті 153 КК ( 2341-14 ) та

частиною першою статті 130 КК.

Не становить особливо тяжких наслідків зґвалтування вагітність потерпілої, а також втрата нею незайманості (дефлорація).

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

12. Заподіяння при вчиненні зґвалтування або насильницького задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тяжкого тілесного ушкодження, що

спричинило особливо тяжкі наслідки. Таке діяння кваліфікується за частиною четвертою статті 152 або частиною третьою статті 153 КК ( 2341-14 ) за цією

кваліфікуючою ознакою і додаткової кваліфікації за частиною другою статті 121 КК не потребує.

У разі, коли зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом було поєднано з умисним вбивством потерпілої особи,

яке мало місце в процесі вчинення зазначених злочинів чи одразу ж після них, такі дії слід  кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених пунктом

10 частини другої статті 115 та частиною четвертою статті 152 чи частиною третьою статті 153 КК ( 2341-14 ), як такі, що спричинили особливо тяжкі

наслідки.

Якщо умисне вбивство потерпілої особи було вчинено через деякий час після її зґвалтування чи насильницького задоволення щодо неї статевої пристрасті

неприродним способом з метою приховати ці злочини, дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами

статті 152 або статті 153 та пунктом 9 частини другої статті 115 КК ( 2341-14 ).

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

13. Зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку статевих зносин, при цьому не має значення, чи закінчила винна особа статевий акт у

фізіологічному розумінні. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом вважається закінченим злочином з початку здійснення

дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті
неприродним способом.

Дії, спрямовані на вчинення зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, але не доведені до кінця з причин,

що не залежали від волі винної особи, слід розглядати як замах на зґвалтування чи замах на насильницьке задоволення статевої пристрасті

неприродним способом і кваліфікувати із посиланням на відповідні частини статті 15 КК ( 2341-14 ). При цьому суди повинні встановлювати, чи

діяв підсудний з метою вчинення злочину, передбаченого статтею 152 або статтею 153 КК, і чи було застосовано фізичне насильство або висловлена

погроза його застосування з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи та з яких причин злочин не було доведено до кінця.

Засуджуючи особу за замах на зґвалтування чи на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, суд повинен вказати у вироку

конкретні причини, що не залежали від волі винної особи і перешкоджали їй довести злочин до кінця.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

14. Судам слід розмежовувати готування до зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом або замах на ці

злочини від добровільної відмови від доведення їх до кінця, що відповідно до статті 17 КК ( 2341-14 ) виключає відповідальність за готування до цих злочинів

або замах на них. Для визнання відмови від доведення цих злочинів до кінця добровільною слід виходити з того, що особа, маючи

реальну можливість довести їх до кінця, відмовилась від цього і з власної волі припинила злочинні дії. У таких випадках особа підлягає кримінальній

відповідальності лише у тому разі, якщо фактично вчинені нею дії містять склад іншого злочину.

Разом з тим суди повинні мати на увазі, що не може визнаватися добровільною відмова від зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті

неприродним способом, що викликана неможливістю подальшого продовження злочинних дій з причин, незалежних від волі винної

особи (наприклад, коли цьому перешкодили інші особи, або винна особа не змогла подолати опору потерпілої особи, закінчити злочин з фізіологічних

причин тощо).

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

15. Судам слід враховувати, що склад злочину, передбаченого частиною першою статті 154 КК ( 2341-14 ), може мати місце лише за умови доведеності,

що на потерпілу особу чоловічої чи жіночої статі здійснювався вплив із використанням її матеріальної або службової залежності від винної особи з

метою примусити її вступити в статевий зв’язок природним або неприродним способом всупереч її волі. При цьому за змістом частини першої статті 154 КК

під статевим зв’язком природним або неприродним способом слід розуміти природний статевий акт, акт мужолозтва або лесбійства, на який відповідно до

умислу винної особи, має погодитись потерпіла особа внаслідок її примушування.

Матеріальна залежність потерпілої особи має місце зокрема тоді, коли вона перебуває на повному або частковому утриманні винної особи, проживає на її

житловій площі, а також тоді, коли винна особа своїми діями чи бездіяльністю спроможна викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої

особи. Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно з якою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає

під контрольні дії такої особи, або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища винної особи.

Сама лише пропозиція особі, яка матеріально або службово залежна від особи, яка висловлює таку пропозицію, до вступу у статевий зв’язок за відсутності

примушування не утворює складу злочину, передбаченого частиною першою статті 154 КК ( 2341-14 ). Не можна вважати примушуванням обіцянку іншій

особі поліпшити її матеріальне або службове становище, якщо жінка або чоловік дадуть згоду вступити у статевий зв’язок.

Дії, зазначені у частині першій статті 154 КК ( 2341-14 ), поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її

(його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, кваліфікуються за частиною другою статті 154 КК.

Погроза має бути адресована потерпілій особі та сприйматися нею як реальна.

Погрозою знищення майна є погроза доведення майна, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам, до повної непридатності щодо

використання його за призначенням. Погроза пошкодження майна — це погроза приведення майна у часткову непридатність. Погроза вилучення

майна означає погрозу протиправним шляхом із застосуванням насильства або без такого позбавити власника його майна.

Відомостями, що ганьблять потерпілу особу чи її близьких родичів, слід вважати такі відомості, які, як на думку зазначених осіб, так і об’єктивно здатні

принизити честь та гідність особи. При цьому не має значення, відповідають ці відомості дійсності чи є вигаданими. Розголошення — це повідомлення таких

відомостей будь-яким способом хоча б одній особі, котрій вони не були відомі, які потерпіла особа бажала зберегти у таємниці.

Суб’єктом злочинів, передбачених частиною першою та частиною другою статті 154 КК ( 2341-14 ), є особа, від якої потерпіла особа матеріально або

службово залежна.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

16. Добровільні статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, утворюють склад злочину, передбаченого статтею 155 КК ( 2341-14 ), у разі,

якщо винна особа усвідомлювала (достовірно знала або припускала), що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, а так само, коли вона повинна

була і могла це усвідомлювати. Добровільними статевими зносинами слід визнавати такі, що здійснюються без застосування фізичного

насильства, погрози його застосування і використання безпорадного стану потерпілої особи. Якщо потерпіла особа внаслідок свого

розумового відставання або малолітнього віку не могла розуміти характеру та значення здійснюваних з нею дій, статеві зносини з такою особою необхідно

розцінювати як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Судам слід мати на увазі, що статева зрілість — це такий фізіологічний стан організму людини, який характеризується здатністю до повного виконання

статевих функцій. За змістом Правил проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи (

z0253-95 ), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17  січня 1995 року N 6 ( z0248-95 ), особи як жіночої, так і чоловічої статі віком до

14 років вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Встановлення статевої зрілості проводиться щодо осіб віком з 14 до 18 років. Питання про

досягнення потерпілою особою статевої зрілості вирішується на підставі висновку судово-медичної експертизи, призначення якої у таких випадках є

обов’язковим. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Батьком або матір’ю, зазначеними у частині другій статті 155 КК ( 2341-14 ), слід вважати як рідних батьків, так і тих, які усиновили (удочерили) потерпілу

особу згідно з положеннями глави 18 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ). Особами, що їх замінюють, є вітчим, мачуха, а також опікуни і

піклувальники, призначені за правилами глави 19 зазначеного Кодексу. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Безплідністю, яка визначена як кваліфікуюча ознака частиною другою статті 155 КК ( 2341-14 ), є втрата потерпілою особою репродуктивної здатності.

Іншими тяжкими наслідками, що настали внаслідок статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, є, зокрема, зараження вірусом імунодефіцита

людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, захворювання тяжкою хворобою, у тому числі і психічною, самогубство потерпілої

особи. Безплідність та інші тяжкі наслідки повинні перебувати у причинному зв’язку із статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої

зрілості. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

17. Розпусні дії, відповідальність за які передбачено статтею 156 КК ( 2341-14 ), повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або

інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого

інстинкту. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які

викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних

сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо. Інтелектуальними розпусними діями

є, зокрема, ознайомлення потерпілої особи із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на

сексуальні теми тощо. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Використання в ході вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру кваліфікується за сукупністю злочинів,

передбачених відповідними частинами статті 156 і статті 301 КК ( 2341-14 ). Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Розпусні дії щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, можуть відбуватися як за її згодою, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою

примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру. Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нанесенням побоїв чи

мордуванням, тілесними ушкодженнями або погрозою вбивством, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтею 156 і

статтями 125, 126, 121, 122 чи 129 КК ( 2341-14 ). Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Розпусні дії можуть бути вчинені особою чоловічої статі щодо особи жіночої статі і навпаки, а також між особами однієї статі, але у всіх випадках

потерпілою є особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Попередня поведінка потерпілої особи (зокрема, її попереднє статеве життя) на

кваліфікацію дій винної особи за статтею 156 КК ( 2341-14 ) не впливає. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

18. Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням

статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, з урахуванням спрямованості умислу винної

особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин статті 152 або статті 153, або статті 155 КК ( 2341-14 ) і додаткової кваліфікації за статтею 156

КК не потребують. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

19. Судам необхідно вимагати від органів досудового слідства правильного викладення обставин вчиненого злочину проти статевої свободи або статевої

недоторканності особи у постанові про притягнення особи як обвинуваченого та в обвинувальному висновку, а також неухильно додержуватись вимог статті

334 КПК ( 1003-05 ) при формулюванні у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним. У цих документах, зокрема, має бути зазначено, за

якою кваліфікуючою ознакою відповідно до диспозиції статей, що передбачають відповідальність за такі злочини, особу притягнуто

до кримінальної відповідальності та засуджено судом. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

20. У випадку недопустимої натуралізації опису в обвинувальному висновку обставин вчиненого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості

особи, що унеможливлює його публічне оголошення, судам необхідно повертати справу прокурору для складання нового обвинувального висновку.

Вирок, в якому допущена така натуралізація, підлягає скасуванню як такий, що
принижує гідність потерпілої особи. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

21. Звернути увагу судів на те, що відповідно до вимог статті 22 КК ( 2341-14 ) за зґвалтування (стаття 152 цього Кодексу) та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК) підлягають кримінальній відповідальності особи віком від чотирнадцяти років. За вчинення інших злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а саме, передбачених статтями 154-156 цього Кодексу, відповідальність можуть нести особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

22. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовами потерпілих осіб судам необхідно керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та роз’ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 ( v0004700-95 ) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 ( v0005700-01 ). Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

23. Призначаючи покарання особам, винним у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, суди мають неухильно дотримуватись вимог ст. 65 КК ( 2341-14 ) щодо індивідуалізації покарання, а саме: враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні враховувати стадію його вчинення, кількість епізодів, тяжкість наслідків, що настали тощо. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

24. Відповідно до статей 20, 253 КПК ( 1001-05, 1003-05 ) розгляд кримінальних справ про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи допускається в закритому судовому засіданні за мотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Суди повинні мати на увазі, що необхідно чітко вирішувати питання щодо слухання справ про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

особи у закритому судовому засіданні, що має важливе значення для запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які

беруть участь у цих справах. При цьому суд може прийняти рішення про закритий розгляд справи як у повному обсязі, так і частково (наприклад, при

проведенні судового слідства). Із урахуванням вимог статті 20 і статті 307 КПК ( 1001-05, 1003-05 ) суд при розгляді справ цієї категорії повинен вживати

необхідні заходи для того, щоб особи молодше шістнадцяти років, крім підсудних та потерпілих, не знаходились у залі судового засідання.

Головуючим у судових засіданнях потрібно стежити за змістом і формою запитань до підсудних, потерпілих і свідків, а також за виступами учасників

розгляду справи в судових дебатах для того, щоб не принижувалася честь і гідність цих осіб. Вважати неприпустимим надсилання вироків у справах про

злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи для обговорення в колективах за місцем проживання, роботи чи навчання

засуджених або потерпілих осіб. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

25. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 4 ( v0004700-92 ) «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» зі змінами та

доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року N 3 ( v0003700-93 ) та від 3 грудня 1997 року N 12 ( v0012700-97 ). Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Голова Верховного Суду України В.В.Онопенко
Секретар Пленуму Верховного Суду України Ю.Л.Сенін

Право собственности в практике ВСУ

Право собственности в практике Реальная помощь в уголовном деле Доступно, корректно Харьков, Харьковская область +380679331668, +380668243914

Право собственности в практике

Право собственности в практике

Право собственности в практике

Судебная палата по хозяйственным делам Верховного Суда Украины вынесла

постановление от 6 июля 2016 года, в котором была изложена позиция о праве

собственности на объекты незавершенного строительства.

Исходя из обстоятельств дела, если в инвестиционном договоре специально

не предусмотрены вопросы о такой недвижимости, то по закону инвестор

не может получить права на это имущество, и застройщик вполне может

эту часть недвижимости продать. Право собственности в практике

Как и случилось в деле, о котором идет речь ниже. Право собственности в практике

В ВСУ обратилось ООО «Стилф» с заявлением о пересмотре решения Высшего хозяйственного суда от 15 марта 2016 года по делу №910/1891/14.

В данном деле истцом выступало ООО «Призма Бета», а ответчиками — уже упомянутое ООО «Стилф» и ЧАО «Днепровская пристань».

Тематикой иска было признание договора купли-продажи недействительным и признание права собственности.

Заявитель просил упомянутое решение ВХСУ отменить, также отменить постановление Киевского апелляционного хозяйственного суда от 9 июля

2015 года, оставив без изменений постановление Киевского апелляционного хозяйственного суда от 30 сентября 2014 года. Право собственности в практике

Основанием для этого, по мнению заявителя, служит неодинаковое

применение судом кассационной инстанции положений Гражданского кодекса

(статьи 186, 203, 213, 215, 392). Право собственности в практике

Заявитель ссылается на ряд постановлений ВХСУ, а также на постановления

ВСУ от 18 ноября 2015 года по делам №6-1858цс15 и №244цс14

в подтверждение своих требований. Право собственности в практике

Суд первой инстанции

Право собственности в практике

Право собственности в практике

Как было установлено судами первой и апелляционной инстанции, предметом

иска по делу №910/1891/14 является требование ООО «Призма Бета»

о признании недействительным договора купли-продажи объекта

незавершенного строительства, который был заключен 10 августа 2012 года

между ЧАО «Днепровская пристань» и ООО «Стилф», а также о признании за

истцом права собственности на данный объект незавершенного строительства

— многоуровневый паркинг по адресу:  г. Киев, пр-т Генерала Ватутина, 2т (готовность 26%). Право собственности в практике

Суть требования состояла в том, что оспариваемый договор купли-продажи

был заключен между ответчиками с нарушением требований действующего

законодательства, без согласования с ответчиком и инвестором строительства

спорного объекта недвижимости. Право собственности в практике

Решением Хозяйственного суда города Киева от 20 июля 2014 года указанный иск был удовлетворен.

Решение суда первой инстанции было обосновано тем, что постройка спорной

недвижимости (многоуровневого паркинга в составе второй очереди постройки

торгово-развлекательного комплекса) была предметом инвестиционного

договора между ООО «Призма Бета» и ЗАО «Днепровская пристань» (после

смены наименования — ЧАО «Днепровская пристань»).

Истец, будучи инвестором, выполнил денежное обязательство по

инвестиционному договору, уплатив стоимость объекта строительства

(включая как объекты завершенного, так и незавершенного строительства),

совершив, таким образом, направленные на возникновение юридических

фактов, необходимых и достаточных для получения права требования

перехода права собственности на объект строительства или получения

имущественных прав на данный объект. Право собственности в практике

При заключении оспариваемого договора

Поскольку ЧАО «Днепровская пристань» при заключении оспариваемого

договора купли-продажи не получило в установленном законом порядке

согласие инвестора (как вкладчика денежных средств), то это противоречит

ч. 5 ст. 7 Закона «Об инвестиционной деятельности».

Право владения, пользования и распоряжения объектами и результатами

инвестиций согласно этой статье принадлежит инвестору (включая торговые

операции и реинвестиции).

Также суд отметил, что отчуждение объекта незавершенного строительства

свидетельствует о том, что истец был лишен права требования перехода права

собственности или получения имущественных прав на спорный объект,

а значит — есть основания для защиты права собственности в порядке ст. 392 ГК.

Исходя из указанных обстоятельств, суд первой инстанции удовлетворил иск ООО «Призма Бета».

Суд апелляционной инстанции

Решением Киевского апелляционного хозяйственного суда от 30 сентября

2014 года, которое было оставлено без изменений постановлением ВХСУ от

17 ноября 2014 года, решение суда первой инстанции было отменено и принято

новое решение, которым в иске ООО «Призма Бета» было отказано.

Напомним, что именно это решение заявитель при обращении в ВСУ просил оставить без изменений.

Суд апелляционной инстанции, с выводами которого согласился суд

кассационной инстанции, принимая решение об отказе в удовлетворении иска,

исходил из того, что на момент заключения оспариваемого договора истец

не был фактическим собственником спорного имущества (т.к. имущество на тот момент принадлежало ЧАО «Днепровская пристань»).

Сам договор непосредственно был заключен с соблюдением норм

законодательства, поэтому отсутствуют основания для признания его недействительным.

Суд апелляционной инстанции констатировал отсутствие недоказанности

наличия какого-либо права у истца на спорное имущество и пришел к выводу

об отсутствии факта нарушения прав и законных интересов. Право собственности в практике

В июне 2015 года ООО «Призма Бета» обратилось в Киевский апелляционный

хозсуд с заявлением о пересмотре постановления от 30 сентября 2014 года по

вновь открывшимся обстоятельствам. Право собственности в практике

Cущественные обстоятельства дела

Заявитель утверждал, что ему стали известны существенные обстоятельства

дела, которые имеют значение для правильного решения спора, но во время

рассмотрения дела судом апелляционной инстанции они не были известны. Право собственности в практике

Новым постановлением от 9 июля 2015 года заявление ООО «Призма Бета»

было удовлетворено, что привело к отмене постановления от 30 сентября

2014 года, а решение Хозяйственного суда города Киева от 20 июня 2014 года

оставлено без изменений. Право собственности в практике

Отменяя предыдущее постановление, суд апелляционной инстанции исходил

из того, что в июне 2015 года истцу стало известно о заключении эксперта от

8 июня 2015 года №9303/9304/15-42 по результатам судебной строительно-

технической экспертизы в рамках уголовного производства. Право собственности в практике

Для спорной недвижимости из этого заключения было важно то, что эксперт

установил принадлежность спорного недостроенного паркинга к объекту

инвестирования. Право собственности в практике

На момент заключения оспариваемого договора купли-продажи, и на момент

рассмотрения дела строительно-технические характеристики недвижимости

существовали, но истец не имел доступа к строительной документации. Право собственности в практике

Оставляя без изменений решение суда первой инстанции

Оставляя без изменений решение суда первой инстанции, которым иск

ООО «Призма Бета» был удовлетворен, суд апелляционной инстанции

исходил из того, что действительный правовой статус спорного имущества, его

технические и строительные характеристики и неотъемлемость его от объекта

инвестирования свидетельствуют о закреплении права на данный объект

у истца, являющегося инвестором, на основании приведенных выше

положений ГК и Закона «Об инвестиционной деятельности», а также условий

инвестиционного договора. Право собственности в практике

При таких обстоятельствах, отчуждение или распоряжении спорным

имуществом каким-либо другим образом приводит к тому, что оно выбывает

и правового режима, установленного инвестиционным договором, что

нарушает законные права и интересы истца, как обладателя прав на объект

инвестирования.

ВХСУ 15 марта 2016 года оставил решение апелляционной инстанции без изменений.

Позиция Верховного Суда Украины

Верховный Суд Украины принял решение об удовлетворении заявления

ООО «Стилф» (второго ответчика по иску от ООО «Призма Бета»), исходя из

следующего.

Согласно положениям инвестиционного договора

Согласно положениям инвестиционного договора, заключенного между

компаниями ООО «Призма Бета» и ЧАО «Днепровская пристань», после

завершения строительства и принятия объекта в эксплуатацию, инвестор

получает право собственности на данный объект (п. 7.3).

16 марта 2010 года акт готовности к эксплуатации ТРЦ был согласован, а 12 мая

2010 года был выдан сертификат соответствия, который подтверждает

соответствие завершенного строительства именно ТРЦ.

Строительство спорного объекта было не завершено и его готовность

составляет 26%.

Исходя из содержания частей 1 и 2 ст. 331, ч. 1 ст. 182 ГК, раздела 8 Временного

положения о порядке государственной регистрации права собственности

и других имущественных прав (приказ Минюста от 7 февраля 2002 года №7/5),

право собственности на новосозданное имущество возникает у лица, которое

это имущество создало, после завершения строительства и введения его

в эксплуатацию, получения свидетельства о праве собственности

и регистрации права собственности. Соответственно, до принятия

новосозданного объекта недвижимости в эксплуатацию и его государственной

регистрации, право собственности на этот объект не возникает.

До возникновения права собственности

До возникновения права собственности на новосозданную недвижимость есть

только материалы, оборудование и другое имущество, которое было использовано в процессе строительства (абз. 1 ч. 3 ст. 331 ГК).

Эта же статья Гражданского кодекса предоставляет лицу право заключать договора, касающиеся объекта незавершенного строительства.

При этом статьей не предусмотрена возможность признания права собственности на недостроенное недвижимое имущество в судебном порядке.

Ст. 392 ГК Украины, в которой идет речь о признании права собственности, не порождает его, а только подтверждает ранее полученное на законных основаниях право собственности.

Возможность возникновения права собственности по решению суда обусловлена положениями статей 335 и 376 ГК.

Учитывая положения инвестиционного договора и положения законодательства, право собственности на спорный объект недвижимости

(недостроенный паркинг) не возникало и нарушение такого права не произошло.

Таким образом, суд первой инстанции при удовлетворении иска, а также суды апелляционной и кассационной инстанций, пришли к ошибочному выводу

о нарушенном праве компании-истца и необходимости защищать такое право на основании ст. 392 ГК.

Также, исходя из того, что истец не получил право собственности на спорный объект, нет оснований и для признания недействительным оспариваемого

договора-купли продажи указанного имущества, принимая во внимание то, что инвестиционный договор между истцом и одним из ответчиков

не содержал для ООО «Призма Бета» возможности возникновения каких-либо прав на объект незавершенного строительства.

Реальная помощь в уголовном деле

Доступно, корректно

Харьков, Харьковская область

 

ВСУ исключил получение земель без торгов

Юридическая помощь, юридическая защита.Юридические консультации бесплатно и не ограничено во времени.Звоните сейчас.

Получение земель

получение земельполучение земельПолучение земель, правовая позиция ВСУ. Верховный Суд Украины пришел к выводу, что, рассматривая заявление гражданина о предоставлении земельного участка для ведения фермерского хозяйства по сути, орган исполнительной власти или местного самоуправления (а в случае переданного на рассмотрение суда спора — суд) должен дать оценку обстоятельствам и условиям, указанным в заявлении; проверить доводы заявителя, приведенные в обоснование размера земельного участка с учетом перспектив деятельности фермерского хозяйства, получение земельв т.ч. и о наличии трудовых и материальных ресурсов. Поскольку отсутствие надлежащей проверки, формальный подход к решению заявления гражданина создает предпосылки для неоправданного, искусственного использования процедуры создания фермерского хозяйства, как упрощенного, льготного порядка получения другими частными субъектами в пользование земель государственной или коммунальной собственности вне предусмотренной законом обязательной процедурой — без проведения земельных торгов.

Об этом идет речь в Постановлении Судебных палат в гражданских и административных делах ВСУ от 3 февраля 2016 года №6-2902цс15.

Такая правовая позиция членов палат обоснована тем, что при решении исковых требований о законности решения органа исполнительной власти или органа местного самоуправления о предоставлении земельного участка для ведения фермерского хозяйства применению подлежат правила предоставления (передачи) земельных участков для ведения фермерского хозяйства согласно ст. 7 Закона №973-IV «О фермерском хозяйстве», как специального по отношению к ст. 123 ЗК Украины.

Таким образом, по смыслу статей 1, 7, 8 Закона №973-IV заявление гражданина о предоставлении земельного участка для ведения фермерского хозяйства должно содержать комплекс предусмотренных ч. 1 ст. 7 Закона №973-IV условий и обстоятельств. В свою очередь, рассматривая заявление гражданина по сути, орган исполнительной власти или местного самоуправления (а в случае переданного на рассмотрение суда спора — суд) должен дать оценку обстоятельствам и условиям, указанным в заявлении; проверить доводы заявителя, приведенные в обоснование размера земельного участка с учетом перспектив деятельности фермерского хозяйства, в т.ч. и о наличии трудовых и материальных ресурсов.

По результатам указанной проверки орган государственной исполнительной власти или орган местного самоуправления должен убедиться в действительности волеизъявления заявителя, наличии у него желания создать фермерское хозяйство и способности вести хозяйство такого вида; производить товарную сельскохозяйственную продукцию, занимаясь ее переработкой и реализацией с целью получения прибыли на земельных участках, предоставленных для ведения фермерского хозяйства. В противном случае, отсутствие надлежащей проверки, формальный подход к решению заявления гражданина создает предпосылки для неоправданного, искусственного использования процедуры создания фермерского хозяйства, как упрощенного, льготного порядка получения другими частными субъектами в пользование земель государственной или коммунальной собственности вне предусмотренной законом обязательной процедурой — без проведения земельных торгов.

Судебно-юридическая газета

 

Основания приобретения права собственности

Профессиональные адвокаты. Юридическая помощь и защита по делам о преступлении против жизни и здоровья личности.Консультации бесплатно. Юридическая помощь и защита по делам о преступлении против собственности.Консультации бесплатно. Звоните сейчас.

Основания приобретения права собственности

основания приобретения права собственности

Основания приобретения права собственности — вывод ВСУ. Верховный Суд Украины пришел к выводу, что суд при применении статьи 328 ГК Украины

должен установить, из каких именно предусмотренных законом оснований, в который предусмотренным законом способом истец приобрел право

собственности на спорный объект и подлежит это право защиты в порядке, определенном статьей 392 настоящего Кодекса.

Об этом идет речь в Постановлении Судебной палаты в гражданских делах ВСУ от 10 февраля 2016 года №6-2124цс15.

Такая правовая позиция членов палаты обоснована тем, что по правилам статьи 392 ГК Украины иск о признании права собственности может быть

предъявлено, во-первых, если лицо является собственником имущества, но ее право оспаривается или не признается другим лицом; во-вторых, если лицо

утратило документ, удостоверяющий его право собственности.

Статьей 328 ГК Украины предусмотрено, что право собственности приобретается на основаниях, не запрещенных законом, в частности из сделок.

Право собственности считается приобретенным правомерно, если иное прямо не вытекает из закона или незаконность приобретения права собственности не

установлена судом. основания приобретения права собственности

основания приобретения права собственности

Поскольку в соответствии со статьей 328 ГК Украины приобретения права собственности – это определенный юридический состав, с которым закон

связывает возникновение у лица субъективного права собственности на определенные объекты, суд при применении этой нормы должен установить,

из каких именно предусмотренных законом оснований, в который предусмотренным законом способом истец приобрел право собственности на

спорный объект и подлежит это право защиты в порядке, определенном статьей 392 настоящего Кодекса. основания приобретения права собственности

Статья 328 ГК Украины
статьей 392 настоящего Кодекса
приобретения права собственности – это определенный юридический состав, с которым закон
связывает возникновение у лица субъективного права собственности на определенные объекты
иск о признании права собственности
истец приобрел право собственности на спорный объект
Статья 328. Основания приобретения права собственности

1. Право собственности приобретается по основаниям, не запрещенным законом, в частности, по сделкам.
2. Право собственности считается приобретенным правомерно, если иное прямо не вытекает из закона или незаконность приобретения права собственности не установлена судом.

Статья 329. Приобретение права собственности юридическим лицом публичного права

Юридическое лицо публичного права приобретает право собственности на имущество, переданное ему в собственность, и на имущество, приобретенное им в собственность по основаниям, не запрещенным законом.

Статья 330. Приобретение добросовестным приобретателем права собственности на имущество, отчужденное лицом, не имевшим на это права.

Если имущество отчуждено лицом, не имевшим на это права, добросовестный приобретатель приобретает право собственности на него, если в соответствии со статьей 388 настоящего Кодекса имущество не может быть истребовано у него.

Статья 331. Приобретение права собственности на вновь созданное имущество и объекты незавершенного строительства

1. Право собственности на новую вещь, изготовленную (созданную) лицом, приобретается им, если иное не установлено договором или законом.
Лицо, изготовившее (создавшее) вещь из своих материалов на основании договора, является собственником этой вещи.
2. Право собственности на вновь созданное недвижимое имущество (жилые дома, здания, сооружения и т. п.) возникает с момента завершения строительства (создания имущества).
Если договором или законом предусмотрено принятие недвижимого имущества в эксплуатацию, право собственности возникает с момента его принятия в эксплуатацию.
Если право собственности на недвижимое имущество в соответствии с законом подлежит государственной регистрации, право собственности возникает с момента государственной регистрации.
3.  До завершения строительства (создания имущества) лицо считается собственником материалов, оборудования и т. п., которые были использованы в процессе этого строительства (создания имущества).
В случае необходимости лицо, указанное в первом абзаце настоящей статьи, может заключить договор относительно объекта незавершенного строительства, право собственности на который регистрируется органом, осуществляющим государственную регистрацию прав на недвижимое имущество на основании документов, подтверждающих право собственности или пользования земельным участком для создания объекта недвижимого имущества, проектно-бюджетной документации, а также документов, содержащих опись объекта незавершенного строительства.
(В ред. от 15.12.2005 года)

Регрессный иск в страховых выплатах

Представительство в суде, составление и подача процессуальных документов любой сложности, в т. ч. кассационных и апелляционных жалоб. Юридическая помощь, юридическая защита по делам о преступлении. Консультация в области права бесплатно. Звоните сейчас.

Регрессный иск

регрессный иск

Регрессный иск. Как известно, даже согласно ст. 38 Закона «Об обязательном страховании гражданско-правовой ответственности владельцев наземных

транспортных средств», страховщик после выплаты страхового возмещения имеет право подать регрессный иск: к страхователю или водителю

застрахованного транспортного средства, которое повлекло дорожно-транспортное происшествие в определенных законодательством случаях.

Также необходимо отметить, что регресс может наступать еще и по договору имущественного страхования (КАСКО). Так, по статье 993 ГК Украины и ст. 27

Закона Украины «О страховании» предусмотрено, что к страховщику, выплатившему страховое возмещение по договору имущественного

страхования, в пределах фактических расходов переходит право требования, которое страхователь или иное лицо, получившее страховое возмещение,

имеет к лицу, ответственному за причиненный ущерб.

Но и тут страховые выплаты имеют свои правовые нюансы. Одним из самых интереснейших из которых является следующий:
Есть ли у страховой компании право обращаться с судебным иском и к тому, кто виновен в причиненном ущербе, и к тому, чья гражданско-правовая
ответственность защищена страховкой?
В соответствии с ч. 1 ст. 1191 ГК Украины, лицо, которое возместило ущерб, причиненный другим лицом, имеет право обратного требования (регресса) к
этому лицу в размере выплаченного возмещения, если иной размер не установлен законом.
Согласно п. 1 обзорного письма Высшего хозяйственного суда Украины №01-06/15/2 014, страховщик, который выплатил страховое возмещение по
договору имущественного страхования, вправе обратиться в суд с требованием о взыскании суммы выплаченного страхового возмещения.

Мнение ВХС Украины

Высший  хозяйственный суд Украины разъясняет вопрос следующим образом:
У страховщика, выплатившего страховое возмещение, явившееся следствием заключения договора об имущественном страховании, есть правовая
возможность обратиться в судебную инстанцию с исковым заявлением, чтобы взыскать денежную сумму, потраченную им на страховое возмещение.
Это  право не имеет никакого отношения к аналогичному по сути требованию, обращенному к лицу, причинившему ущерб, и лицу с застрахованной
гражданско-правовой ответственностью.
Таким образом, право потерпевшего требовать возмещение, переходит к истцу после последней выплаты потерпевшему.
Однако в его обязанности не входит обращение за ним как к виновнику причиненного ущерба, так и к тому, чья гражданско-правовая ответственность
защищена страховкой, с тем, чтобы они выплачивали ему возмещение. регрессный иск.
На мой взгляд, тут нужно напомнить, что согласно статье 256 ГК Украины исковая давность это срок, в пределах которого лицо может обратиться в суд с
требованием о защите своего гражданского права или интереса.
В свою очередь, общая исковая давность устанавливается продолжительностью в три года (статья 257 ГК Украины).
Частью 6 статьи 261 ГК Украины предусмотрено, что по регрессным обязательствам течение исковой давности начинается со дня исполнения основного обязательства. регрессный иск.
При таких обстоятельствах не следует забывать от том, что именно с момента выполнения своего обязательства по договору добровольного страхования у
заинтересованного в этом лица возникает право обратиться к адвокату, чтобы с его помощью подать регрессный иск в суд.
Ведь, как отметил Верховный суд Украиын в Постановлении от 2.12.2015 (дело №6-895цс15), согласно чч.4, 5 ст.267 ГК истечение срока исковой давности, о
применении которой заявлено стороной в споре, является основанием для отказа в иске. регрессный иск.
Дмитрий Зенкин, адвокат
Источник

ВСУ о ипотеке имущественных прав

о ипотеке имущественных прав Реальная помощь в уголовном деле. Доступно. Корректно

О ипотеке имущественных прав

о ипотеке имущественных прав

о ипотеке имущественных прав

О ипотеке имущественных прав высказался Верховный Суд Украины. 

Украинцам дали шанс присвоить себе новостройки еще до завершения выплат по ипотечным

кредитам ( из залога невыплаченную ипотеку ).

http://povestka.com.ua Реальная помощь в уголовном деле. Доступно. Корретно. Харьков, Харьковская область

Верховный суд выдал два подряд постановления (№6-1502цс15 и №6-1732цс15), в которых говорится, что до 14 января 2009 года банки не имели права принимать в ипотеку имущественные права на недвижимость.

«Речь идет именно об имущественных правах на жилье: то есть о недвижимости, которая отдавалась в залог еще до ее возведения и сдачи в эксплуатацию.

И именно о том, жилье, под которое кредиты оформлялись до 14 января 2009 года — в этот день вступил в силу закон №800-VI, позволяющий оформление имущественных прав в ипотеку.

До этого момента такой законодательной возможности у банков не было, нотариусы незаконно оформляли подобные сделки.

Именно это сейчас дает возможность людям с ипотеками более шести лет, которые уже вселились в достроенные дома (получив все документы на недвижимость), оспорить в суде договора залога.

То есть вывести недвижимость из-под залога в банке», — объяснил старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

Чтобы полностью отвести от себя удар, юристы рекомендуют не просто снять обременение на квартиру, но и тут же перепродать ее кому-то.

Формально, чтобы не числиться официальным владельцем жилья.

Да и в принципе не желательно в этом случае оставаться владельцем любого имущества.

Ведь если перестать платить по кредиту, то банк сможет обратить взыскание и на него.

Неважно, что на него нет договора залога — это позволяется действующим законодательством.

ГПК

«Если кредитор получит решение суда о взыскании с должника суммы долга, кредитное соглашение вступит в силу и будет передано в

органы Государственной исполнительной службы, то в рамках исполнительного производства все равно будет наложен арест на все имущество должника.

Если до наложения ареста должник успеет «сбросить» с себя такие имущественные права, то он избежит их отчуждения в пользу кредитора.

Если нет, то они подпадают под арест», — подтвердил управляющий партнер ЮФ «Можаев и Партнеры» Михаил Можаев.

Впрочем, все это юристы рекомендуют провернуть не для того, чтобы увильнуть от выплаты кредита.

Бегать по судам и переписывать имущество советуют лишь тем, заемщикам, которым все сложнее платить по ипотеке.

И никак не удается договориться с банком по программе реструктуризации — таких хватает.

Потеряв залог, кредитор наверняка станет сговорчивее. «Заемщику рекомендую обжаловать ипотеку, а потом торговаться с банком по списанию части долга.

При этом необходимо обратить внимание на налогообложение всей этой операции», — резюмировал Можаев.

ВСУ об истребование имущества

Истребование имущества Реальная помощь в уголовном, гражданском деле в суде Харьков, Харьковская область Доступно, корректно 0679331668, 0668243914

Истребование имущества

Истребование имущества — форма защиты ваших прав.

истребование имуществаВерховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по

гражданским делам 23 декабря 2015 года рассмотрел дело 6-327цс15

по иску покупателя ряда квартир (договор купли-продажи от 15

декабря 2015 года) к ФОП (получил в собственность спорные квартиры

согласно дополнительному соглашению от 22 сентября 2009 года к

договору купли-продажи от 11 сентября 2009 года), еще двум ФОП

(продавшим квартиры первому ФОП — договор признан

действительным судом), ООО «Алима-Т» (приобрело имущественные

права на квартиры по договору купли-продажи от 31 марта 2010 года с

первым ФОП;

за ним зарегистрировано право собственности, хотя действует

решение суда, которым отказано в удовлетворении его иска о

признании действительным договора купли-продажи

имущественных прав и признании права собственности).

В деле участвуют 12 третьих лиц.

Истец просил признать недействительным договора купли-продажи квартир и истребовать имущество.

Обращаясь в суд истец отмечал, что на основании договора купли-продажи объектов недвижимого имущества от 15 декабря 2009 года

он является собственником спорных объектов.

Этот договор никем не оспаривается, в судебном порядке он не признан недействительным. Считая, что ему учиняются препятствия

в распоряжении своей собственностью, он обратился в суд за защитой своего права, которое по его мнению нарушается ООО «Алима-Т».

Решая спор, суды пришли к выводу, что решение Хозяйственного суда Харьковской области от 27 января 2011 года, которым признано

действительным спорный договор купли-продажи, является преюдициальным, поэтому установленные им обстоятельства не

подлежат доказыванию.

Однако указанное судебное решение принято в деле по иску трех ФОП (ответчиков) о признании действительным договора купли-продажи

и права собственности.

Истец, а также третьи лица (в том числе и два из них, подавшие заявления в ВСУ), не принимали участия при рассмотрении этого

дела.

Поэтому, ВСУ разъяснил, что, не установив действительных обстоятельств дела (в частности, кто является истинным владельцем

спорных квартир), предоставив преимущества одним доказательствам перед другими, суды пришли к преждевременному

выводу об отказе в удовлетворении иска. истребование имущества.

Правовая позиция

При рассмотрении ВСУ сформировал следующую правовую позицию. истребование имущества.

Нормами гражданского законодательства предусмотрены принципы защиты права собственности. В частности, статья 387 Гражданского кодекса

предоставляет собственнику право истребовать имущество из чужого незаконного владения. Если есть основания, предусмотренные статьей 388 ГК,

которые дают право истребовать имущество у добросовестного приобретателя, защита прав лица, которое считает себя собственником имущества, возможна

путем удовлетворения виндикационного иска. истребование имущества.

Исходя из положений указанных статей, право истребовать имущество из чужого незаконного владения имеет только собственник этого

имущества. истребование имущества.

Рассматривая такие споры, судам следует установить действительного собственника имущества, для чего необходимо исследовать все

доказательства, которыми стороны обосновывают свои требования и возражения, на основе равенства прав сторон по предоставлению

доказательств и их исследования, при этом суды не должны отдавать предпочтение одним доказательствам перед другими. истребование имущества.

Истребование имущества Реальная помощь в уголовном, гражданском деле в суде Харьков, Харьковская область Доступно, корректно 0679331668, 0668243914

Обжалование повторного заочного решения суда

обжалование повторного заочного решения. Реальная помощь в суде первой инстанции, апелляционной инстанции, кассационной инстанции. Составление и подача процессуальніх документов в суд первой инстанции. представительство интересов в суде первой инстанции Харьков, Харьковская область +38 066 824 39 14, +38 067 933 16 68

Обжалование повторного заочного решения суда

обжалование повторного заочного решения

http://povestka.com.ua Реальная помощь в уголовном деле, доступно, корректно. Харьков, Харьковская область

обжалование повторного заочного решения

Обжалование повторного заочного решения суда.

Повторное рассмотрение дела после отмены первого заочного решения

является продолжением искового производства в суде первой инстанции.

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 23 декабря 2015 года рассмотрел дело № 6-2478цс15 о взыскании задолженности по кредитному договору.

При рассмотрении была сформулирована правовая позиция относительно обжалования повторного заочного решения.

Согласно части третьей статьи 232 ГПК повторное заочное решение истец и ответчик могут обжаловать в общем порядке, установленном настоящим Кодексом.

Наличие права на апелляционное обжалование повторного заочного решения означает возможность принятия такого решения в соответствии с

общими законодательными требованиями, которые определяют условия заочного решения и процедуру рассмотрения дела в заочном порядке.

Повторное рассмотрение дела после отмены первого заочного решения по существу и функционально является продолжением искового производства в суде первой инстанции.

В пересматриваемом деле апелляционный суд, с выводом которого согласился и суд кассационной инстанции отказал в принятии апелляционной жалобы

ответчика на заочное решение районного суда на основании несоблюдения им установленного статьями 228 — 232 ГПК порядка пересмотра заочного решения

судом, его принявшим. Однако суды оставили без внимания то, что обжалуемое заочное решение является повторным в этом деле, поэтому подлежит

обжалованию в общем порядке, установленном настоящим Кодексом, что предусмотрено частью третьей статьи 232 ГПК.

Таким образом, апелляционный суд отказал в принятии апелляционной жалобы с нарушением части третьей статьи 232 ГПК, а кассационный суд не устранил допущенные апелляционным судом нарушения.

Заочное решение

Вынесению решения предшествует судебное разбирательство в деле, в котором принимают участие стороны спорного правоотношения.

Вместе с тем не редки случаи, когда ответчики в суд не являются, игнорируют судебные вызовы, в том числе различными ухищрениями не получают судебные  повест­ки.

Не останавливаясь детально на этом аспекте, который, к счастью, плавно переходит в прошлое в связи с изменениями, внесенными в ГПК Украины в ходе

проведенной судебной реформы, отметим, что заочное решение про­должает быть единственным и самым эффективным орудием в борьбе с указанными процессуальными злоупотреблениями, жаль, что единоразовым.

Следует также отметить, что процессуальные кодексы значительного количества стран предусматривают упрощенные формы рассмотрения дел, если

ответчик не является в суд.

Такой формой в украинском законодатель­стве стал институт заочного решения.

Проведение заочного рассмотрения дела возможно лишь в случае на­личия условий, определенных в ст. 224 ГПК Украины.

Законодатель устано­вил, что в случае неявки в судебное заседание ответчика должным образом уведомленного о времени и месте проведения судебного

заседания и от которого не поступило заявления о рассмотрении дела в его отсутствии или если сообщенные им причины неявки признанные

неуважительными, суд может принять заочное решение на основании имеющихся по делу доказательств, если истец не возражает против такого решения дела.

Таким образом, суды должны придерживаться таких условий проведения заочного рассмотрения дел:

  • неявка ответчика в судебное заседание;
  • надлежащее уведомление ответчика о времени и месте судебного заседа­ния;
  • отсутствие уважительных причин неявки ответчика;
  • отсутствие ходатай­ства ответчика о рассмотрении дела в его отсутствии;
  • отсутствие возраже­ний истца против заочного рассмотрения дела. Лишь при наличии всех пяти условий суд может провести заочное рассмотрение дела.

Анализ материалов обобщения дает возможность сделать вывод, что не во всех случаях суды придерживались вышеупомянутых условий, что было основанием для отмены заочных решений.

Недействительность договора финансового лизинга

Юридическая помощь, юридическая защита, представительство в суде, создание и подача процессуальных документов. Консультации бесплатно. Звоните сейчас.

Недействительность договора

Недействительность договора

недействительность договораВерховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским

делам 16 декабря 2015 года рассмотрел дело № 6 — 2766цс15 о признании

договора финансового лизинга недействительным и взыскании средств.

При рассмотрении была сформулирована следующая правовая позиция.

В соответствии с частями первой, второй статьи 215 ГК основанием

недействительности сделки является несоблюдение в момент совершения сделки стороной (сторонами) требований, установленных частями первой —

третьей, пятой и шестой статьи 203 настоящего Кодекса.

Адвокаты: юридическая помощь и защита

Недействительной является сделка, если ее недействительность установлена законом (ничтожная сделка).

В этом случае признания такой сделки недействительной судом не требуется.

Статья 18 Закона «О защите прав потребителей» содержит самостоятельные основания признания сделки (или ее условий) недействительной.

Так, по содержанию части пятой этой нормы в случае признания отдельного положения договора, включая цену договора, несправедливым может быть

признано недействительным или изменено именно это положение, а не сам договор.

Только в случае, когда изменение отдельных положений или признания их недействительными обусловливает изменение других положений договора, по

требованию потребителя такие положения подлежат изменению или договор может быть признан недействительным в целом (часть шестая статьи 18 Закона).

Определение понятия «несправедливые условия договора» закреплено в части второй статьи 18 Закона — условия договора являются несправедливыми, если

вопреки принципу добросовестности его следствием является существенный дисбаланс договорных прав и обязанностей во вред потребителю.

квалификация условий — Недействительность договора

Анализируя нормы статьи 18 Закона «О защите прав потребителей» ВСУ сделал вывод, что для квалификации условий договора несправедливыми необходимо наличие одновременно следующих признаков:

1) условия договора нарушают принцип добросовестности (пункт 6 части первой статьи 3, часть третья статьи 509 ГК);

2) условия договора приводят к существенному дисбалансу договорных прав и обязанностей сторон;

3) условия договора наносят вред потребителю.

несправедливые условия — Недействительность договора

Несправедливыми являются, в частности, условия договора об:

исключении или ограничении прав потребителя по отношению к продавцу (исполнителя, изготовителя) или третьего лица в случае полного или частичного невыполнения или ненадлежащего выполнения продавцом (исполнителем, производителем) договорных обязательств, включая условия о взаимозачете, обязательстве потребителя по оплате и его требований в случае нарушения договора со стороны продавца (исполнителя, изготовителя);

установление жестких обязанностей потребителя, тогда как предоставление услуги обусловлено только собственным усмотрением исполнителя; (пункты 2, 3 части третьей статьи 18 Закона «О защите прав потребителей»);

предоставление возможности продавцу (исполнителю, производителю) не возвращать средства на оплату, осуществленную потребителем, в случае отказа потребителя заключить или выполнить договор, без установления права потребителя на получение соответствующей компенсации от продавца (исполнителя, изготовителя) в связи с расторжения или невыполнением им договора (пункт 4 части третьей статьи 18 Закона).

Ответственность — Недействительность договора

По смыслу статьи 808 ГК, если в соответствии с договором непрямого лизинга выбор продавца (поставщика) предмета договора лизинга был осуществлен

лизингополучателем, продавец (поставщик) несет ответственность перед лизингополучателем за нарушение обязательства по качеству, комплектности,

исправности предмета договора лизинга, его доставке, монтажу, запуску в эксплуатацию и т. д.

Если выбор продавца (поставщика) предмета договора лизинга был осуществлен лизингодателем, продавец и лизингодатель несут перед

лизингополучателем солидарную ответственность по обязательству относительно продажи (поставки) предмета договора лизинга.

лицензирование — Недействительность договора

Кроме того, согласно пункту 4 части первой статьи 34 Закона «О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг»

деятельность по предоставлению любых финансовых услуг, предусматривающих прямое или опосредованное привлечение финансовых

активов от физических лиц может осуществляться только финансовыми учреждениями после получения соответствующей лицензии.

Услуга по администрированию финансовых активов для приобретения товаров в группах является финансовой услугой (пункт 11 1 статьи 4 Закона «О

финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг»).

Согласно части первой статьи 227 ГК сделка юридического лица, совершенная им без соответствующего разрешения (лицензии), может быть признана судом недействительной.

Согласно части второй статьи 806 ГК к договору лизинга применяются общие положения о найме (аренде) с учетом особенностей, установленных настоящим пунктом и законом.

К отношениям, связанным с лизингом, применяются общие положения о купле-продаже и положения о договоре поставки, если иное не установлено законом.

Также, исходя из анализа норм действующего законодательства он по своей правовой природе является смешанным договором и содержит элементы

договора аренды (найма) и договора купли-продажи транспортного средства, что следует из содержания договора в соответствии со статьей 628 ГК. Недействительность договора

письменная форма договора — Недействительность договора

Согласно статье 799 ГК договор найма транспортного средства заключается в письменной форме:

договор найма транспортного средства с участием физического лица подлежит нотариальному удостоверению. Недействительность договора

Согласно части первой статьи 220 ГК в случае несоблюдения сторонами требования закона о нотариальном удостоверении договора такой договор является ничтожным. Недействительность договора.

В этом деле договор лизинга не был нотариально удостоверен. Недействительность договора.

Верно решил спор суд первой инстанции, хотя и сославшись на несправедливые условия и не приняв во внимание вышеуказанные нарушения

об отсутствии лицензии у ответчика для осуществления финансовой деятельности и нотариального удостоверения спорного договора. Недействительность договора.

Отменены решения высших судов, которые сочли, что ссылки истца на несправедливые условия спорного договора, отсутствие лицензии для

оказания финансовых услуг и нотариального удостоверения договора являются необоснованными и не заслуживающими внимания. Недействительность договора.

признание договора недействительным 9 букв

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

недействительность договора купли продажи

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

признание договора недействительным кроссворд

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

признание договора недействительным судебная практика

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

недействительный договор

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

признание договора недействительным сканворд

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

незаключенный договор

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

недействительность сделки украина

Предварительная юридическая консультация бесплатно. Юридическая помощь по ведению дела в суде. Юридическая защита от обвинения. адвокат, юрист. Харьков, Харьковская область, Украина

Право собственности на землю в выводах ВСУ.

Право собственности на землю. Реальная помощь в уголовном деле. Доступно, корректно. Харьков, Харьковская область. Представительство в суде по уголовному, гражданскому делу Составление, подача процессуальных документов в суд Помощь свидетелю, потерпевшему, в экспертизе +380679331668, +380668243914

Право собственности на землю -правовая позиция ВСУ

Право собственности на землю

Право собственности на землю

Верховный Суд Украины на совместном заседании судебных палат по гражданским и хозяйственным делам рассмотрел дело 6-1426цс15 о

признании недействительным решения поселкового совета, государственного акта на право собственности на земельный участок, отмене его

государственной регистрации и признании за государством права собственности на землю.

При рассмотрении была подтверждена следующая правовая позиция.

Статьей 173 ЗК определено, что граница района, села, поселка, города, района в городе — это условная замкнутая линия на поверхности земли, отделяющая

территорию района, села, поселка, города, района в городе от других территорий.

Реальная помощь в уголовном деле Доступно, корректно Харьков, Харьковская область

В соответствии с пунктом «б» части первой статьи 12 ЗК к полномочиям сельских, поселковых, городских советов в области земельных отношений на

территории сел, поселков, городов относится передача земельных участков коммунальной собственности в собственность граждан и юридических лиц в соответствии с настоящим Кодексом.

Согласно частям первой, второй статьи 116 ЗК граждане и юридические лица приобретают право собственности и права пользования земельными участками

из земель государственной или коммунальной собственности по решению органов исполнительной власти или органов местного самоуправления в

пределах их полномочий, определенных этим Кодексом, или по результатам аукциона. Приобретение права на землю гражданами и юридическими лицами

осуществляется путем передачи земельных участков в собственность или предоставления их в пользование.

Как предусмотрено частью первой статьи 122 ЗК, сельские, поселковые, городские советы передают земельные участки в собственность или

пользование из земель коммунальной собственности соответствующих территориальных общин для всех нужд.

Таким образом, поскольку указанные нормы устанавливали неразрывную связь между возникновением права собственности на земельный участок с

обязательным получением ее собственником государственного акта на право собственности, суд первой инстанции, с выводами которого согласились суды

апелляционной и кассационной инстанций, безосновательно отказал в удовлетворении исковых требований о признании недействительным

государственного акта на право собственности на земельный участок с отметкой о переходе права собственности, который был выдан на основании незаконного решения органа местного самоуправления.

Совершение в таком случае на государственном акте (признанном судом недействительным) отметки об отчуждении земельного участка на основании

договора купли-продажи не меняет сути такого государственного акта как недействительного.

О корректировке недоплаченной зарплаты-Верховный Суд Украины.

Ведение дел в суде. Юридическая помощь, юридическая консультация, юридическая защита. Адвокаты

О корректировке недоплаченной зарплаты

О корректировке недоплаченной зарплаты. Корректировка заработной платы и других выплат производится с учетом финансовых возможностей, решение

принимается исполнительным органом предприятия в соответствии с полномочиями, установленными его уставом

О корректировке недоплаченной зарплатыВерховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам рассмотрел дело 6-573цс15 о

взыскании недоплаченной заработной платы за время отпусков.

При рассмотрении Суд сформулировал следующую правовую позицию.

В соответствии с пунктом 10 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров от 8 февраля 1995 года

№ 100, в случаях повышения тарифных ставок и должностных окладов на предприятии, в учреждении, организации в соответствии с актами

законодательства, а также по решениям, предусмотренным в коллективных договорах (соглашениях), как в расчетном периоде, так и в периоде, в течение

которого за работником сохраняется средний заработок, заработная плата, включая премии и другие выплаты, учитываемые при исчислении средней

заработной платы, за промежуток времени до повышения корректируются на коэффициент их повышения;

на хозрасчетных предприятиях и в организациях корректировка зарплаты и других выплат производится с учетом их финансовых возможностей.

Анализ этой нормы дает основания для вывода о том, что на хозрасчетных предприятиях и в организациях корректировка заработной платы и других

выплат осуществляется с учетом их финансовых возможностей, такое решение принимается исполнительным органом предприятия в соответствии с

полномочиями, установленными его уставом.

О корректировке недоплаченной зарплатыВ пересматриваемом деле совместными постановлениями администрации и профсоюзных комитетов предприятия были приняты решения о размере

коэффициентов роста тарифных ставок и должностных окладов.

Суды не провери финансовые возможности

Однако суды не проверили финансовых возможностей предприяти-ответчика для проведения корректировки заработной платы за время отпусков истца и не

выяснили, принималось ли соответствующее решение о корректировке заработной платы за время отпусков исполнительным органом хозрасчетного

предприятия в пределах его компетенции и с учетом финансовых возможностей предприятия. О корректировке недоплаченной зарплаты

Разъяснено, что вывод низших судов о наличии оснований для взыскания в пользу работника недоплаченной заработной платы за время отпусков на

основании общих постановлений правления и профсоюзных комитетов предприятия является необоснованным и не согласуется с требованиями

Порядка и противоречит заключению, сформулированному в постановлении Верховного Суда Украины от 18 февраля 2015 года по делу № 6-234цс14. О корректировке недоплаченной зарплаты

Согласно этому заключению в соответствии с Порядком на хозрасчетных предприятиях и в организациях корректировка заработной платы и других

выплат производится с учетом их финансовых возможностей, такое решение принимается исполнительным органом предприятия в соответствии с

полномочиями, установленными его уставом. О корректировке недоплаченной зарплаты

О признании договора дарения недействительным — ВСУ

Юридическая помощь, юридическая защита по делам о преступлении против собственности.Представительство в суде интересов потерпевших.Консультации бесплатно.Звоните сейчас.

О признании договора дарения недействительным

О признании договора дарения недействительным

О признании договора дарения недействительнымСам по себе факт прочтения сторонами текста оспариваемого договора дарения и

разъяснения нотариусом существа договора не может быть основанием для отказа в

удовлетворении иска о признании этого договора недействительным

http://povestka.com.ua Реальная помощь в уголовном деле. Харьков, Харьковская область

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 21 октября 2015 года 6-202цс15 рассмотрел дело о

признании договора дарения недействительным и о восстановлении права собственности на квартиру.

Правовая позиция

Суд сформулировал следующую правовую позицию. Исходя из содержания статей 203, 717 Гражданского кодекса, договор дарения считается

заключенным, если стороны имеют полное представление не только о предмете договора, но и достигли согласия по всем его существенным условиям.

Договор, устанавливающий обязанность одаряемого совершить в пользу дарителя любое действие имущественного или неимущественного

характера, не является договором дарения, правовой целью которого является передача собственником своего имущества в собственность другого лица без получения взаимного вознаграждения.

Если лицо, совершившее сделку, ошиблось относительно обстоятельств, которые имеют существенное значение, такая сделка может быть признана судом недействительной.

Существенное значение имеет заблуждение относительно природы сделки, прав и обязанностей сторон, таких свойств и качеств вещи,

которые значительно снижают ее ценность или возможность использования по целевому назначению.

Ошибка относительно мотивов сделки не имеет существенного значения, кроме случаев, установленных законом (часть первая статьи 229 ГК).

факт прочтения сторонами текста оспариваемого договора дарения

Сам по себе факт прочтения сторонами текста оспариваемого договора дарения и разъяснения нотариусом существа договора не

может быть основанием для отказа в удовлетворении иска о признании этого договора недействительным.

Решая вопрос о наличии или отсутствии ошибки — неправильного восприятия истцом фактических обстоятельств сделки, что повлияло

на волеизъявление лица при заключении договора дарения вместо договора пожизненного содержания, суду необходимо установить:

  • возраст истца, его состояние здоровья и необходимость в связи с этим в уходе и посторонней помощи;
  • наличие у истца спорного жилья как единственного;
  • отсутствие фактической передачи спорного недвижимого имущества по оспариваемому договору дарения дарителем одаряемому и продолжение истцом проживать в спорной квартире после заключения договора дарения, и тому подобное.

Только в случае установления этих обстоятельств нормы части первой статьи 229 и статей 203 и 717 ГК в совокупности считаются правильно примененными.

ВСУ-правовые позиции

Юридическая консультация бесплатно и не ограничено во времени.Профессиональные адвокаты.Юридическая помощь и защита.Звоните сейчас.

ВСУ — Верховный Суд Украины -позиции

ВСУ

ВСУ

Требование о досрочном возврате кредита в последний день его действия продлевает возможность иска к поручителю

При рассмотрении дела № 6-352цс15 ВСУ разъяснил, что в случае изменения кредитором на основании части второй ст. 1050 ГК срока исполнения

основного обязательства предусмотренный частью четвертой ст. 559 ГК шестимесячный срок подлежит расчету от этой даты.

Предъявив требование о полном досрочном погашении задолженности по кредиту, уплаты процентов за пользование и пени (в последний день срока

действия кредитного договора и договора поручительства), кредитор в соответствии с частью второй ст. 1050 ГК изменил срок исполнения основного обязательства. ВСУ

Земли лесного фонда, отчужденные не уполномоченным советом, должны быть возвращены государству

Рассмотрев дело № 6-352цс-15, ВСУ разъяснил, что если земельные участки, отчужденные по решению поселкового совета, относятся к землям лесного

фонда категории лесов первой группы (леса населенных пунктов, которые предназначены для выполнения рекреационных, санитарно-гигиенических и

оздоровительных функций), и во время принятия поселковым советом решения об их отчуждении находились в государственной собственности и

выбыли из владения собственника — государства — помимо его воли, поскольку в соответствии с действующим законодательством право распоряжения ими

принадлежало Кабинету Министров (который не совершал действий по распоряжению ними), обоснованным является вывод о наличии правовых

оснований для истребования земли от добросовестного приобретателя в порядке статьи 388 ГК. ВСУ

Поручители не несут солидарной ответственности по разным договорам поручительства, если этими договорами не предусмотрено другое

При рассмотрении дела № 6-1348цс-15 ВСУ разъяснил, что нормы закона, которыми урегулировано поручительство, не содержат положений о

солидарной ответственности поручителей по разным договорам поручительства, если этими договорами не предусмотрено другое.

Статьей 554 ГК установлено, что в случае нарушения должником обязательства, обеспеченного поручительством, должник и поручитель

отвечают перед кредитором как солидарные должники, если договором поручительства не предусмотрена дополнительная (субсидиарная)

ответственность поручителя.

Поручитель отвечает перед кредитором в том же объеме, что и должник, включая уплату основного долга, процентов, неустойки, возмещение убытков, если иное не установлено договором поручительства.

Лица, совместно давшие поручительство, отвечают перед кредитором солидарно, если иное не установлено договором поручительства.

В пересматриваемом деле предметом спора являются различные самостоятельные договоры поручительства, по которым каждый из

поручителей поручился отвечать перед кредитором вместе с заемщиком солидарно.

Условиями договоров поручительства предусмотрено также право кредитора предъявить свои требования непосредственно к поручителю.

Апелляционный суд не применяет исковую давность

Рассмотрев дело № 6-780цс15, ВСУ разъяснил, что новые материально-правовые требования, которые не были предметом рассмотрения в суде первой

инстанции, не принимаются и не рассматриваются судом апелляционной инстанции.

Тот факт, что сторона не принимала участия в рассмотрении дела судом первой инстанции в случаях, предусмотренных законом, может быть основанием для

отмены решения суда первой инстанции, а не для решения апелляционным судом ее заявления о применении исковой давности.

Поскольку статья 267 ГК является нормой материального права, суд апелляционной инстанции не вправе рассматривать заявление о применении сроков исковой давности.

Начальная цена предмет ипотеки в денежном выражении устанавливается по процедуре, предусмотренной ч. 6 ст. 38 Закона об ипотеке

При рассмотрении дела № 6-1935цс15 ВСУ разъяснил, что исходя из содержания понятия «цена», как формы денежного выражения стоимости

товара, услуг и т.п., анализа норм статей 38, 39 Закона «Об ипотеке» статья 39 Закона «Об ипотеке» подразумевает, что установление начальной цены

предмета ипотеки в денежном выражении осуществляется по процедуре, предусмотренной частью шестой статьи 38 настоящего Закона.

Ссылка суда на определение начальной цены предмета ипотеки при осуществлении исполнительного производства противоречит требованиям статей 39 и 43 Закона «Об ипотеке».

Частичное выполнение поручителем обязательств по кредиту не порождает переход к нему прав кредитора

Рассмотрев дело № 6-466цс15, ВСУ разъяснил, что последствия, предусмотренные в этой норме, наступают только в случае полного

выполнения поручителем обеспеченного поручительством кредитного обязательства.

Этот вывод согласуется с положением пункта 3 части первой статьи 512 ГК, предусматриваещего подобный способ замены кредитора в обязательстве

вследствие выполнения обязанности должника поручителем или залогодателем (имущественным поручителем).

Частичное выполнение поручителем обязательств по кредитному договору не порождает переход к нему прав кредитора по этому договору.

В порядке гражданского судопроизводства рассматривается иск к физлицу относительно хозяйственного договора

При рассмотрении дела № 6-1323цс-15 ВСУ разъяснил, что дело в части иска юрлица к физлицу рассматривается в порядке гражданского судопроизводства.

Поскольку не допускается объединение в одно производство требований, подлежащих рассмотрению по правилам различных видов судопроизводства,

если иное не установлено законом, суд открывает производство по делу в части требований, относящихся к гражданской юрисдикции и отказывает в открытии

производства по делу о требованиях, когда их рассмотрение производится по правилам другого судопроизводства.

Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел

Изменено постановление о судебных расходах

Постановление от 17 октября 2014 года № 10 «О применении судами законодательства о судебных расходах по гражданским делам» приведено в

соответствие с действующим законодательством.

25 сентября Пленум Суда внес в него изменения.

Установлено, что в случае, если иск не имущественного характера подается одновременно несколькими истцами к одному или нескольким ответчикам,

судебный сбор уплачивается каждым истцом отдельным платежным документом в размерах, установленных в соответствии со ст. 4 Закона «О

судебном сборе» за подачу иска не имущественного характера.

Если исковое заявление судом оставлено без рассмотрения по основаниям, предусмотренным частью первой статьи 207 Гражданского процессуального

кодекса Украины, а истец в соответствии с частью второй настоящей статьи снова обратился в суд с таким же иском, то судебный сбор платится на общих основаниях.

Также предусмотрено, что судебный сбор за подачу апелляционной и кассационной жалобы на решение суда уплачивается в определенном размере

исходя из ставки судебного сбора, подлежащей уплате при подаче искового заявления, другого заявления и жалобы независимо от оспариваемой суммы.

Требование о досрочном возврате кредита

Юридическая помощь, юридическая защита, юридическая консультация. Адвокаты по уголовным делам о преступлении против жизни и здоровья личности, против собственности, в сфере обращения наркотических веществ.

Требование о досрочном возврате кредита в последний день его действия продлевает возможность иска к поручителю

Требование о досрочном возврате кредита

 Требование о досрочном возврате кредита

ВСУ подтвердил устоявшуюся правовую позицию. Требование о досрочном возврате кредита

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 23 сентября

2015 года рассмотрел дело 6-352цс15 о взыскании задолженности по кредитному договору. Требование о досрочном возврате кредита

http://povestka.com.ua Реальная помощь в суде первой инстанции по уголовному и \ или гражданскому делу в Харькове, Харьковской области. Составление и

подача процессуальных документов в суд первой иснтанции в уголовном или гржаданском деле. Представительство интересов в суде первой инстанции в уголовном или гражданскомм деле.

При рассмотрении суд пришел к следующим выводам. Требование о досрочном возврате кредита

Согласно части первой ст. 1054 ГК по кредитному договору банк или иная кредитная организация (кредитор) обязуется предоставить денежные средства

(кредит) заемщику в размере и на условиях, предусмотренных договором, а заемщик обязуется возвратить полученную денежную сумму и уплатить проценты. Требование о досрочном возврате кредита

в соответствии с обычаями делового оборота

В соответствии со ст. 526 ГК обязательство должно выполняться надлежащим образом в соответствии с условиями обязательства и требованиями закона, иных

правовых актов, а при отсутствии таких условий и требований — в соответствии с обычаями делового оборота или иными обычно предъявляемыми требованиями. Требование о досрочном возврате кредита

Поручитель отвечает перед кредитором

Поручитель отвечает перед кредитором за нарушение обязательства должником (часть первая ст. 553 ГК). Требование о досрочном возврате кредита

Положениями частей первой, второй ст. 554 ГК определено, что в случае нарушения должником обязательства, обеспеченного поручительством,

должник и поручитель отвечают перед кредитором как солидарные должники, если договором поручительства не предусмотрена

дополнительная (субсидиарная) ответственность поручителя. Требование о досрочном возврате кредита

Поручитель отвечает перед кредитором в том же объеме, что и должник, включая уплату основного долга, процентов, неустойки, возмещение убытков, если другое не установлено договором поручительства (части).

По содержанию части четвертой ст. 559 ГК поручительство прекращается по истечении срока, установленного в договоре поручительства.

поручительство прекращается

В случае, если такой срок не установлен, поручительство прекращается, если кредитор в течение шести месяцев со дня наступления срока

исполнения основного обязательства не предъявит требования к поручителю.

Если срок основного обязательства не установлен или установлен моментом предъявления требования, поручительство прекращается, если

кредитор не предъявит иска к поручителю в течение одного года со дня заключения договора поручительства.

В пересматриваемом деле условиями договора поручительства установлен срок его действия — до 10 декабря 2013 года, при этом срок действия договора

поручительства совпадает со сроком исполнения основного обязательства.

В связи с нарушением должником исполнения обязательств по кредитному договору банк в последний день срока действия кредитного договора и договора

поручительства предъявил требование к должнику и поручителю о досрочном возврате всей суммы кредита и связанных с ним платежей, что соответствует требованиям части второй стю 1050 ГК и пункта 4.1.2 кредитного договора.

о полном досрочном погашении задолженности

Предъявив требование о полном досрочном погашении задолженности по кредиту, уплаты процентов за пользование и пени, кредитор в

соответствии с частью второй ст. 1050 ГК изменил срок исполнения основного обязательства.

В случае изменения кредитором на основании части второй ст. 1 050 ГК срока исполнения основного обязательства предусмотренный частью четвертой ст. 559 ГК шестимесячный срок подлежит расчету от этой даты.

В пересматриваемом деле банк предъявил иск к поручителю 7 июня 2014 года, то есть в шестимесячный срок, предусмотренный частью четвертой ст. 559 ГК, поэтому этот срок банком не пропущен, а поручительство не прекращено.

Такая же правовая позиция была высказана в делах №6-933цс15, №6-1085цс15, № 6-1077цс15.

Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Юридическа помощь и защита по делам о преступлении против собственности. Юридическая консультация. От пожара до растраты и умышленного нанесения вреда имуществу.

Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту не является требованием досрочного возврата

Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

http://povestka.com.ua Реальная помощь в уголовном деле. Доступно, корректно. Харьков, Харьковская область

ВСУ разъяснил, что направление банком заемщику уведомления о намерении повысить процентную

ставку по кредиту с предложением прибыть в банк для заключения

дополнительного договора (а в случае несогласия — в десятидневный срок вернуть всю сумму кредита) не говорит о том, что срок исполнения основного

обязательства изменен в соответствии с условиями кредитного договора. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

о признании поручительства прекращенным

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 2 сентября 2015 года рассмотрел дело 6-438цс15 о

признании поручительства прекращенным. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

При рассмотрении Суд сформулировал следующую правовую позицию. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Согласно ст. 553 Гражданского кодекса под поручительством понимается договор, по которому поручитель поручается перед кредитором должника за

исполнение им своего обязательства. Будучи по своей правовой природе обязательством поручительство прекращается на общих основаниях,

предусмотренных главой 50 ГК. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Согласно части 1 ст. 598 ГК обязательство прекращается частично или в полном объеме на основаниях, установленных договором или законом. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Кроме того, в ст. 559 ГК установлены специальные основания прекращения поручительства. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Согласно части 4 ст. 559 ГК поручительство прекращается по истечении срока, установленного в договоре поручительства. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Исходя из части 4 ст. 559 ГК такой срок может быть предусмотрен в договоре или определен в законе. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

Договорный срок применяется ко всем без исключения обязательствам. Уведомление банка о повышении процентной ставки по кредиту

прекращение поручительства

Определение срока действия поручительства как прекращающего влечет определенные юридические последствия, в частности, его окончание является основанием для прекращения поручительства.

В соответствии с частями 1, 3 ст. 251 ГК сроком является определенный период во времени, с истечением которого связано действие или событие, имеющее юридическое значение.

Срок может быть определен актами гражданского законодательства, сделкой или решением суда.

На основании части 1 ст. 252, части 1 ст. 253 ГК срок определяется годами, месяцами, неделями, днями, часами.

Течение срока начинается со следующего дня после соответствующей календарной даты или наступления события, с которым связано его начало.

Часть 1 ст. 530 ГК содержит общее правило, согласно которому, если в обязательстве установлен срок (дата) его выполнения, то оно подлежит исполнению в этот срок.

В то же время абзац 2 части 1 ст. 530 ГК содержит норму, которой установлено, что обязательства, срок (период) исполнения которого определен

указанием на событие, которое неизбежно должно наступить, подлежит исполнению с наступлением этого события.

В пересматриваемом деле договором поручительства установлено, что поручительство прекращается по истечении трехлетнего срока со дня наступления срока исполнения основного обязательства по кредитному договору.

Согласно пункту 2.1 кредитного договора срок его действия установлен до 25 июля 2022 года.

То есть договором поручительства установлен срок его прекращения — по истечении трех лет со дня наступления срока исполнения основного обязательства по кредитному договору.

Вместе с тем в соответствии с пунктом 4.10 кредитного договора заемщик обязан в течение 30 банковских дней с момента получения письменного требования

банка досрочно вернуть кредит, проценты, комиссии и другие подлежащие уплате платежи по этому договору.

Таким образом, кредитным договором был предусмотрен порядок изменения срока исполнения основного обязательства.

Однако, как установил суд, изменение срока исполнения основного обязательства по кредитному договору в предусмотренном им порядке не состоялась.

уведомления о намерении повысить процентную ставку по кредиту

Направление банком заемщику уведомления о намерении повысить процентную ставку по кредиту с предложением прибыть в банк для заключения

дополнительного договора (а в случае несогласия с этим предложением — в десятидневный срок вернуть всю сумму кредита) не является требованием о

досрочном возврате кредита и не говорит о том, что срок исполнения основного обязательства изменен в соответствии с условиями кредитного договора.

Согласно ст. 553 Гражданского кодекса под поручительством понимается договор, по которому поручитель поручается перед кредитором должника за исполнение им своего обязательства. Будучи по своей правовой природе обязательством поручительство прекращается на общих основаниях, предусмотренных главой 50 ГК.

Выселение из ипотечного жилья

Юридическая помощь, юридическая защита, юридические консультации. Ведение дел в судах общей юрисдикции, апелляционных, кассационных и ЕСПЧ. Составление и подача процессуальных документов, обжалование.

ВСУ о выселении из ипотечного жилья (практика)

Выселение из ипотечного жилья
Выселение из ипотечного жилья Если должников выселяют из ипотечного жилья,

приобретенного не за счет кредита, отсутствие постоянного

жилого помещения, которое должно быть предоставлено лицу

одновременно с выселением, является основанием для отказа в иске.

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 24 июня 2015 года рассмотрел дело № 6-447цс15 по иску «Приватбанка» о выселении.

Дело о выселении — Выселение из ипотечного жилья

Разъяснено, что при выселении из ипотечного имущества, приобретенного не за счет кредита и обеспеченного ипотекой этого жилья в судебном порядке,

отсутствие постоянного жилого помещения, которое должно быть предоставлено лицу одновременно с выселением, является основанием для

отказа в удовлетворении иска о выселении. о выселении из ипотечного жилья

Выселение граждан из ипотечного имущества, приобретенного за счет кредитных средств, является основанием для предоставления этим гражданам

жилых помещений из фондов жилья для временного проживания (часть 4 ст. 109 ЖК УССР). о выселении из ипотечного жилья

К этому сводятся и правовое заключение, сделанное Судебной палатой по гражданским делам ВСУ в постановлении по делу № 6-39цс15, которое

является обязательным для судов. Выселение из ипотечного жилья

Выселение из ипотечного жилья жилой дом предмет договора ипотеки

Поскольку в рассматриваемом деле жилой дом, который является предметом договора ипотеки, был приобретен ответчиками не за счет полученного

кредита, суд кассационной инстанции ошибочно оставил без изменений решение судов первой и апелляционной инстанций об удовлетворении

исковых требований «Приватбанка» и выселении лиц без предоставления им другого постоянного жилого помещения. о выселении из ипотечного жилья.

ВСУ отменил эти решения и отказал  в удовлетворении исковых требований банка о выселении без предоставления другого постоянного жилого

помещения. Выселение из ипотечного жилья

Реализация предмета ипотеки при условии проживания малолетних детей

К основным нормативным актам, которые регулируют процесс реализации залогового имущества принадлежат Гражданский кодекс, законы Украины

«О залоге» и «Об ипотеке», а также Порядок реализации арестованного имущества, утвержденный приказом Министерства юстиции Украины

от 15.07.1999 года № 42/5 и Временное положение о порядке проведения публичных торгов по реализации арестованного недвижимого

имущества, утвержденного приказом Министерства юстиции Украины от 27.10.1999 года № 68/5 и другие нормативные акты. Выселение из ипотечного жилья

Выселение из ипотечного жилья обращение взыскания на предмет ипотеки

Согласно ч.1 ст. 33 Закона Украины «Об ипотеке» в случае неисполнения должником основного обязательства ипотекодержатель вправе удовлетворить

свои требования по основному обязательству путем обращения взыскания на предмет ипотеки. Выселение из ипотечного жилья

Согласно части третьей статьи 33 Закона Украины «Об ипотеке» обращение взыскания на предмет ипотеки, осуществляется на основании решения суда,

исполнительной надписи нотариуса или согласно договора об удовлетворении требований ипотекодержателя.

Согласно части первой статьи 41 этого же Закона реализация предмета ипотеки, на который обращается взыскание по решению суда или по

исполнительной надписи нотариуса, проводится, если иное не предусмотрено решением суда, путем продажи на публичных торгах в рамках процедуры

исполнительного производства, предусмотренной Законом Украины « Об исполнительном производстве », с соблюдением требований настоящего Закона. Выселение из ипотечного жилья

Выселение из ипотечного жилья — способ реализации предмета ипотеки

Согласно ст. 39 Закона Украины «Об ипотеке» в случае удовлетворения судом иска об обращении взыскания на предмет ипотеки в решении суда

указывается способ реализации предмета ипотеки путем проведения публичных торгов или с применением процедуры продажи, установленной

ч.1 ст. 38 этого Закона, которая предусматривает право ипотекодержателя на продажу ипотеки любому лицу — покупателю. Выселение из ипотечного жилья

Согласно ст. 39 Закона Украины «Об ипотеке» (с изменениями от 22.09.2011 г.), одновременно с решением об обращении взыскания на предмет

ипотеки суд по заявлению ипотекодержателя выносит решение о выселении жильцов при наличии оснований, предусмотренных законом, если

предметом ипотеки является жилой дом или жилое помещение.о выселении из ипотечного жилья

Согласно ч. 1 ст. 40 Закона «Об ипотеке» обращение взыскания на переданные в ипотеку жилой дом или жилое помещение является

основанием для выселения всех жителей, за исключением нанимателей и членов их семей. Выселение производится в порядке, установленном законом. Выселение из ипотечного жилья

Выселение из ипотечного жилья Может ли банк на основании решения суда выселить должника с малолетним ребенком, который прописан в залоговой квартире или доме?

В связи с финансовым кризисом и невозможностью заемщиков исполнять обязательства по кредитным договорам, последствиями чего является

возможность потерять принадлежащее им на праве собственности недвижимое имущество и единственное место для проживания заемщика и его семьи.

Этот вопрос является весьма актуальным для граждан Украины. Выселение из ипотечного жилья

Основным законом, регулирующим охрану детства в нашей стране, является Закон Украины «Об охране детства», нормы которого корреспондируются с

нормами Конвенции «О правах ребенка», одобренной резолюцией 44-сессии Генеральной Ассамблеи ООН 44/25 от 20 ноября 1989 года,

ратифицированной постановлением ВР Украины от 27 февраля 1991, в которой установлено, что во всех действиях в отношении детей, независимо

от того, предпринимаются они государственными или частными учреждениями, занимающимися вопросами социального обеспечения,

судами, административными или законодательными органами, первоочередное внимание уделяется как наилучшему обеспечению  интересов ребенка. Выселение из ипотечного жилья.

Выселение из ипотечного жилья — необходимо предварительное согласие органов опеки и попечительства

Для осуществления любых сделок относительно недвижимого имущества, право собственности на которое или право пользования которым имеют дети,

необходимо предварительное согласие органов опеки и попечительства.

Должностные лица органов опеки и попечительства несут персональную ответственность за защиту прав и охраняемых законом интересов детей при

предоставлении согласия на совершение сделок относительно принадлежащего детям недвижимого имущества (статья 12 Закона Украины

«Об основах социальной защиты бездомных граждан и беспризорных детей»). Выселение из ипотечного жилья

Согласно ч. 3 ст. 17 Закона Украины «Об охране детства» родители или лица, их заменяющие, не имеют права без разрешения органов опеки и

попечительства заключать договоры подлежащие нотариальному удостоверению или специальной регистрации, отказываться от

принадлежащих ребенку имущественных прав, осуществлять распределение, обмен, отчуждение жилья, обязываться от имени ребенка поручительством,

выдавать письменные обязательства. Выселение из ипотечного жилья.

Сделки, которые не могут совершать родители без разрешения органов опеки и попечительства согласно ст. 177 Семейного кодекса Украины является отказ

от имущественных прав ребенка, к которым относится, в частности, и право пользования жилым помещением, поскольку согласно ч. 2,3 ст. 18

Закона Украины «Об охране детства», дети — члены семьи нанимателя или собственника жилого помещения имеют право пользования

занимаемым помещением наравне с собственником или нанимателем. о выселении из ипотечного жилья.

Часть 3 ст. 29 Гражданского кодекса Украины определяет, что местом проживания физического лица в возрасте до четырнадцати лет является место  жительства его родителей (усыновителей) или одного из них, с которым оно проживает. Выселение из ипотечного жилья

Согласно ч. 6 ст. 203 ГК Украины, сделка, совершаемая родителями усыновителями), не может противоречить правам и интересам их

малолетних, несовершеннолетних или нетрудоспособных детей.о выселении из ипотечного жилья

Законодательные акты требуют осуществления контроля за сохранностью жилищных и имущественных прав детей

Анализ положений Закона Украины «Об основах социальной защиты бездомных граждан и беспризорных детей», Семейного кодекса Украины и

Закона Украины «Об охране детства», дает возможность утверждать, что законодательные акты требуют осуществления контроля за сохранностью

жилищных и имущественных прав детей именно на этапе совершения сделок с недвижимостью, право собственности на которое или право пользования

которым имеют дети, путем предоставления органами опеки и попечительства согласия на совершение указанных сделок. Выселение из ипотечного жилья

Именно на основании указанных норм действующего законодательства в последнее время была распространена практика по принятию судебных

решений о признании договоров ипотеки недействительными в связи с нарушением прав детей и отказе в удовлетворении иска по их принудительному выселению.

Выселение из ипотечного жилья — ипотекодатель ограничен распоряжаться

Суды также мотивируют свои решения тем, что при заключении договоров ипотеки в случае неполучения согласия органов опеки и

попечительства, ипотекодатель ограничен распоряжаться недвижимым имуществом согласно ст. 6 Закона Украины «Об ипотеке», поскольку в случае

отчуждения заложенной квартиры или дома нарушались бы права и законные интересы детей. Выселение из ипотечного жилья

Довольно распространенным условием договора ипотеки является запрет регистрации ребенка в заложенном доме или квартире, оно является

таким, что противоречит ст.ст. 2, 6, 8 Закона Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине», ст. 203 ГК

Украины и используется в судах в качестве контраргумента на возражения банков по такой регистрации ребенка во время проживания семьи уже в

отягощенной ипотекой квартире (доме). Выселение из ипотечного жилья

Следует отметить, что существует совершенно противоположная судебная практика удовлетворения требований банка и выселения должников,

несмотря на вышеуказанные нормы законов. Выселение из ипотечного жилья

Этому способствует некоторая правовая коллизия. Согласно ч. 1 ст. 40 Закона Украины «Об ипотеке» обращение взыскания на переданные в ипотеку

жилой дом или жилое помещение является основанием для выселения всех жителей, за исключением нанимателей и членов их семей. Выселение из ипотечного жилья

Эта же норма закреплена и в ст. 109 Жилищного кодекса Украины лишь с оговоркой, что выселение граждан из заложенной квартиры (дома) является

основанием для предоставления этим гражданам жилых помещений из фондов жилья для временного проживания. Выселение из ипотечного жилья

В этой же статье предусмотрено, что отсутствие такого временного жилья не влечет прекращения выселения.о выселении из ипотечного жилья.

Выселение из ипотечного жилья

Существует также точка зрения, что разрешение органов опеки и попечительства нужно получать не только перед заключением договора

ипотеки, но и перед проведением публичных торгов согласно Закона Украины «Об ипотеке», поскольку в ст. 12 Закона Украины «Об основах

социальной защиты бездомных граждан и беспризорных детей» речь идет именно о получении согласия соответствующих органов для осуществления

любых сделок относительно недвижимого имущества, право собственности или право пользования которым имеют дети. Выселение из ипотечного жилья

Подводя итог, следует отметить, что нормы законодательства и судебная практика по вопросам выселения малолетних или несовершеннолетних детей

являетсядостаточно противоречивой и зависит от конкретных обстоятельств дела. Выселение из ипотечного жилья

В любом случае права ипотекодателя и детей на недвижимое имущество следует защищать всеми законными средствами, особенно если оно является

единственным жильем должника и его семьи. Выселение из ипотечного жилья

Адвокаты: юридическая помощь и защита

Закон о моратории на взыскание ипотечного имущества — практика применения по материалам ВСУ

Юридическая помощь, юридическая защита по делам о преступлении против собственности — кражи, грабежи, разбои, растраты, умышленные порчи имущества, пожары. Профессиональные адвокатские услуги.

О моратории на взыскание ипотечного имущества

о моратории на взыскание ипотечного имущества

О моратории на взыскание ипотечного имущества. Решения судов об обращении взыскания на предмет ипотеки, принятые до и после принятия Закона, остаются в силе, а их выполнение приостанавливается до усовершенствования механизма погашения долга.

 Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 10 июня 2015 года рассмотрел дело № 6-333цс15, предметом которого был спор о взыскании задолженности и обращении взыскания на предмет ипотеки.

Была сформулирована правовая позиция относительно применения Закона «О моратории на взыскание имущества граждан Украины, предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте».

7 июня 2014 года вступил в силу Закон «О моратории на взыскание имущества граждан Украины, предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте» (далее — Закон о моратории).

Понятие «мораторий» в гражданском законодательстве определяется как отсрочка исполнения обязательства (пункт 2 части 1 ст. 263 ГК), в полной мере соответствует лексическому значению этого слова, которое раскрывается в толковом словаре украинского языка.

О моратории на взыскание ипотечного имуществаИтак, мораторий является отсрочкой исполнения обязательства, а не освобождением от его выполнения.

Поэтому мораторий на взыскание имущества, предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте, установленный Законом о моратории, не лишает кредитора права на обращение взыскания на предмет ипотеки (залога)

в случае невыполнения должником обязательств по договору, а лишь временно запрещает принудительно взыскивать (отчуждать без согласия владельца) указанное имущество.

Решения судов об обращении взыскания на предмет ипотеки, принятые до и после принятия Закона о моратории остаются в силе, а их выполнение приостанавливается до усовершенствования механизма, предусмотренного пунктом 3 Закона о моратории.

О моратории на взыскание ипотечного имуществаКроме того, согласно пункту 4 Закона о моратории в течение действия этого Закона другие законы Украины по вопросам имущественного обеспечения кредитов действуют с учетом его норм.

Решение же суда в части обращения взыскания на предмет ипотеки на время действия Закона о моратории не подлежит исполнению.