Все про судовий збір 2019

Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді Харків та область Досудове слідство Представництво 0679931668 0668243914

Судовий збір 2019

Судовий збір 2019

Судовий збір 2019

Ставки судового збору станом на 01.01.2019 року

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір

справляється  у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для

працездатних осіб, встановленого законом  на 1 січня календарного року, в

якому відповідна заява або скарг  подається до суду, — у відсотковому 

співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 грн. 00 коп.

Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору Ставка судового збору
  Формулювання Закону В перерахунку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2019 року 1921 грн.00 коп.
1. За подання до суду:
1) позовної заяви майнового характеру, яка подана:
юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить і не більше 350 прож.мінім.для працезд.громадян 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1921,00 грн.і не більше 672350,00 грн.
фізичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру  прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб 1 відсоток ціни позову, але не менше 768,40 грн. та не більше 9605,00 грн.
2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана:
юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1921,00 грн.
фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 768,40 грн.
3) позовної заяви:    
про розірвання шлюбу 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 768,40 грн.
про поділ майна при розірванні шлюбу 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 відсоток ціни позову, але не менше  768,4 грн. та не більше 5763,00 грн.
4) заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз’яснення судового рішення, які подано; заяви про сприяння третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу) в отриманні доказів
юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 960,50 грн.
фізичною особою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 384,20 грн.
4-1) заяви про видачу судового наказу 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192,1 грн.
4 -2) заяви про скасування судового наказу 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 96,05 грн.
4 -3) заяви про скасування тимчасового обмеження фізичних осіб у праві виїзду за межі України 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 384,20 грн.
5) позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме:
позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 768,40 грн.
позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1921,00 грн.
6) апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
7) касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
9) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду:
юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1921,00 грн.
фізичною особою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 384,20 грн.
2. За подання до адміністративного суду:
1) адміністративного позову:
майнового характеру, який подано:
суб’єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1921,00 грн. та не більше 672350 грн.
фізичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 відсоток ціни позову, але не менше 768,40 грн. та не більше 9605,00 грн.
немайнового характеру, який подано:
суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1921,00 грн.
фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 768,40 грн.
2) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами   150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
5) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1921,00 грн.
6) заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 576,30 грн.
3. За видачу судами документів:
1) за повторну видачу копії судового рішення 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить за кожний аркуш паперу 5,76 грн.
2) за видачу дубліката судового наказу та виконавчого листа 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб* *Сплачується до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 57,63 грн.
     
4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 57,63 грн.
5) за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень»     0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії 5,76 грн.
6) за виготовлення копій документів, долучених до справи 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб  за кожний аркуш копії 5,76 грн.
5. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить; 384,20 грн.

Стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору Судовий збір 2019

Стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору

1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі — у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або

іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі — у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату

додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення

сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також

заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення

аліментів;

4) позивачі — у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації,

поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням

його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про

реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

психіатрична допомога Судовий збір 2019

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники — у справах

щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних

інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі — у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих

внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із

заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів

(партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у

встановленому порядку особи;

9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і

недієздатних осіб з інвалідністю;

10) позивачі — громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок

Чорнобильської катастрофи;

Виборці та віськослужбовці Судовий збір 2019

11) виборці — у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на

навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, — у справах, пов’язаних з

виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових

обов’язків;

13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої

України — у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі — у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України

«Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;

15) фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) — кредитори, які

звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості

із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та

здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, — після

оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після

повідомлення про визнання боржника банкрутом;

Органи місцевого самоврядування

15-1) органи місцевого самоврядування — за подання заяви про визнання

спадщини відумерлою; Судовий збір 2019

16) позивачі — за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу

учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті

6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; Судовий збір 2019

17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення

волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а

також особи, взяті під варту, — у справах, пов’язаних із питаннями, які

вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537

Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх

особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. Судовий збір 2019

21) заявники — у справах за заявами про встановлення фактів, що мають

юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним

конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними

ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до

вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі,

поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або

викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме

майно;

Незаконне позбавлення волі та викрадення

22) позивачі — у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації

про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з

тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним

конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих

територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного

позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на

рухоме та/або нерухоме майно;

23) позивачі — за подання позовів щодо оскарження рішень Національної

комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону

України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного

режиму 1917-1991 років».

Стаття 7. Повернення судового збору Судовий збір 2019

1. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його

сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому

розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції,

апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви

або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або

залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання

заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем

витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

Закриття провадження по справі

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо

провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така

відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір

повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених

частиною першою цієї статті, — повністю.

3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої

інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до

початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку,

встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з

державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні

позову.

Мирова угода

4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову

відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному

порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує

питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50

відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної

чи касаційної скарги.

5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку,

встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення

реалізації державної фінансової політики.

Касаційний цивільний суд ВС Підсумки 2018

Касаційний цивільний суд ВС Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді — перша інстанція, апеляція, касація Харків 0679331668 0668243914

Касаційний цивільний суд ВС Підсумки 2018

Касаційний цивільний суд ВС

Касаційний цивільний суд ВС

Які проблеми було діагностовано в цивільній юрисдикції за результатами статистичного аналізу.

Новий Верховний Суд працює вже більше року, і касаційним судам час

підводити перші підсумки.

При цьому, такі підсумки важливі не лише в розрізі вищої інстанції, а й

нижчестоящих судів, які з грудня 2017 року також почали застосовувати нове

процесуальне законодавство.

1 лютого 2019 року в Касаційному цивільному суді Верховного Суду відбулися

збори суддів, на яких були презентовані порівняльні статистичні дані

здійснення правосуддя по всій цивільній юрисдикції.

Як зазначив голова КЦС ВС Борис Гулько, мета цієї презентації – не дати

суху статистику, а показати цілісну та всебічну картину.

Окремо буде звернуто увагу на проблеми, які виникають у процесі

правозастосування на рівні касаційного перегляду цивільних справ, а також на

перші результати застосування новел ЦПК, особливо в частині процесуальних

фільтрів.

З наведених даних випливає, що кількість матеріалів, які надходять до судів, не

зменшується, і хоча суди намагаються впоратися з ними, в умовах кадрового

дефіциту та триваючої оптимізації це не може не відображатися на якості та

тривалості розгляду.

Також, як і раніше, відкритою залишається проблема невиконання судових рішень.

Окрім того, на зборах суддів були окреслені завдання на майбутнє.

Так, якщо у 2018 році судова практика тільки напрацьовувалась і подекуди

виникали різночитання, то у 2019 році вже мають бути обрані орієнтири у

сфері правозастосування, яких треба дотримуватися і не допускати випадкових

самовідступлень від сформульованих правових висновків.

Переглядається кожна друга справа

Як зазначив в своїй доповіді голова КЦС ВС Борис Гулько, впродовж 2018

року на розгляді суддів перебувало 1 407 795 процесуальних звернень і справ

цивільного судочинства. З них:

  • у місцевих судах – 1 245 756 звернень і справ;
  • в апеляційних судах – 108 697 звернень і справ;
  • у Касаційному цивільному суді – 53 342 звернень і справ.

Кількість звернень і справ, які перебували на розгляді в апеляційних судах та в

суді касаційної інстанції, говорить про системну проблему, яка в майбутньому

повинна бути вирішена з урахуванням статусу, ролі та призначення Верховного

Суду.

А саме – наразі фактично переглядається кожна друга справа, ухвалена

апеляційним судом.

Як було закцентовано під час презентації, є необхідність підвищення якості

судових рішень на рівні апеляційних судів.

Зокрема, КЦС ВС скасовано постанови у 4 685 справах, у тому числі з

ухваленням нових рішень – у 944 справах, що становить понад 20% від усіх

скасованих.

Касаційний цивільний суд ВС

ПЕРША ІНСТАНЦІЯ: МЕНШЕ ЗВЕРТАТИСЯ НЕ СТАЛИ

Як відомо, метою судової реформи було, серед іншого, зменшення кількості

справ на розгляді в судах за рахунок впровадження інших механізмів

вирішення спорів. Касаційний цивільний суд ВС

Втім, поки справ в судах менше не стало.Касаційний цивільний суд ВС

Так, якщо порівнювати 2017 та 2018 рік для місцевих загальних судів, то видно,

що вони в 2018-му розглянули більше цивільних справ.

Проте, через більше надходження, зріс і показник нерозглянутих справ:

  • перебувало на розгляді у місцевих судах у 2017 році – 1 186 162 справи, у 2018 цей показник зріс та складає 1 245 756 справ;
  • розглянуто у 2017 році 927 168 справи, у 2018 цей показник збільшився до 954 743 справ;
  • залишилися нерозглянутими у 2017 році 258 994 справи, у 2018 цей показник складає 291 009 справ.

Цікавою є інформація і по суб’єктах звернення у місцеві суди.

Так, до місцевих судів у 2017 році звернулося 750 162 фізичні особи, а у 2018

цей показник зріс до 784 743 осіб.

Окрім фізичних осіб, зберігаються високі показники звернень і юридичних

осіб для захисту цивільних прав: проти 436 000 юросіб у 2017 році, у 2018 році

ця цифра склала 461 012 юросіб.

Касаційний цивільний суд ВС
Касаційний цивільний суд ВС
Скільки судових рішень виконано?

Проблема невиконання судових рішень досі залишається системною для

України.Касаційний цивільний суд ВС

Нагадаємо, що на відміну від адміністративної юрисдикції, яка має

право зобов’язати суб’єкта владних повноважень подати у встановлений судом

строк звіт про виконання судового рішення, у «цивільних» судів

такої можливості немає.Касаційний цивільний суд ВС

«Судовий розгляд має закінчуватися виконанням судового рішення, а не

тільки його прийняттям.

Сьогодні це вкрай актуальна тема, оскільки є однією із найпоширеніших

проблем, з якою звертаються наші громадяни за захистом до Європейського

суду з прав людини», — зазначив Борис Гулько.

В цьому аспекті важливою статистичною інформацією є порівняння кількості

документів, виданих місцевими загальними судами на виконання у 2017-2018 роках.

Так, у 2017 році таких документів видано 780 866, а у 2018 році їх кількість зросла до 822 606.

Скільки ж виконано судових рішень за виконавчими документами?

На жаль, таку інформацію зібрати неможливо, і передбачений нормами ЦПК

України судовий контроль за виконанням судових рішень її не надасть.

Є надія, що майбутньому будуть передбачені ефективні механізми для

відстеження цих даних.

Касаційний цивільний суд ВС
Тривалість розгляду Касаційний цивільний суд ВС

Одним із актуальних питань судочинства є проблема тривалості розгляду цивільних справ.

Як відзначив Борис Гулько, цифра 0,2% щодо справ, розгляд у першій інстанції яких тривав 3 роки здається, на перший погляд, незначною.

Втім, кількість, яка стоїть за таким відсотком – 2 252 справи, вражає: «За цими

справами стоять люди, їх долі, захист їх прав».

Так, місцевими загальними судами упродовж 2018 року розглянуто 954 743

справи, розгляд яких тривав:

  • до 3-х місяців – майже 69% справ (657 500);Касаційний цивільний суд ВС
  • до вашої уваги, від 3-х місяців до 1 року – понад 21% справ (258 993);Касаційний цивільний суд ВС
  • відслідкуйте, від одного року до двох років — 3,2% справ (30 324);Касаційний цивільний суд ВС
  • від двох до трьох років — 0,6% справ (5 674);Касаційний цивільний суд ВС
  • понад 3 роки – 0,2% справ (2 252).Касаційний цивільний суд ВС

Що стосується скасованих рішень у цивільних справах за апеляційними

скаргами, то питома вага скасованих рішень апеляційними судами різниться залежно від області.

Так, найбільша кількість скасованих рішень у Чернівецькій області (42%), у той час як найменша в Рівненській області і складає (26,5%). Середній показник по країні складає 34,6%.

Касаційний цивільний суд ВС

Апеляційна інстанція: кількість нерозглянутих справ зросла

На рівні апеляційної інстанції зросла кількість нерозглянутих справ.

Так, якщо в 2017 році залишилися нерозглянутими 17 258 справи, то у 2018 цей показник склав 33 837 справ.

Як зазначив голова КЦС ВС, дана проблема пов’язана з реформуванням апеляційних судів (т. зв. оптимізація).

Наразі в апеляційних судах, зокрема, Харківської та Дніпропетровської областей є вакантними чимало посад.

У Верховному Суді сподіваються, що навесні 2019 року почнуться конкурси до

апеляційних судів, і вони вже влітку поповняться кадрами, тож цей показник

щодо якості та кількості розглянутих справ буде значно кращим, ніж тепер. 

Всього перебувало на розгляді в апеляційних  судах у 2017 році – 107 207

справи, у 2018 цей показник складає 108 697 справ.

Розглянуто: у 2017 році – 89 949 справи, у 2018 цей показник складає 74 860

справ.

В цілому, апеляційними судами упродовж 2018 року розглянуто 70 597 справи, розгляд яких тривав:

  • до 3-х місяців майже 78% справ (55 086);
  • зверніть увагу,від 3-х місяців до 1 року понад 20,2% справ (14 262);
  • чемно, від одного року до двох років 1,5% справ (1 085);
  • від двох до трьох років 0,2% справ (125);
  • понад 3 роки – 0,1% справ (39).

Показовими є дані щодо скасованих рішень, ухвал, постанов за касаційними

скаргами у цивільних справах в 2018 році у розрізі регіонів.

Вони демонструють, що найкращі показники якості судових рішень з року в рік зберігаються за Донецьким апеляційним судом (11,1% в 2018 році).

Натомість з невтішними показниками 2018 рік закінчила Закарпатська область – 25,4% від кількості розглянутих Верховним Судом касаційних скарг.

Планується, що проблемні питання, які спричиняють такі показники в

Закарпатській області, будуть з’ясовані в рамках надання методичної допомоги.

Касаційна інстанція: рахувати десятками тисяч

Під кінець 2018 року в Касаційному цивільному суді у двох судових палатах

працювало 26 суддів.

Якщо порівнювати діяльність палати з розгляду цивільних справ ВССУ та КЦС ВС упродовж 2017-2018 року:

  • перебувало на розгляді у палаті з розгляду цивільних справ ВССУ – 43 128 справи, у КЦС ВС цей показник складає 53 342 справ;
  • розглянуто у палаті з розгляду цивільних справ ВССУ 18 736 справи, у КЦС цей показник складає 27 158 справ;

залишилися нерозглянутими у палаті з розгляду цивільних справ ВССУ  23 184 справи, у КЦС – 24 392 справ.

Всього у КЦС ВС перебувало на розгляді 53 342 касаційних скарг, справ та

матеріалів, що розглядалися в процесуальному порядку.

Із них передано з ВССУ та ВСУ – 27 483, які включають в себе:

  • 23 923 справи та 3 295 касаційних скарг, переданих з ВССУ;
  • 265 заяв про перегляд судових рішень, переданих з ВСУ.

Нові надходження до Касаційного цивільного суду становлять 25 859

касаційних справ, скарг, матеріалів, з яких 25 270 касаційних скарг та 589

інших процесуальних звернень.

Із 23 923 справ, що передані суддям КЦС з ВССУ та ВСУ:

  • розглянуто 11 593 справи;
  • перебуває на вирішенні колегії суддів 9 274 справи (і це першочергова робота для КЦС – призначити до розгляду чи прийняті інші процесуальні рішення);
  • призначені, але не розглянуті 2 982 справи;
  • вчинені інші процесуальні дії 74 справи.

Із 14 431 справ, що надійшли до КЦС за новими касаційними скаргами:

—           розглянуто 5 158 справи;

—           перебуває на вирішенні колегії суддів 8 594 справи;

—           призначені, але не розглянуті 643 справи;

—           вчинені інші процесуальні дії – 36 справ.

Всього по суті розглянуто 15 686 цивільних справ із прийняттям відповідної

кількості постанов. З них:

  • залишено без змін 10 854;
  • змінено судових рішень 147;
  • скасовано 4 685, у тому числі з ухваленням нових рішень у 944 справах, що становить понад 20% від усіх скасованих.

Останній показник є суттєвим і говорить про необхідність підвищення якості

судових рішень на рівні апеляційних судів.

На початку 2018 року до КЦС ВС з ВСУ було передано 598 заяв про перегляд судових рішень, а також заяв від громадян, які після 15 грудня 2017 року продовжували надсилати такі заяви на адресу ВСУ. Із них КЦС:

  • 69 передано на розгляд Великої Палати;
  • 285 повернуто, відмовлено у прийнятті, допуску, залишено без розгляду;
  • 52 залишаються на розгляді;
  • 192 розглянуто по суті, із них:
  • 61 задоволено, судове рішення скасовано  (у тому числі із ухваленням нового рішення), із них ухвалено нових рішень 23.
  • 126 судове рішення залишено без змін.

Крім того, колегії суддів КЦС у 2018 році передали на розгляд Об’єднаної

палати КЦС 33 справи.

ПЕРЕДАНІ НА ВЕЛИКУ ПАЛАТУ

Спори, що виникають із договорів, займають найбільшу кількість звернень до

Великої Палати.

Загалом у 2018 році КСЦ передав на Велику Палату 565 справ, з яких:

  • спори, що виникають із договорів (160)
  • земельні спори (83)
  • спори про відшкодування шкоди (61)
  • трудові спори (42)
  • спори про право власності (35)
  • житлові спори (20)
  • інші спори (164).

Різняться і підстави передачі справ на Велику Палату. Перше місце серед них

займає порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції (396 справ),

що прямо передбачено процесуальним законом.

«На нашу думку, така кількість передачі на Велику Палату справ з одного і того самого юрисдикційного питання свідчить про необхідність удосконалення процесуального законодавства, коли за умови вже висловленої правової позиції Великою Палатою щодо юрисдикції того самого спору, повторно з аналогічним питанням касаційний суд не звертається, а бере до уваги раніше сформульований висновок», — відзначив Борис Гулько.

Що стосується інших підстав передачі на ВП, це:

  • відступ від висновку Верховного Суду України (34)
  • виключна правова проблема (27)
  • справи, що підлягали розгляду на спільному засіданні судових палат ВСУ (62).
Чи працюють процесуальні фільтри

Усього за 2018 рік КЦС опрацьовано 25 863 касаційні скарги. Із них:

  • повернуто 3 369;
  • відкрито проваджень 15 972;
  • відмовлено у відкритті проваджень 6 522, із них:
  • за малозначністю 3 228;
  • за необґрунтованістю 1 525;
  • з інших підстав 1 769.

Отже, процент відмови у відкритті касаційних проваджень через малозначність

спору становить 12,5% від касаційних скарг, що надійшли.

Таким чином, даний процесуальний фільтр працює, втім рік застосування цієї

новели ЦПК показав як переваги, так і проблемні питання.

Найбільше спорів – з договорів

Найбільшу кількість справ, які в 2018 році розглядав КЦС ВС, складають:

  • по перше, спори, що виникають з договорів (8 940);
  • по друге, спори про відшкодування шкоди (2 687)
  • зокрема, спори, що виникають із трудових правовідносин (2 138);
  • цікаво, спори, що виникають із сімейних правовідносин (1 985);
  • спори, що виникають із житлових відносин (1 392);
  • спори, що виникають із земельних правовідносин (1 790);
  • інші категорії справ (6 287).

«Ми проаналізували справи, що виникають із договорів. Не думаю, що для когось із вас буде новиною, але левову частину займають справи, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. У 2018 році ми розглянули 4 088 таких справ», — відзначив Борис Гулько.

Інші договірні відносини займають скромніші позиції:

  • тоб то, договорів купівлі-продажу (338);
  • а, договорів дарування (152);
  • нібито, договорів довічного утримання (28);
  • договорів найму (оренди) (88);
  • договорів надання послуг (173);
  • договорів страхування (179);
  • інших договорів (1 510).

Щодо справ за спорами, що виникають із договорів позики, кредиту та

банківського вкладу, у переважній більшості випадків касаційний суд або

відмовляє у відкритті провадження, або ж відмовляє у задоволенні таких

касаційних скарг у зв’язку з усталеністю судової практики.

Напрацьовані у 2018 році КЦС правові висновки з цієї категорії справ

застосовуватимуться судами нижчих інстанцій, що у подальшому дозволить

зменшити надходження цих справ до касаційного суду.

Навантаження на суддів КЦС ВС

Говорячи про результати діяльності роботи КЦС, не можна оминути увагою і

питання навантаження на суддів у 2018 році у частині надходження касаційних

скарг, справ та матеріалів.

В середньому на місяць на одного суддю припадає 84 справи та 103 касаційні скарги.

За 2018 рік навантаження склало 920 справ та 1 132 касаційні скарги.

У середньому ж одним суддею у 2018 році розглянуто:

  • за місяць 93 касаційних скарг, справ та матеріалів;
  • за рік 1 023 касаційних скарг, справ та матеріалів.

Середня кількість справ при розгляді колегіями із 5 суддів становила 1 582

справи, а якщо до цієї цифри ще додати участь суддів під час інших

процесуальних розглядів, то середній показник зросте до 2 189 справ.

Ця цифра свідчить, що кожен з суддів КЦС ВС, окрім опрацювання касаційних

скарг, справ та матеріалів як суддя-доповідач, брав участь у розгляді скарг та

справ у складі колегії суддів.

Діяльність судових палат Касаційний цивільний суд ВС

З деталізованою інформацією про стан здійснення правосуддя Першої та

Другої палат Касаційного цивільного суду виступили секретарі відповідних

палат Дмитро Луспеник та Марина Червинська.

«Ми отримали фундаментальні зміни до законодавства про судоустрій та

статус суддів, конституційні зміни та значні зміни до процесуального

законодавства.

При цьому ми мали незаповнений склад КЦС, і судді працювали зі значним

перевантаженням.

Здавалося б, погіршення показників за таких умов є неминучим.

Однак, на щастя, цього не сталося», — підкреслив секретар Першої судової

палати КЦС, секретар Пленуму ВС Дмитро Луспеник.

Так, у кожній судовій палаті було створено по 2 судові колегії.

Крім того, у кожній з палат було створено постійно діючі колегії суддів для

попереднього розгляду.

У 2018 році на розгляді суддів Першої судової палати перебувало 27 254 справи, що на 13 суддів – чимало, і, безумовно, не відповідає високому статусу ролі та призначенню Верховного Суду як найвищої судової інстанції.

Суддями до відкриття касаційного провадження було розглянуто 5 249 скарг, заяв та клопотань. 

Касаційне провадження було відкрито суддями Першої судової палати у 8 518

справах.

Розглянуто після відкриття провадження і ухвалено 8 172 судових рішень.

З них 5331 судове рішення залишене без змін, що свідчить про гарну якість

розгляду справ апеляційними та місцевими судами.

Нове рішення Перша судова палата ухвалила в 508 справах, змінила — у 108,

скасувала з прийняттям нового рішення про закриття провадження, в тому

числі, через питання щодо юрисдикції у 192 справах.

Всього, у минулому році 13 421 справ та матеріали розглянуто. 257 передані на

розгляд ВП.

«Я би хотів виділити цифру 808, де судді Першої судової палати ухвалили

власне рішення, що становить 32,5% від скасованих судових рішень.

Це дуже високий показник, якщо враховувати законодавчі обмеження

процесуальних повноважень для суддів касаційної інстанції щодо оцінки та

переоцінки доказів тощо.

Раніше цей показник ледве досягав 10%», — зауважив Дмитро Луспеник.

Він додав, що формальне направлення справи на новий судовий розгляд

перетворює ВС на проміжну ланку судової системи та веде до затягування

строків.

Отже, в КЦС ВС докладають всіх зусиль, щоб такої практики було якомога

менше.

Також він підкреслив, що до ВП повинні надходити лише ті справи, які мають

суттєве значення.

В свою чергу, Марина Червинська зазначила, що на самому початку роботи

судді КЦС ВС отримали чотирикратне навантаження.

В інших країнах навантаження в касаційних судах значно менше.

Друга судова палата розпочала роботу в складі 11 суддів, протягом року до неї

було введено ще 2 суддів.

Всього за період з 15.12.2017 по 31.12.2018 перебувало на розгляді 26 089 справ та матеріалів, з них фактично 50% було передано з ВССУ та ВСУ.

У 7673 справах відкрито провадження, тобто, фактично в кожній третій справі.

Розглянуто після відкриття провадження і ухвалено судових рішень у більше

8127 справах. 2207 рішень скасовано (майже кожне третє рішення скасоване), з

ухваленням нового рішення без повернення на новий розгляд – 436.

Таким чином, всього суддями Другої судової палати було розглянуто 13172

справ та матеріалів, тобто 55% від тих, що перебували на розгляді. 

Значне навантаження на суддів ВС, на її думку, є перешкодою для становлення

Верховного Суду в нашій державі як суду права, а не суду факту. 

«Статистика показує, що на тиждень в порядку спрощеного позовного

провадження призначається і розглядається колегією близько 80 справ.

Це без врахування розгляду у попередньому судовому засіданні та

одноособового розгляду при прийнятті касаційної скарги», — відзначила

секретар Другої судової палати.

Як організаційно забезпечувалася робота КЦС

Заступник керівника апарату Верховного Суду – керівник секретаріату

Касаційного цивільного суду Віктор Капустинський в своїй доповіді

розповів про кадрові перспективи та окреслив проблемні питання

забезпечення роботи КЦС.

Так, у секретаріаті на початок 2018 року розпочали роботу лише 157 осіб, на

кінець року, шляхом проведення конкурсного відбору, працювало вже 244

особи.

У тому числі керівників структурних підрозділів – 14, що майже вдвічі менше

нормативів, встановлених Вищою радою правосуддя.

«Яку матимемо кадрову перспективу в 2019 році? Зважаючи на прогнозоване

збільшення кількості суддів за результатами нового конкурсного відбору, має

бути пропорційно збільшено і чисельність працівників секретаріату: на 69 –

помічників суддів, 23 – консультанти, 23 – секретарі судового засідання», —

відмітив він.

За його словами, найбільш трудомістким процесом на будь-якій ділянці роботи

суду є створення і обробка документів.

Так, протягом 2018 року зареєстровано та опрацьовано більше  146 тис.

документів, окрім цього зареєстровано близько  однієї тисячі двохсот

внутрішніх документів.

Засобами поштового зв’язку відправлено 185 тис. одиниць кореспонденції, з

них майже – 13 тисяч судових справ.

Важливо, що при цьому для зменшення паперових витрат засобами

електронного зв’язку уже прийнято понад 4,5 тис. та відправлено 2 тисячі

600 документів.

Забезпечено авторозподіл більше 50-ти тис. процесуальних документів.

Із них майже 27 тисяч цивільних справ та матеріалів було повторно

опрацьовано із Вищого спеціалізованого суду.

Крім того, протягом року зареєстровано 10 200 звернень, запитів на публічну

інформацію, скарг громадян, на які надано відповіді.

Працівниками секретаріату було прийнято через приймальню громадян 11 827

осіб.

Серед основних питань, які порушували громадяни, можна відокремити:

—           пришвидшення розгляду судових справ;

—           надання оперативної інформації щодо стану розгляду справи (рух справи);

—           клопотання щодо необхідності першочергового дотримання розумних

строків розгляду справи, відображення цієї інформації на інформаційних

ресурсах тощо.

ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВОВОГО УПРАВЛІННЯ

В аспекті прогнозування та визначення тенденцій важливим є діяльність

правового управління Касаційного цивільного суду ВС.

Начальник цього управління Михайло Шумило розповів, яким чином

зорганізована робота, яка дозволяє готувати аналітичні та узагальнюючі

матеріали.

Всього в правовому управлінні працюють 16 осіб з 19 за штатом, та воно розділене на 4 відділи:

відділ аналізу судової статистики у цивільних справах, що займається

підготовкою щотижневих та планових звітів (щомісячні, щоквартальні,

піврічні, річні звіти по категоріях справ, по суддях, по тривалості розгляду

тощо);

аналітичних звітів про розгляд цивільних справ судами всіх інстанцій;

статистичної вибірки для керівництва суду та суддів за категоріями справ за

запитом для підготовки матеріалів виступів, презентацій та інших заходів, де

беруть участь судді.

Загалом за 2018 рік було підготовлено близько 100 документів та матеріалів.

відділ вивчення судової практики, який проводить узагальнення судової

практики (у 2018 році підготовлено проекти 9 узагальнень), аналіз

релавантного застосування КЦС практики ЄСПЛ, підготовку оперативної

аналітичної інформації для керівництва суду, секретарів палат, суддів тощо.

Також він займається підготовкою щотижневих дайджестів рішень Великої

Палати по цивільній юрисдикції, тематичних, міжюрисдикційних дайджестів,

повідомлень про рішення КЦС на офіційному сайті ВС.

відділ єдності правових позицій займається опрацюванням постанов КЦС,

їх класифікацією та рубрикацією, написанням короткого викладу постанови з

подальшим занесенням до бази правових висновків ЕВЕРНОТ (загалом 886

постанов та 77 окремих думок), оперативною вибіркою практики КЦС по

окремих категоріях справ за вимогою.

відділ аналітичних опрацювань звернень у цивільних справах, що

готує проекти відповідей на запити, займається формулюванням позиції ВС

щодо проектів законів, постанов центральних органів державної влади у сфері

приватного права та цивільного процесу, у тому числі щодо доцільності

ратифікації Україною міжнародних актів; підготовкою проектів відповідей на

запитання суддів апеляційних судів в межах надання останнім інформації з

питань правозастосування; порівняльних таблиць із застосування норм ЦПК

України тощо.

В 2018 році спільно з правовим управлінням КЦС ВС було створено базу даних

правових висновків Касаційного цивільного суду на платформі EVERNOTE.

«Сьогодні ми отримали доступ до правових  висновків Великої Палати і

можемо ними безперешкодно користуватися.

Крім цього, ми плануємо поширити цю базу даних серед суддів ВС та

помічників, незалежно від юрисдикції, а також серед суддів першої інстанції

та апеляційних судів.

До початку 2020 року ми ставимо амбітний план, спільно з іншими

юрисдикціями об’єднати базу даних правових висновків усіх юрисдикцій

Верховного Суду та Великої Палати на інтернет-порталі із загальним

безкоштовним доступом не тільки суддів, але і для громадян», — підкреслив

Борис Гулько.

Підсумки та плани

Як зазначив голова КЦС ВС, не можна обмежитися тільки підведенням

підсумків за минулий рік: 

«Головним завданням нашого суду було, є, і буде, як про це зазначено в законі

забезпечення сталості та єдності судової практики та забезпечення

однакового застосування норм матеріального та процесуального права.

Одним із викликів для судової системи загалом та КЦС зокрема, є

тривалість розгляду справ. Це дійсно є проблемою. Вона багатогранна і

зумовлена, в основному, об’єктивними чинниками.

Я переконаний, що ми повинні докласти максимум зусиль, щоб побороти це

негативне явище.

У цьому, я маю надію, нам допоможуть і нові судді КЦС, які прийдуть цієї

весни, а також поповнення суддівського корпусу в судах першої та

апеляційної інстанції».

Крім того, він наголосив на необхідності продовження тісної співпраці із

судами нижчих інстанцій та забезпечення апеляційних та місцевих судів

методичною інформацією, а також на уніфікації підходів при застосуванні

процесуальних кодексів різними юрисдикціями.

«Законодавець максимально, де це було можливим гармонізував

процесуальні норми, а отже і наше тлумачення цих норм не може різнитися

залежно від юрисдикції і має бути уніфікованим», — підкреслив Борис

Гулько.

Як зазначив голова Касаційного цивільного суду, за минулий рік судді КЦС

напрацювали низку важливих правових висновків, які є основою подальшої

роботи.

Сьогодні стоїть завдання закріпити та підтвердити ці висновки подальшою

практикою.

При формулюванні ж нових слід враховувати вже те, що є – тим самим

забезпечити правову визначеність, без якої неможливий сталий розвиток

економіки держави. 

Отже, судами проведена значна робота, направлена на виконання основної

мети судової реформи – відновлення довіри суспільства до судової влади та

реального доступу до правосуддя. 

«Однак, ми повинні на цьому не зупинятися і маємо ще докласти багато

зусиль на виконання основного завдання Верховним Судом у забезпеченні

сталості судової практики та єдності судової влади», — підкреслив голова

КЦС ВС.

Автор: Наталья Мамченко за матеріалами https://sud.ua

Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді Харків Харківська область 0679331ё668 0668243914


Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення

АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ:

Визнання протиправним та скасувати рішення

Визнання протиправним та скасувати рішення Міськради в частині відмови

ТOB у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою

щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі для

будівництва житлового будинку;

зобов’язання Міськради повторно розглянути на її пленарному засіданні (сесії)

питання щодо надання TOB дозволу на розроблення технічної документації із

землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в

натурі (на місцевості)


Постанова від 20 червня 2018 року Справа № 758/1764/17 Провадження № 11-438апп18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75068854

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи

юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого

самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є

перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб),

прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських

функцій.

Передача в оренду земельних ділянок

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі —

ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або

комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх

повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору

купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права

оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору

купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради

передають земельні ділянки у власність або у користування із земель

комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Права власності та права користування земельними ділянками

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права

користування земельними ділянками із земель державної або комунальної

самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за

результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок

комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами

місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення

земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі

технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної

ділянки в натурі (на місцевості).

Дозвіл та клопотання

При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу,

наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень,

передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель

державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її

відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку

до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього

Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки

(частина друга статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в

межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в

порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у

двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної

експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання

позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання

земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом

землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту

землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних

ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних

ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування

з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому

числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат

сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та

прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова та оскарження

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у

наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без

розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина чотирнадцята статті 123 ЗК).

Аналіз наведених норм права у взаємозв’язку дає підстави вважати, що ними

встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у

користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці

питання.

Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у

користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із

заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за

результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з

відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у

користування (оренду).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок у справі, що

розглядається, предметом якої є рішення Міськради про відмову у надані

дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної

управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм права,

оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у

сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного

суду.

Скасування розпорядження голови районної державної адміністрації

Скасування розпорядження голови районної державної адміністрації про

надання дозволу сільськогосподарському товариству на розробку технічної

документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в

натурі для подальшого надання в оренду (оскаржуване розпорядження

стосувалося нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок КСП)

Постанова від 19 червня 2018 року Справа № 922/864/17 Провадження № 12-61гс18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75004258

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване розпорядження

Краснокутської райдержадміністрації № 304 стосувалося нерозподілених

(невитребуваних) земельних ділянок колективного сільськогосподарського

підприємства «Краснокутське» (далі — КСП «Краснокутське»), які до початку

процедури розпаювання знаходились у колективній власності КСП

«Краснокутське».

Договор оренди землі між Краснокутською райдержадміністрацією та СТОВ

«Нептун» укладений не був.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа, повинно

вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини,

тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає

склад сторін у справі статті 1 ГПК України в редакції, чинній на час подання

позову.

Спори що виникають з земельних відносин

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 ГПК України в редакції,

чинній на час подання позову, господарським судам підвідомчі справи у

спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб’єкти

господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції

адміністративних судів.

Водночас, за правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо

вирішення адміністративних справ згідно із пунктом 1 частини другої статтею

17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), в

редакції, чинній на час подання позову, юрисдикція адміністративних судів

поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи

юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його

рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій

чи бездіяльності; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу

реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих

повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень»

згідно пункту 7 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час

подання позову, зазначається як орган державної влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який

здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична

рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи

немайнового особистого інтересу суб’єкта.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений

порушенням приватного права певного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб,

передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного Кодексу України

(далі — ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і

обов’язки.

Земля та земельні ділянки

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324,

глави 30 ЦК України, статті 148 Господарського кодексу України (далі — ГК

України), земля та земельні ділянки є об’єктами цивільних прав, а держава та

територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах

з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах,

тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України, в редакції чинній

на час виникнення спірних відносин, право власності на землю набувається та

реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших

законів, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 122 та 123 цього Кодексу вирішення питань щодо передачі

земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи

комунальної власності належить до компетенції відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З огляду на положення наведених вище приписів законодавства, за наслідками

вирішення питання відповідними органами щодо передачі земельних ділянок

у власність або користування із земель державної чи комунальної власності

виникають конкретні права та обов’язки фізичних та юридичних осіб та

правовідносини у зв’язку з їх реалізацією.

Водночас за правилами частини першої статті 123 ЗК України в редакції,

чинній на час виникнення спірних відносин, рішення про надання земельних

ділянок державної власності у користування здійснюється, зокрема, на підставі

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках,

встановлених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою

щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу,

наданого уповноваженим органом відповідно до повноважень, визначених

статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в

одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або

комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення,

звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до

відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в

межах їх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

Передача земельної ділянки в користуапння

Отже, для передачі земельної ділянки в користування (оренду) зацікавлена

особа звертається до відповідних органів для отримання дозволу на

виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

за наслідками розгляду цього питання відповідний орган дає дозвіл на

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

надає мотивовану відмову в його наданні.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у

користування (оренду).

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава

набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом,

спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків сторін в

орендних правовідносинах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор звертаючись до

господарського суду із позовом про визнання незаконним розпорядження

Краснокутської райдержадміністрації стверджував про порушення

оскаржуваним розпорядженням прав та інтересів держави як власника спірних

земельних ділянок в орендних правовідносинах.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій станом на час

вирішення спору у суді спірні земельні ділянки не передавались в оренду

СТОВ «Нептун», а само по собі оскаржуване розпорядження не є підставою для

передачі спірних земельних ділянок в оренду.

Цивільні права, обов»язки держави

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту виникнення (зміни чи

припинення) будь-яких цивільних прав чи обов’язків держави, в інтересах якої

прокурор звернувся до суду, за наслідками прийняття оскаржуваного

розпорядження № 304 Краснокутської райдержадміністрації.

Отже, відсутнє порушення приватного права держави у спірних відносинах,

відповідно, ознаки приватноправового спору у цій справі також відсутні.

Згідно зі статтею 2 КАС України в редакції, чинній на час подання позову, до

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено

інший порядок судового провадження.

Аналогічна норма містить в підпункті 1 частини першої статті 19 КАС України в

редакції чинній на час розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного

Суду.

Виходячи з наведеного, оскаржуване розпорядження Краснокутської

райдержадміністрації на розробку технічної документації із землеустрою щодо

встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого

її передачі в оренду, приймалось райдержадміністрацією під час здійснення

нею владних управлінських функцій відповідно до ст.13 Закону «Про порядок

виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних

часток (паїв)». У спірних відносинах відповідач-2 реалізовував свої контрольні

функції у сфері управлінської діяльності. Отже спір у цій справі підпадає під

юрисдикцію адміністративного суду.

Зважаючи на публічно-правовий характер правовідносин у цій справі, Велика

Палата Верховного Суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій

помилково не взяли до уваги, що спір у цій справі не має ознак

приватноправового характеру, а є публічно-правовим, а отже мав розглядатись

за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних

правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 07

червня 2016 року № 820/3507/15 та від 13 грудня 2016 року № 815/5987/14,

постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року №

401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18).

Про відмову у наданні дозволу

Визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Постанова від 30 травня 2018 року Справа № 826/5737/16 Провадження № 11-

475апп18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74505993

За нормами п. «б» ст. 12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення

спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у

галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого,

передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та

юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає

нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення органів місцевого самоврядування

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають

права власності та права користування земельними ділянками із земель

державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади

або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених

цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних

ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання

земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм

безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні

безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної

власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого

селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування

жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),

індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у

межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного

органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає

земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно

до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її

орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової

карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце

розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі

вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та

документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або

наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання

земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

вування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної

ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних

гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до

відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування,

який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність

відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її

орієнтовні розміри.

До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші

графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної

ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки,

що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують

досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в

аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення

фермерського господарства).

Строки розгляду клопотання

Згідно із ч. 7 цієї статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або

орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи

комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.

122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність

місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них

нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої

містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних

обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-

територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій

населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої

влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у

власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до

суду.

Підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено

підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та

визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у

власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням

на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якого

встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (у цьому випадку і далі — у редакції, чинній на

час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом

справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних

справ.

ові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень,

шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду

адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено

інший порядок судового провадження (ч. 2 згаданої статті).

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є

переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у

якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який

здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів

поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи

юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його

рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій

чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень»

означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню

посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання

делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи

юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого

самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є

перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб),

прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що

цей спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а

стосується права на земельну ділянку для будівництва й обслуговування

житлового будинку в межах норм безоплатної приватизації.

З таким висновком суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду

не погоджується, виходячи з наступного.

Предметом спору в цій справі є рішення Міськради про відмову в наданні

дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність. Питання, пов’язаного з визнанням права власності на земельну

ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивача не виникало.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність,

а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов’язані з неправомірністю

його прийняття.

Право на справедливий та публічний розгляд справи

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від

04 листопада 1950 року (далі — Конвенція) кожен має право на справедливий і

публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і

безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у

справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза

«встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого

існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які

регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6

Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з

питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що

Міськрада під час прийняття спірного рішення про відмову ОСОБА_3 в

наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки у власність здійснювала владні управлінські функції,

оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував

свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під

юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила 21

березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц.

Визнання недійсним рішення

Визнання недійсним рішення міської ради в частині відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва та про визнання права на розроблення такого проекту землеустрою.

Постанова від 24 квітня 2018 року Справа № 401/2400/16-ц Провадження № 14-120цс18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73657867

Рішення суб’єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може

оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення

незаконним — розглядатися в порядку цивільного або господарського

судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи

юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких

ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку

вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб

захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу

України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або

господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред’явлення

позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного

речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в

результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання

дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної

ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне

рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції

у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного

суду.

Публічно-правові спори

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в

основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих

функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається

речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових

відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського

судочинства залежно від суб’єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в

постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.

У справі, яка розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом на захист

свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення садівництва, який

не було реалізовано в порядку, передбаченому частиною шостою, абзацом

першим частини сьомої статті 118 ЗК України.

Право на розроблення проекта без отримання дозвілу

При цьому в позовній заяві ОСОБА_3 послалась на те, що внаслідок

порушення відповідачем строку розгляду клопотання про надання дозволу на

розробку проекту землеустрою вона має право на розроблення проекту

землеустрою без отримання такого дозволу.

Наявності існуючого речового права позивачки або інших осіб на цю земельну

ділянку суди не встановили.

З аналізу наведених норм убачається, що Світловодська міськрада під час

прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із

землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювала владні

управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої

контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію

адміністративного суду.

Скасування рішення ради

Скасування рішення ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

Постанова від 30 травня 2018 року Справа № 150/928/14-а Провадження № 11-113апп18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74440150

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Предметом спору у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду юридичній особі, яка, на думку позивачів, набула таке право оренди неправомірно.

З оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування вбачається, що воно спрямоване на передачу права користування земельною ділянкою третій особі шляхом передачі такої ділянки в оренду та зобов’язання укласти й зареєструвати відповідний договір оренди землі.

Укладення договору оренди у встановленому законом порядку являтиметься реалізацією цього рішення, а після набуття права оренди у встановленому законом порядку дію цього рішення буде вичерпано, з цього моменту адміністративні правовідносини між суб’єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб’єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість — притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб’єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Аналогічну правову позицію було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-а.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження та стверджуючи про приватноправовий характер спору, не встановив, чи був укладений у встановленому законом порядку договір оренди на виконання оскаржуваного рішення.

Без встановлення цієї обставини неможливо підтримати або спростувати висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору про право цивільне, встановити предметну підсудність даної справи.

Скасування рішень про відмову у затвердженні проекту землеустрою / надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Постанова від 21 березня 2018 року Справа № 536/233/16-ц Провадження № 14-5зц18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73565908

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в

публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його

учасників — суб’єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські

функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну

чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-

правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин — це юридична

рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи

немайнового, особистого інтересу суб’єкта.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений

порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб’єкта, що

підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери

приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення

приватного права призвели владні управлінські дії суб’єкта владних

повноважень. Визнання протиправним та скасувати рішення

Конституційний Суд України у рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що:

  • положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень;
  • положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 151І Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Визнання протиправним та скасувати рішення

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визнання протиправним та скасувати рішення

В поряду цивільного судочинства

Тобто рішення суб’єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним — розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Визнання протиправним та скасувати рішення

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред’явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень. Визнання протиправним та скасувати рішення

Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Визнання протиправним та скасувати рішення

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Визнання протиправним та скасувати рішення

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб’єктного складу сторін спору. Визнання протиправним та скасувати рішення

У справі, яка розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення фермерського господарства, який не було реалізовано внаслідок відмови місцевої ради в погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки та скасування раніше прийнятого місцевою радою рішення про надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою. Визнання протиправним та скасувати рішення

Наявність існуючого речового права позивачки або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено. Визнання протиправним та скасувати рішення