Составление искового заявления

Составление искового заявления. Юридиче кая помощь, защита, консультация. Представительство в суде. Звоните сейчас.

Составление искового заявления

Составление искового заявления.

Составление искового заявления

Представительство интересов граждан и предпринимателей в судах общей юрисдикции, в административных судах и в хозяйственных судах.

Защита интересов Клиента в уголовном судопроизводстве и в досудебном расследовании.

Составление исковых заявлений, жалоб, обращений, ходатайств, договоров и других юридических документов.

Любая информация, ставшая известна о клиенте и обстоятельствах дела, не подлежит разглашению и находится под строгой защитой

Грамотные, опытные юристы займутся вашими юридическими вопросами, и будут решать поставленные задачи, добиваться максимально приемлемых для вас результатов.

Представление интересов в суде – одно из основных направлений нашей деятельности.

Юристы и Адвокаты осуществляют представительство в суде по гражданским, семейным, налоговым, уголовным, жилищным,  хозяйственным, трудовым, наследственным, административным, земельным спорам и другим отраслям права на всей территории Украины:

  • Юридическая Консультация Юриста (Устная Или Письменная);
  • Составление И Написание Процессуальных Документов (Исковые Заявления, Жалобы, Ходатайства, Запросы И Прочее);
  • Представительство Интересов В Судах Всех Инстанций (А Также В Других Государственных И Негосударственных Органах;
  • Правовой Анализ Конфликтных Правоотношений;
  • Представление Интересов По Вопросам Защиты Прав Собственности И Других Вещных Прав, Прав Интеллектуальной Собственности, Взыскание Задолженности И Принуждения К Исполнению Обязательств Как Юридическими И Физическими Лицами, Так И Государственными Органами, Прав Арендодателей И Арендаторов, Наследников И Супругов, Работодателей И Работников, Землепользователей (Арендаторам);
  • Досудебное Урегулирование Споров: Подготовка Претензии, Ответа На Претензию, Экспертиза Документов;
  • Подготовка Исковых Заявлений Максимально Обеспечивающих Защиту Ваших Интересов, А Также Быстрое И Адекватное Судебное Разбирательство;
  • Представительство Интересов В Процессе По Уголовным (В Том Числе По Экономическим Преступлениям), Гражданским Делам;
  • Оказание Юридической Помощи Иностранцам;

Исковое заявление состоит из

Исковое заявление состоит из нескольких условных частей:

  1. шапки ( вступительная часть),
  2. описательной части,
  3. мотивировочной части,
  4. просительной части.

Разберем каждую по отдельности на примере искового заявления о расторжении брака.

В вступительной части искового заявления указывается наименование суда, в который подается иск, стороны по делу, цена иска (если она есть). Составление искового заявления

Определяемся с подсудностью (т.е. тем судом, который будет рассматривать исковое заявление). Составление искового заявления

По общему правилу, предусмотренному в ГПК (ст. 109), исковые заявления подаются по месту нахождения ответчика. Составление искового заявления

Но, в ГПК ( Гражданском процессуальном кодексе) предусмотрены случаи, когда иск подается в суд по выбору истца (ст. 110 ГПК) и когда применяется исключительная подсудность (ст. 114 ГПК). Составление искового заявления

ч. 2 ст. 110 ГПК, в соответствии с которой…

» позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його

утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача »  Составление искового заявления

Продолжение следует…. Составление искового заявления

Специализация

  1. Финансовое право;
  2. Налоговое право;
  3. Налоговое планирование (в т.ч. при ВЭД деятельности);
  4. Представление интересов в судах;
  5. Право интеллектуальной собственности;Составление искового заявления
  6. Земельные споры и недвижимость;
  7. Трудовое право;
  8. Страховое право;
  9. Правовое сопровождение внешнеэкономической деятельности;Составление искового заявления
  10. Гражданское и административное право. Составление искового заявления

Стоимость различных видов правовой помощи наших адвокатов, а также услуги по представительству и защите интересов в судах — являются договорными и зависят от сложности дела. Составление искового заявления

Представительство в судебном процессе

Представительство в судебном процессе. Юридическая помощь, защита. консультация адвоката, консультация юриста. Звоните сейчас.

Представительство в судебном процессе

Представительство в судебном процессе

Представительство в судебном процессе

Судебное представительство – правоотношение, в силу которого одно лицо (судебный представитель) в пределах предоставленных ему полномочий совершает процессуальные действия от имени и в интересах другого лица (представляемого), вследствие чего непосредственно у последнего возникают процессуальные права и обязанности.

Цель представительства – оказание представляемому определенной правовой помощи в защите его субъективных прав и интересов, а также содействие суду в сборе и исследовании доказательств по существу возникшего спора и в постановлении законного и обоснованного судебного решения.

Представителями в суде могут быть дееспособные лица, имеющие надлежащим образом оформленные полномочия на ведение дела, за исключением лиц (лица), которые не могут быть представителями в суде.

Выделяют несколько видов судебного представительства.

1.  Законное представительство – осуществляется от имени недееспособных и не обладающих полной дееспособностью граждан, а также граждан, признанных безвестно отсутствующими.

Основанием возникновения представительства являются:

  1. отсутствие у гражданина полной дееспособности, а также родство определенной степени между ним и представителем либо назначение такому гражданину опекуна, попечителя;
  2. признание гражданина безвестно отсутствующим и передача его имущества в доверительное управление лицу, определяемому органом опеки и попечительства.

Законными представителями могут быть:

  1. родители или усыновители в отношении своих или усыновленных несовершеннолетних детей; опекуны в отношении лиц, признанных недееспособными, и малолетних;
  2. попечители в отношении ограниченно дееспособных и несовершеннолетних в возрасте от 14 до 18 лет; Представительство в судебном процессе
  3. по делу, в котором должен участвовать безвестно отсутствующий, – доверительный управляющий его имуществом. Представительство в судебном процессе
2.  Представительство адвоката по назначению суда.

Основанием возникновения данного представительства является соответствующее определение суда. В частности, суд обязан при подготовке дела к судебному разбирательству назначить адвоката в качестве представителя в случае отсутствия представителя у ответчика, место жительства которого неизвестно. Представительство в судебном процессе

3.  Договорное (добровольное) представительство от имени граждан и организаций, в том числе представительство одного из соучастников по поручению других соучастников – основанием возникновения данного вида представительства является соответствующее соглашение между представителем и представляемым. Представительство в судебном процессе

4.  Представительство от имени организации – возникает на основании прямого указания федерального закона, иного правового акта или учредительных документов. Представительство в судебном процессе

5.  Представительство от имени государства, специально уполномоченных органов и должностных лиц. Представительство в судебном процессе

Бесплатная юридическая консультация по земельным вопросам

Бесплатная юридическая консультация по земельным вопросам

Бесплатная юридическая консультация по земельным вопросам.

бесплатная юридическая консультация по земельным вопросам

В течении юридической консультации либо осуществлении ее на личном приеме возникает понимание юридической задачи.

В следующих строках ниже поробуем изложить эти обобщенные варианты задаваемых вопрос для разрешения в судебном порядке спорных вопросов с земельными участками.

Защитить, признать Ваши права на земельный участок:

  • 1) устранение препятствий,
  • 2 )снесения построенных объектов.

Исправить ошибки в Государственном земельном кадастре;

Оформить право на землю (собственность, постоянное пользование, аренда);

Разрешить спор о меже в суде;

Обязать, обжаловать решения/бездеятельность агентства земельных ресурсов Украины в суде;

Разделить земельный участок между собственниками.

Земельные споры — это особая категория дел, которая отличается определенными особенностями.

Это споры, связанные с решением распрей,  споров, возникающих вследствие нарушения права собственности и/или права пользования земельным участком,

а также отводом земли или изыманием земли,  возникающих между владельцами земли и землепользователями, другими лицами, органами местного

самоуправления и государственными органами,  осуществляющими управление земельными ресурсами. Бесплатная юридическая консультация по земельным вопросам

Юрист по земельному праву в Харькове
Услуги юриста по земельному праву
Работа юриста по земельному праву
Помощь юриста по новому земельному законодательству
Юрист по земельному праву
Юрист по земельным вопросам Харьков
Помощь в получении земли (земельного участка, в том числе, бесплатно);
Подготовка документов на приватизацию земельного участка;
Раздел земельных участков (через суд, признание права на землю);
Определение порядка пользования земельным участком;
Оформление любых сделок с землей (покупка, продажа, дарение, завещание и т.д);
Представление интересов по земельным спорам в судебных инстанциях;
Весомые, компетентные юридические консультации по земельным спорам и вопросам;
Представительство в государственных органах и органах местного самоуправления по земельным спорам и возникшим на этой почве вопросам;
Помощь в составлении профессиональными юристами писем и жалоб, претензий, ходатайств, исковых заявлений по земельным спорам;
Другие юридические услуги по земельному праву.

Своевременная помощь юриста по земельному праву всегда очень качественна и оперативна. По любым каналам связи: телефону, электронной почте, скайпу. Бесплатная юридическая консультация по земельным вопросам

Обращайтесь вовремя и результат работы юриста по земельным вопросам в Харькове вас приятно удивит. Бесплатная юридическая консультация по земельным вопросам

Звоните по телефонам расположенными на вверху сайте 

 

Вопросы судебной практики

Юридическая помощь, защита. Представительство в суде, составление и подача пройцессуальных документов. Юридическая консультация. Адвокаты, опыт, практика

Вопросы судебной практики

Вопросы судебной практикиВопросы судебной практикиВысший специализированный суд Украины проанализировал отдельные вопросы судебной практики, возникающие при применении судами

рекомендательных разъяснений, изложенных в постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 6 ноября 2009 года № 9 «О судебной практике

рассмотрения гражданских дел о признании сделок недействительными».

Нарушение требований закона

Нарушение требований закона о заключении сделки в письменной форме является основанием для признания его недействительным лишь в случае, когда это прямо предусмотрено законом, в частности статьями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ГК и тому подобное.

показания свидетелей допускаются

Из содержания абзаца второго ч. 1 ст. 218 ГК не может подтверждаться свидетельством свидетелей не только отрицание факта совершения сделки или оспаривание отдельных его частей, а и факт его совершения, а также исполнение обязательств, возникших из сделки. Случаи, когда показания свидетелей допускаются в качестве средства доказывания факта совершения сделки, в ГК определены прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ГК).

влечет ее недействительность

Нарушение установленной законом простой письменной формы сделки влечет ее недействительность только в том случае, если это прямо предусмотрено законом.

Например, ст. 547 ГК предусматривает, что сделки относительно обеспечения выполнения обязательства (речь идет о таких видах обеспечения обязательства,

как поручительство, залог, гарантия, задаток, неустойка) совершаются в письменной форме. А в части второй этой же статьи прямо предусмотрено, что

такие сделки, совершенные с несоблюдением письменной формы, являются ничтожными. То есть, если при заключении договора займа третье лицо устно

поручилось за должника, такой договор поручительства является ничтожным, поскольку нарушена его обязательная письменная форма.

В последнее время наблюдается тенденция к увеличению количества рассмотрения судами гражданских дел по искам заемщиков, поручителей

банков, других финансовых учреждений о признании недействительными основных договоров и договоров обеспечения исполнения обязательств по

основаниям их подписания не истцами, а другими лицами.

Вопросы судебной практики

Для вашего сведения. рассмотреть все возникающие вопросы в рамках этого материала не представляется возможным. С этой целью в форме обратной связи вы можете рассказать о своих обстоятельствах и оставить контактные данные. В любом случае мы вам пререзвоним в ближацйшее время.

Вопросы судебной практики — задай свой вопрос в этой форме сейчас

 

Розгляд кримінальних справ

Юридическая помощь, юридическая защита. Юридическая консультация. Переквалификация, Экспертизы. Свидетели. Потерпевшие. Звоните сейчас.

Розгляд кримінальних справ

Розгляд кримінальних справ
Розгляд кримінальних справМетодична допомога суддям першої інстанції під час розгляду кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

Головам місцевих судів Херсонської області

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів. З метою надання методичної допомоги суддям першої інстанції під час

розгляду кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, недопущення

судових помилок при розгляді кримінальних справ вказаної категорії, Апеляційний суд Херсонської області звертає увагу суддів судів першої

інстанції на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справах вказаної категорії за наслідками їх

перегляду в касаційному порядку, які необхідно застосовувати в судовій практиці:

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

1. Призначаючи засудженому додаткове покарання за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2 ст.317 КК України, у виді конфіскації майна, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 59 КК України, згідно з якою конфіскація майна  встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

З пред’явленого за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України обвинувачення, яке визнано судом доведеним, видно, що ці злочини вчинено ним не з корисливих мотивів.

З огляду на це, на підставі ч.2 ст. 59 КК України йому не могло бути призначено за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна навіть у випадку, коли воно передбачено санкцією статті як обов’язкове ( ухвала ВССУ від13.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 2. Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення   за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфікуючу ознаку — «вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України».

Так, відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в

справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» незаконне заволодіння наркотичними засобами та

наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів,

передбачених ст. 307 чи ст. 309 КК України, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК України.

Тобто, засуджений вчинив одночасно незаконне придбання і зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів як з метою збуту так і для власного

вживання, що утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 307 та ст. 309 КК України, а тому не має кваліфікуючої ознаки — «вчинення злочину особою, яка

раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України» (ухвала ВССУ від 09.10.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 3. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у

сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» злочини передбачені статтями 307, 309, або 311 КК України,

визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа

вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин

за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Перекваліфіковуючи дії засуджених з ч. 2  ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України за епізодом від  21 червня 2011 року, із закінченого злочину

на закінчений замах на вчинення злочину, апеляційний суд не врахував цих вимог.

Окрім того така перекваліфікація призвела до того, що підсудного засуджено за обвинуваченням із кваліфікуючою ознакою закінчений замах на збут, яке не

пред’являлось йому на досудовому слідстві. Засуджений обвинувачувався лише у незаконному зберіганні наркотичних засобів з метою збуту (ухвала ВССУ від 06.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 4. Прохання прокурора, який брав участь у розгляді справи у касаційному порядку, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 307 КК (незаконне

придбання, зберігання з метою збуту і збут особливо небезпечного наркотичного засобу) на ч. 1 ст. 315 КК (схиляння певної особи до вживання

наркотичних засобів) є безпідставним з огляду на таке.

У вироку встановлено, що підсудний самостійно придбав наркотичний засіб з метою збуту 07 листопада 2011 року зранку і до 18-ї год. цього дня зберігав при

собі, коли безкоштовно збув іншій особі, з яким цей засіб вжив. За таких обставин спільне вживання цих осіб наркотичного засобу не свідчить про

відсутність у діях засудженого його збуту. До того ж сам засуджений в суді визнав себе винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту і збуті

особливо небезпечного наркотичного засобу за обставин, установлених у вироку.

Отже, підстави для перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 315 КК відсутні (ухвала ВССУ від 04.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

5. У формулюванні обвинувачення в мотивувальній частині вироку суд зазначив, що 11 листопада 2011 року близько 19:00 у приміщенні кафе по вул.

8-го Березня, 37 у с. Крижівцях підсудний незаконно зберігав при собі у внутрішній кишені куртки без мети збуту особливо небезпечний наркотичний

засіб — канабіс, розмір якого в перерахунку на суху речовину становив 2,66г.

Зазначений вид і розмір наркотичного засобу знайшов своє підтвердження у висновку судової фізико-хімічної експертизи від   30 листопада 2011 року №

639/1717.

Згідно із Таблицею № 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженою

наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01 серпня 2000 року № 188 зі змінами, внесеними наказом від 29 липня 2010 року   № 634, вага

наркотичного засобу «канабіс» до 5,0г є невеликим розміром, у зв’язку з чим його незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення,

пересилання без мети збуту в такому розмірі тягне лише відповідальність за ст. 44 КпАП. Тобто кримінальна відповідальність за такі дії з наркотичним

засобом настає тоді, коли його розмір перевищує 5,0г.

Положення вказаного підзаконного нормативного акта залишилися поза увагою апеляційного суду.

Таким чином, у діях підсудного  щодо незаконного зберігання при собі у внутрішній кишені куртки без мети збуту канабісу, розмір якого в перерахунку

на суху речовину становив 2,66г, відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 309 КК.

Вчинення засудженим цих дій після вчинення злочину, передбаченого ст. 307 КК, у цьому випадку не має кримінально-правового значення, оскільки

первісним для наявності складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, є розмір наркотичного засобу (ухвала ВССУ від 04.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

 6.  Доводи у касаційних скаргах про відсутність в діях засуджених кваліфікуючої ознаки — вчинення злочину організованою групою перевірялися

судом першої та апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається скоєним організованою групою, якщо у його вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо

зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи,

спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

За змістом закону така група повинна характеризуватися стійкістю, чітким розподілом ролей, плануванням заздалегідь вчинення злочинів, наявністю

керівника, який би організовував інших членів групи на вчинення злочинів.

Зі змісту вироку видно, що судом встановлено, що злочини вчинено у складі групи, до якої увійшли п’ятеро осіб.

При цьому, доведено, що останній організував решту членів групи на вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, кожному з учасників

було відведено свою роль, об’єднання засуджених характеризувалося стійкістю, їхні дії були об’єднані єдиним планом підготовки та вчинення злочинів,

засуджені мали спільну мету на збут наркотичних засобів з метою збагачення незаконним шляхом.

Дії засуджених правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України як незаконне придбання, виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та

незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, повторно за попередньою змовою групою осіб у складі організованої групи.

Посилання засудженого про отримання доказів по справі незаконним шляхом були предметом перевірки суду, який визнав їх безпідставними, належно

обґрунтував свій висновок, зокрема, наявністю у справі постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, винесеної за

результатом перевірки з приводу застосування недозволених методів ведення слідства щодо засуджених.

Доводи засудженого щодо порушення його права на захист під час досудового слідства спростовуються матеріалами кримінальної справи, з яких убачається,

що йому були належно роз’яснені процесуальні права і він не бажав мати захисника, про що свідчать його власноручні підписи у відповідних протоколах

(ухвала ВССУ від 27.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

7. Вказівка у скарзі прокурора щодо необхідності зазначення в резолютивній частині вироку редакції кримінального закону, за яким засуджено підсудного, є слушною.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений вчинив злочин 15 серпня 2011 року. Законом України від 6 жовтня 2011 року внесено зміни до редакції ст. 307

КК України. З огляду на положення ст. 5 КК України підсудного було засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України в редакції кримінального закону станом на

5 квітня 2001 року, про що й слід було вказати у вироку, тому цей недолік слід усунути шляхом внесення відповідних змін до судових рішень, вважати

підсудного засудженим за ч. 1 ст. 307 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року (ухвала ВССУ від 27.11.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

8. Відповідно до вимог ст. 334 КПК України наряду з формулюванням обвинувачення, наведенням доказів, на яких ґрунтується висновок суду щодо

підсудного, суд зобов’язаний мотивувати призначене покарання, в тому числі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини

Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України більш м’яке покарання  призначається за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь

тяжкості злочину та з урахуванням даних про особу винного.

При розгляді даної кримінальної справи суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону. Призначаючи покарання засудженому із

застосуванням ст.69 КК України суд послався на окремі обставини та дані про особу винного, разом із тим не навів висновку які саме обставини істотно

знижують ступінь тяжкості злочинів, скоєних винним. Не дана оцінка обставинам та даним про особу засудженого, на які посилається прокурор.

Зокрема, на факти тривалого зайняття злочинною діяльністю, намагання уникнути кримінальної відповідальності, тривалого переховування від

правоохоронних органів, скоєння злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться до особливо тяжких та тяжких.

Наведене свідчить про порушення судом вимог ст.ст. 65, 69, 334 КПК України, у зв’язку з чим, відповідно до ст.ст. 372, 398 КПК України вирок суду підлягає

скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд (ухвала ВССУ від 01.11.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

9. Разом з тим, призначаючи підсудній покарання, суд в достатній мірі не врахував обставини, що його пом’якшують, та обставини справи, що обумовило

призначення покарання, яке є несправедливим внаслідок суворості.

Так, із матеріалів справи вбачається, що підсудна розкаялася та повністю визнала вину, має на утриманні малолітню дитину, матір похилого віку,

вчинила злочин будучи вагітною.

З огляду на обставини справи, тяжке протікання вагітності, що потребувало матеріальних витрат,  необхідно визнати показання  підсудної, відповідно до

яких злочин нею вчинено внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, такими, що заслуговують на увагу.

За наявності вище наведених обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної

колегія суддів вважає можливим застосування ч. 1 ст. 69 КК України і пом’якшити засудженій покарання, призначене за ч. 2 ст. 307 КК України (ухвала ВССУ від 25.10.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

10. Відповідно до вимог ст. 32 КК України, повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь,

об’єднаних єдиним злочинним наміром. Засуджений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 307

КК України, вказану кваліфікуючу ознаку становлять дії засудженого зі збуту особливо небезпечного наркотичного засобу двом іншим особам.

Оскільки, вказані дії засудженого охоплювались єдиним умислом та утворюють єдиний продовжуваний злочин вони не потребують кваліфікації за ознакою повторності (ухвала ВССУ від 18.10.2012 року).

11. Згідно ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. При цьому призначення такого додаткового покарання як конфіскація майна, при застосуванні ст. 75 КК України зазначеним законом не передбачено.

Проте суд, звільнивши засудженого від призначеного йому за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, всупереч вимогам ст. 77 КК Українипризначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна (ухвала ВССУ від 24.07.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

12.  Дії засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України судом, зокрема, кваліфіковані як придбання і зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу.

Проте, диспозицією ст. 309 КК України не передбачено таку кваліфікуючу ознаку, як «особливо небезпечний наркотичний засіб».

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий суд неправильно застосував кримінальний  закон, у зв’язку із чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України вирок необхідно змінити та виключити кваліфікуючу ознаку «особливо небезпечний наркотичний засіб, вчинення злочину повторно» за  ч. 2 ст. 309 КК України (ухвала ВССУ від 18.10.2012 року).

13. Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також прекурсорів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч Закону «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «;Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, підсудний виготовлену ним психотропну речовину — кустарно виготовлений препарат з ефедрину збув (пригостив) знайомим.

Таким чином, його дії за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно (ухвала ВССУ від 25.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

14. У вступній частині вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим зазначена судимість засудженого за вироком  Феодосійського міського суду АР Крим від 01.07.2009 року, яким він визнаний винуватим та засуджений за ст. 309 ч.1 КК України  до позбавлення волі строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Постановою суду Феодосійського міського суду АР Крим від 09.07.2010 року, яка наявна в матеріалах справи, засудженого звільнено від покарання за спливом іспитового строку.

Відповідно до вимог ст. 89 ч.1 п.1 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи засуджені відповідно до ст. 75 КК України, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Таким чином, судимість засудженого вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 01.07.2009 р. на момент вчинення ним злочину — на серпень 2011 року, була погашена.

За таких обставин, вказана судимість підлягає виключенню із вступної частини вироку.

Крім того, обґрунтованими є і доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та помилковості вказівки суду на ознаку повторності при кваліфікації дій засудженого за ст. 307 ч.2 КК України.

Зі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи вбачається, що умисел засудженого був направлений на зберігання з метою збуту і збут усього наявного у нього об’єму наркотичного засобу. Так, у серпні 2011 року він незаконно виготовив та зберігав наркотичний засіб з метою збуту, в січні 2012 року частину цього ж наркотичного засобу він збув, а іншу частину продовжував зберігати з метою збуту, після чого засуджений був затриманий працівниками міліції і наркотичний засіб у нього був вилучений.

Таким чином, окремі елементи дій засудженого не є окремими складами злочинів і не потребують самостійної кваліфікації, а тому не утворюють повторності (ухвала ВССУ від 16.08.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

15.  Доводи прокурора у касаційній скарзі про допущене судом порушення вимог ст. 63 КК при призначенні засудженому покарання за ч. 2 ст. 309 цього Кодексу із застосуванням ст. 69 КК є слушними, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 63 КК позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК.

Проте суд, не врахувавши вимог ч. 2 ст. 63 КК, призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, що є меншим від мінімальної межі позбавлення волі на певний строк дорослих осіб (керуючись ст. 69 КК, суд може призначити позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, але не менше одного року).

Разом з тим, ураховуючи те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої підсудний не уникав за вчинений ним злочин, а також другорядну роль кари як мети покарання, його поведінку за період кримінального провадження, а також те, що підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, відсутній корисливий мотив, що він позитивно характеризується, також враховуючи його стан здоров’я (друга група інвалідності), визнання вини, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що обставин, котрі обтяжують покарання у справі не встановлено, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити покарання із застосуванням ст. 69 КК і призначити йому більш м’яке покарання у виді арешту на строк 6 місяців (ухвала ВССУ від 04.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

16. Місцевий суд, постановляючи вирок щодо засудженого, безпідставно кваліфікував його дії ще й за такою кваліфікуючою ознакою як вчинення незаконних дій у сфері обігу особливо небезпечних психотропних речовин.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновку експерта від 25.05.2011 року в наданій на експертне дослідження речовині, яка була вилучена у засудженого та оперативного закупника, виявлений первітин (метамфетамін) який, відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зазначених у таблиці ІІ списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року з послідуючими змінами, в тому числі і внесеними постановою КМУ від 27 липня 2011 року №796 є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, та за незаконні дії з якою настає кримінальна відповідальність.

Отже, судове рішення щодо засудженого підлягає зміні в зв’язку з необхідністю виключення такої кваліфікуючої ознаки його дій, як особлива небезпечність психотропних речовин, які були предметом злочину.

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

17. Посилання засудженого   на те, що проведення оперативної закупки у нього здійснювалось у порушення вимог чинного законодавства, безпідставні.

Так, із матеріалів кримінальної справи убачається, що проведення оперативної закупівлі психотропної речовини було санкціоноване в установленому законом порядку та здійснювалось у порядку, регламентованому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Твердження засудженого про те, що він не збував психотропної речовини, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями свідків, які вказували на те, що при проведенні оперативної закупівлі психотропної речовини у підсудного свідку були вручені помічені грошові кошти за які останній безпосередньо у засудженого придбав 16.07.2011 року та 19.07.2011 року психотропну речовину, та видав її працівникам міліції.

При цьому свідок також послідовно та незмінно зазначав про придбання психотропної речовини у підсудного.

При проведенні особистого огляду підсудного у нього були виявлені та вилучені помічені грошові кошти, які передавалися закупнику для проведення закупівлі психотропної речовини.

Те, що поняті безпосередньо не бачили факту передачі психотропної речовини не свідчить про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, оскільки цим особам були відомі обставини, які відносяться до справи, і їх показання узгоджуються з іншими наявними у матеріалах справи доказами (ухвала ВССУ від 13.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

18. Кваліфікуючи зазначені дії підсудного за ч. 2 ст. 307 КК України, суд послався як на доказ на протокол № 4135 про результати проведення оперативно-технічних заходів від 8 липня 2011 року по кримінальній справі за фактом вбивства, який містить інформацію щодо   змісту телефонних розмов між певними особами в період з  29 травня по 30 червня 2011 року, з яких убачається, що одна з цих осіб просила передати йому в Сімферопольський СІЗО «чай», тобто наркотичний засіб. При цьому суд у вироку зазначив, що інформація щодо законності приводів і підстав порушення кримінальної справи щодо є таємницею і суд не має до неї доступу.

Разом із тим, з обвинувального висновку убачається, що органами досудового слідства даний протокол не був прийнятий як доказ. Так, даний протокол № 4135 не прошитий, не пронумерований, аркуші не підписані, немає посилання на постанову суду, який узгодив проведення прослуховування телефонних розмов. Висновок про те, що голоси належать саме цим особам, нічим не підтверджений. Оскільки обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, суд також не мав визнавати цей протокол допустимим доказом у даній справі та покласти його в основу вироку.

Інших доказів на підтвердження направленості умислу підсудного на збут особливо небезпечного наркотичного засобу матеріали справи не містять.

Тому висновок суду про доведеність винуватості підсудного у вчиненні дій, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, саме із метою їх збуту, є не мотивованим і не обґрунтованим.

Отже, дії підсудного слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту з призначенням відповідного покарання (ухвала ВССУ від 05.07.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

19. Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі та не призначати додаткового покарання, встановлених в санкції частини статті, за якою особу засуджено.

Як випливає зі змісту вироку, суд, вирішуючи питання щодо необхідного для виправлення засудженого покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких й соціально небезпечних, особу винного та всі інші обставини, що мають правове значення. Досліджуючи дані про особу, суд установив, що він в силу ст. 89 КК України вважається не судимий, характеризується задовільно. Водночас суд взяв до уваги молодий вік засудженого, наявність у нього непрацездатних батьків. Також зважив на невеликий розмір реалізованого наркотичного засобу та мінімізацію наслідків винних дій у зв’язку з проведенням оперативних закупівель. Крім того, суд врахував щире каяття засудженого та активне сприяння ним розкриттю злочину. Наведені обставини фактично визнано такими, що пом’якшують покарання.

З огляду на це та відсутність обставин протилежного змісту, ураховуючи особу винного й дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності, суд належним чином умотивувавши своє рішення, призначив підсудному за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, яке за розміром нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України (ухвала ВССУ від 04.12.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

20.  Як убачається з матеріалів справи, підсудний збув особливо  небезпечний наркотичний засіб канабіс, маса якого в перерахунку на суху  речовину становить 27,5231 г., що є невеликим розміром відповідно до Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів,  психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу,    затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.08.2000 р. № 188, а тому дана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню із вироку (ухвала ВССУ від 27.09.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

21. Як убачається з матеріалів справи, підсудного засуджено за незаконне виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичного засобу, у великих розмірах.

Разом з тим, правильно встановивши фактичні обставини справи, за яких підсудний вчинив протиправні дії, суд дійшов необґрунтованого висновку про винність засудженого у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно з показаннями засудженого, даними в судовому засіданні, вилучені у нього наркотичні засоби він придбав, виготовив та зберігав у знайомого з метою власного вживання, без мети збуту. Зазначив, що марихуану вживає з 2010 року та досить часто. На обліку у лікаря нарколога не знаходиться, оскільки він раніше з цього приводу не затримувався .

Не визнавав він своєї вини за ч. 2 ст. 307 КК України і в ході досудового слідства, посилаючись на відсутність у нього мети збуту наркотичного засобу.

Визнаючи винним підсудного за ч. 2 ст. 307 КК України, суд послався на те, що вилучені у нього наркотичні засоби він мав на меті збувати, оскільки сам на обліку у нарколога не знаходиться, під час перевезення наркотичного засобу у нього не було грошей на оплату послуг таксиста та великий розмір вилученого наркотичного засобу. Разом з тим, на думку колегії суддів, всі ці обставини не можуть беззаперечно свідчити про наявність у підсудного умислу на збут наркотичних засобів.

Інших достатніх даних, які б свідчили про те, що підсудний мав намір збути вилучені у нього наркотичні засоби, у справі не встановлено.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд неправильно застосував кримінальний закон, а тому судові рішення щодо засудженого слід змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 2ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне виготовлення, зберігання та перевезення без мети збуту наркотичного засобу у великому розмірі, призначивши покарання, в межах санкції даної статті (ухвала ВССУ від 22.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

22. Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні ним  злочину передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України, за обставин викладених у вироку підтверджується сукупністю доказів, яким суд дав належну оцінку.

Доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій підсудного за      ч. 2 ст. 307 КК України та відсутність складу злочину за ч. 3 ст. 364 КК України не знайшли свого підтвердження, вони перевірялись судом апеляційної інстанції та спростовуються наступним.

Із показань підсудного вбачається, що наркотичні засоби  він придбав з метою передати їх у місця позбавлення волі одному із засуджених на прохання останнього.

Ці показання узгоджуються із показаннями свідків, очевидців вилучення наркотичних засобів у засудженого.

За протоколом огляду місця події , засуджений добровільно указав слідчому на приміщення та місце зберігання другої частини наркотичних засобів, які він разом із своїми речами мав намір пронести на територію колонії для наступного збуту.

Наведені докази, яким суд дав належну оцінку спростовують доводи скарги про відсутність у засудженого мети збуту.

Підсудний як посадова особа приймав присягу співробітника кримінально-виконавчої системи, був повідомлений про правила поведінки, мав спеціальне звання старший лейтенант внутрішньої служби.

Оцінюючи докази, суд обґрунтовано виходив з того, що істотна шкода завдана  службовою особою — підсудним полягала у вчиненні дій, які підривають авторитет департаменту по виконанню покарань України, як державного органу влади.

За таких обставин колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого  за  ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364  КК України кваліфіковано вірно (ухвала ВССУ  від 17.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

23. Встановлені судом фактичні обставини скоєння підсудним злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України в касаційній скарзі не оскаржено.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом вимог кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Нормою ст. 69 КК України передбачено, що за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частин статті) Особливої частини КК України.

А положеннями ст. 75 КК України передбачено можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд порушень вимог цих законів не допустив.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, призначаючи підсудному покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, який раніше не судимий, по місцю проживання та роботи має виключно позитивні характеристики, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував збитки, має на утриманні вагітну дружину та неповнолітню дитину, та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та звільнення від відбування покарання, призначеного за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307 КК України, з випробуванням з іспитовим строком.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що районний суд на законних підставах прийняв рішення про застосування вимог ст. ст. 69, 75 КК України та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, та звільнення його від відбування покарання, призначеного за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307 КК України. А тому, навіть з врахуванням доводів касаційної скарги прокурора, вважає, що покарання призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості перевірялись судом апеляційної інстанції, висновки якого вмотивовано відповідно до вимог ст. 377 КПК України.

Що стосується доводів прокурора про обов’язковість позбавлення засудженого на підставі ст. 54 КК України спеціального звання «лейтенанта внутрішньої служби», то вони є також безпідставними, так як згідно до статей 54, 77 КК України застосування даного виду додаткового покарання є правом суду, а не його обов’язком (ухвала ВССУ  від 21.02.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

24. Висновки суду про доведеність винуватості підсудного та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про незаконність постановлених щодо засудженого судових рішень у частині звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, то вони є непереконливими.

Так, мотивуючи своє рішення про можливість та доцільність застосування положень статей 65 і 75 КК України, суд урахував тяжкість вчинених злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого і обставини, що обтяжують чи пом’якшують його покарання. Зокрема, суд урахував те, що підсудний у силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Полінаркоманія». Зважив суд і на обставини, що пом’якшують покарання підсудного, якими визнав повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння встановленню істини у справі, а також зважив й на те, що підсудний є інвалідом 2-ї групи та інвалідом Радянської Армії прирівняним до інвалідів війни, а також на відсутність обставин, що обтяжували б покарання.

Аналогічні доводи щодо м’якості призначеного засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України були наведені в апеляції прокурора, перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З урахуванням сукупності перелічених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Також є безпідставними доводи прокурора про необхідність скасування судових рішень через неправильне застосування  судом ст. 76 КК України, оскільки зазначене порушення суд може усунути в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення (ухвала ВССУ  від 24.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

25. Як убачається зі змісту судових рішень, покарання за ч. 2 ст. 307 КК судами першої та апеляційної інстанцій призначалося підсудному відповідно до санкції цього закону, який діяв на час вчинення нею останнього злочину, тобто в редакції 2001 року. Законом України від 06 жовтня 2011 року № 3826-VI «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів і одурманюючих засобів» було збільшено мінімальну межу покарання, встановленого у санкції ч. 2 ст. 307 КК. Разом із тим, відповідно до ст. 5 КК закон, що посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної сили.

Отже, відсутність у судових рішеннях вказівки на редакцію кримінального закону, застосованого при призначенні покарання, на думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування правильних по суті судових рішень (ухвала ВССУ від 12.02.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

26. Призначаючи підсудній покарання в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, місцевий суд не дав належної оцінки особливостям даних конкретних злочинів, даним про особу засудженої та обставинам, які  пом’якшують покарання, в результаті чого призначив покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок суворості.

Не ґрунтується на вимогах кримінального закону врахування судом при призначенні покарання фактів притягнення підсудної до кримінальної відповідальності в минулому.

Попередня судимість засудженої погашена у встановленому законом порядку. Виходячи з вимог статей 88, 89 КК України, припинення судимості анулює всі кримінально-правові і загальноправові наслідки засудження та призначення покарання.

Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, що раніше злочину не вчиняла, і покарання не відбувала. Вона не повинна відчувати жодних негативних наслідків погашеної або знятої судимості.

Врахування останньої при вирішенні будь-яких питань, у тому числі при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Апеляційний суд,  залишаючи без задоволення апеляцію засудженої на вирок місцевого суду, зазначеного до уваги не взяв і помилку місцевого суду не виправив.

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Враховуючи вкрай незадовільний стан здоров’я підсудної, яка страждає на СНІД IV клінічної стадії, туберкульоз легень, гепатит С та інші тяжкі захворювання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, невеликі розміри наркотичних засобів, що були предметом незаконного придбання, зберігання з метою збуту і збуту, а також враховані місцевим судом дані, що позитивно характеризують особу засудженої, й обставини, які пом’якшують покарання, колегія суддів вважає, що вони у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і дають підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 КК України та роз’яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі й особливо тяжку корисливі злочини.

З установлених судом фактичних обставин справи в діях засудженої не вбачається корисливого мотиву під час збуту наркотичного засобу й особистого збагачення засудженої в результаті вчинення таких дій.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що із покарання, призначеного підсудному за ч. 2 ст. 307 КК України й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, слід виключити додаткове покарання в виді конфіскації майна (ухвала ВССУ від 21.02.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

27. Необґрунтованими вважає колегія суддів й посилання захисника у скарзі щодо порушення права на захист підсудного, оскільки під час досудового та судового розгляду останньому були перекладені на його рідну мову не всі процесуальні документи, що містять матеріали справи.

Ці ж твердження захисника перевірялись апеляційним судом, який обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Засудженому, громадянину Грузії, як під досудового слідства, так і під час судового розгляду справи щодо нього, була забезпечена безоплатна допомога перекладача не лише до усних виступів на судовому розгляді, а й до документальних матеріалів, що відповідає вимогам п. 3 (е) ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1989 року у справі не можна вважати, що вказаний пункт Конвенції вимагає письмового перекладу всіх письмових доказів чи офіційних документів у справі.

Допомога перекладача має бути такою, щоб уможливити розуміння особи справи проти неї і ведення свого захисту, зокрема завдяки тому, що через перекладача він може висувати на розгляд суду свою версій подій.

Як вбачається з матеріалів справи, підсудному було уможливлено розуміння справи проти нього і здійснено переклад

всіх основних процесуальних документів на його рідну грузинську мову, а саме постанови про притягнення в якості

обвинуваченого, скасованого вироку місцевого суду від 18 квітня 2011 року, вироку місцевого суду від 14 жовтня 2011 року,

скасованого вироку апеляційного суду (ухвала ВССУ від 21.03.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

28. Кваліфікуючи зазначені дії підсудного за ч. 3 ст. 307 КК України, суд послався на те, що працівники правоохоронних органів, діючи на підставі наявної у них оперативної інформації, зупинили на автодорозі його автомобіль, провели особистий догляд автомобіля і самого підсудного та вилучили наркотичні засоби. Крім того, суд взяв до уваги особливо великий розмір наркотиків і спосіб їх розфасовки.

Однак належних даних про наявність такої інформації, а також інших доказів на підтвердження направленості умислу підсудного саме на збут особливо небезпечного наркотичного засобу матеріали справи не містять.

Крім того, судом не взято до уваги, що за встановлених судом фактичних обставин справи підсудний особисто не розфасовував і не упаковував наркотичні засоби.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тому у даному випадку висновок суду про доведеність винуватості підсудного у вчиненні дій, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, саме із метою їх збуту, за відсутністю епізодів збуту або замаху на збут, з урахуванням практики Європейського Суду України з прав людини,   є недостатньо мотивованим і необґрунтованим.

Отже, дії підсудного слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу в особливо великому розмірі без мети збуту (ухвала ВССУ  від 24.01.2013 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

29. Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про виправдання підсудного за ч. 2 ст. 310 КК України та виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України — за попередньою змовою групою осіб, підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що посівом та вирощуванням коноплі на ділянці домоволодіння

підсудний 1 займався самостійно, і тільки в червні 2010 року він повідомив підсудного 2 про наявні у нього насадження.

Даних, які б вказували на участь підсудного 2  в незаконному посіві, вирощуванні коноплі, в ході досудового та судового слідства не встановлено.

Тому суд обґрунтовано виправдав підсудного 2 за ч. 2 ст. 310 КК України та у зв’язку з цим вмотивовано виключив кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 310 КК України у підсудного 1— скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого  1 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для сумніву в її правильності колегія суддів не вбачає, а, відповідно, і у виправданні підсудного 2 за ч. 2 ст. 310 КК України (ухвала ВССУ від 25.10.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

30. Вироком  Шполянського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року, засуджено, громадянина України   за ч. 1 ст. 310 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням протягом однорічного іспитового строку з покладенням обов’язків, передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно вироку, підсудний, у травні 2011 року, незаконно виростив на своїй присадибній ділянці 1 130 рослин снотворного маку.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну цього вироку, оскільки суд призначив засудженому покарання без урахування положень ст. 69-1 КК України.

Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

В даній справі суд встановив, що шкоду злочином не заподіяно,  підсудний визнав свою вину, щиро розкаявся, обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

В касаційній скарзі прокурор обґрунтовано посилається на роз’яснення, яке міститься в п. 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.

Отже, строк призначеного засудженому обмеження волі не повинен був перевищувати двох років, оскільки санкцією ч. 1 ст. 310 КК України передбачений трьохрічний максимальний строк такого найбільш суворого покарання за цим кримінальним законом.

Зважаючи на зазначене, вирок підлягає зміні (ухвала ВССУ від 17.04.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

31. Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено

за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді обмеження  волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду підсудну визнано винною та засуджено за те, що вона навесні 2011 року посіяла, обробляла та виростила 256 кущів маку снодійного та 15 кущів конопель, які 7 липня 2011 року були виявлені та вилучені працівниками міліції.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні засудженій покарання у виді обмеження волі, є слушними.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів справи, суд, обираючи підсудній  вид і міру покарання, залишив поза увагою, що на момент вчинення злочину вона досягла пенсійного віку, і всупереч вищезазначеним вимогам ч. 3 ст. 61 КК України призначив покарання у виді обмеження волі.

Санкцією ч. 1 ст. 310 КК України, крім обмеження волі, передбачено такі види покарання, як штраф та арешт.

Однак, оскільки у касаційній скарзі не ставиться питання про скасування вироку щодо засудженої через м’якість призначеного їй  покарання, а штраф і

арешт  як покарання мають виконуватися реально, суд при новому розгляді справи також позбавлений можливості призначити дані види покарання.

За таких обставин засуджена відповідно до роз’яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7

«Про практику призначення судами кримінального покарання» підлягає звільненню від кримінального покарання (ухвала ВССУ від 10.04.2012 року).

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

32. Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року кримінальну справу за

обвинуваченням громадянина України, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 310 КК України закрито, а його звільнено від кримінальної

відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Згідно з постановою, обвинувачений, у кінці травня 2011 року, знаходячись на городі свого домоволодіння, незаконно посіяв

та вирощував до 10 вересня 2011 року 13 рослин коноплі. Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню,

зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винність обвинувачуваного у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Суд при вирішенні питання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності без проведення судового слідства

не встановив, що інкриміноване діяння дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 310 КК України і чи

підсудний винний в його вчиненні.

Судом також не було встановлено умови та підстав звільнення підсудного від кримінальної відповідальності. Розгляд

кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Зазначене є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки перешкодило суду постановити

законне та обґрунтоване судове рішення. Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного обороту наркотичних засобів

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої

тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла

розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Розгляд кримінальних справ у сфері

незаконного обороту наркотичних засобів

Проте суд, не дослідивши матеріали кримінальної справи та не зробивши висновків про наявність у справі доказів, які

підтверджують активне сприяння розкриттю вчиненого ним злочину, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про

можливість застосування  ст. 45 КК України (ухвала ВССУ від 24.05.2013 року). Розгляд кримінальних справ у сфері незаконного

обороту наркотичних засобів

Судова палата з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області