Верховный Суд Украины — о признании договора дарения недействительным

Юридическая помощь, юридическая защита по делам о преступлении против собственности.Представительство в суде интересов потерпевших.Консультации бесплатно.Звоните сейчас.

О признании договора дарения недействительным

о признании договора дарения недействительнымСам по себе факт прочтения сторонами текста оспариваемого договора дарения и разъяснения нотариусом существа договора не может быть основанием для отказа в удовлетворении иска о признании этого договора недействительным

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 21 октября 2015 года 6-202цс15 рассмотрел дело о признании договора дарения недействительным и о восстановлении права собственности на квартиру.

о признании договора дарения недействительнымСуд сформулировал следующую правовую позицию. Исходя из содержания статей 203, 717 Гражданского кодекса, договор дарения считается заключенным, если стороны имеют полное представление не только о предмете договора, но и достигли согласия по всем его существенным условиям. Договор, устанавливающий обязанность одаряемого совершить в пользу дарителя любое действие имущественного или неимущественного характера, не является договором дарения, правовой целью которого является передача собственником своего имущества в собственность другого лица без получения взаимного вознаграждения.

Если лицо, совершившее сделку, ошиблось относительно обстоятельств, которые имеют существенное значение, такая сделка может быть признана судом недействительной. Существенное значение имеет заблуждение относительно природы сделки, прав и обязанностей сторон, таких свойств и качеств вещи, которые значительно снижают ее ценность или возможность использования по целевому назначению. Ошибка относительно мотивов сделки не имеет существенного значения, кроме случаев, установленных законом (часть первая статьи 229 ГК).

Сам по себе факт прочтения сторонами текста оспариваемого договора дарения и разъяснения нотариусом существа договора не может быть основанием для отказа в удовлетворении иска о признании этого договора недействительным.

Решая вопрос о наличии или отсутствии ошибки — неправильного восприятия истцом фактических обстоятельств сделки, что повлияло на волеизъявление лица при заключении договора дарения вместо договора пожизненного содержания, суду необходимо установить: возраст истца, его состояние здоровья и необходимость в связи с этим в уходе и посторонней помощи; наличие у истца спорного жилья как единственного; отсутствие фактической передачи спорного недвижимого имущества по оспариваемому договору дарения дарителем одаряемому и продолжение истцом проживать в спорной квартире после заключения договора дарения, и тому подобное.

Только в случае установления этих обстоятельств нормы части первой статьи 229 и статей 203 и 717 ГК в совокупности считаются правильно примененными.

Вывод о прекращении ипотеки

Юридическая помощь и защита по делам о преступлении против жизни и здоровья личности, против собственности, в сфере обращения наркотических веществ. Юридические консультации. Адвокаты. Ведение дел в суде.

Вывод о прекращении ипотеки

Вывод о прекращении ипотеки

Вывод о прекращении ипотеки. Факт того, что срок договора кредита не истек, не может быть основанием для отказа от погашения полностью или частично

задолженности за счет не реализованного по результатам торгов предмета ипотеки

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 7 октября 2015 года рассмотрел дело 6-222цс15 о прекращении ипотеки в

связи с возвращением исполнительного документа взыскателю, отказавшемуся от погашения задолженности за счет не реализованного по результатам торгов

предмета ипотеки.

Фабула дела

В соответствии со статьей 1 Закона «Об ипотеке» ипотека — это вид обеспечения выполнения обязательства недвижимым имуществом, которое остается во

владении и пользовании ипотекодателя, согласно которому ипотекодержатель имеет право в случае невыполнения должником обеспеченного ипотекой

обязательства получить удовлетворение своих требований за счет предмета ипотеки преимущественно перед другими кредиторами этого должника в

порядке, установленном настоящим Законом.

Согласно статье 17 Закона ипотека прекращается в случае: прекращения основного обязательства или окончания срока действия ипотечного договора;

реализации предмета ипотеки в соответствии с настоящим Законом;

приобретения ипотекодержателем права собственности на предмет ипотеки;

признания ипотечного договора недействительным; уничтожения (утраты) переданного в ипотеку здания (сооружения), если ипотекодатель не

восстановил его; на иных основаниях, предусмотренным настоящим Законом.

Вывод о прекращении ипотекиПо содержанию частей 1 и 3 статьи 49 Закона (в редакции, действовавшей на момент проведения публичных торгов) в течение 10 дней со дня объявления

открытых торгов несостоявшимися, ипотекодержатели и другие кредиторы должника согласно приоритету их зарегистрированных требований имеют

право приобрести предмет ипотеки по начальной цене путем зачета своих обеспеченных требований в счет цены имущества. Если ипотекодержатель не

воспользовался правом, предусмотренным частью первой этой статьи, по результатам других публичных торгов, ипотека может быть прекращена по

решению суда.

Право суда

Системный анализ положений статей 3, 17 и 49 Закона свидетельствует о том, что прекращение ипотеки в связи с применением этого Закона является

правом суда, решение которого должно приниматься с учетом конкретных обстоятельств дела. При этом следует учитывать срок договора, размер

задолженности, а также установленные по делу обстоятельства, а именно:

  • продолжается ли действие кредитного договора после обращения взыскания на предмет ипотеки;
  • обращено ли на всю сумму задолженности по кредиту взыскание; какие последствия сохранения или прекращения ипотеки, учитывая интересы обеих сторон договора кредита и договора ипотеки;
  • основания отказа ипотекодержателя от получения предмета ипотеки;
  • действуют ли стороны добросовестно;
  • и тому подобное.

Суды установили, что исполнительная надпись нотариуса выдана на задолженность по кредиту в размере 295 491, 22 долл. США; задолженность по

процентам — 20 492,62 долл. США; пеня — 6 638,48 долл. США, а всего 322 622, 32 долл. США. Обращено взыскание на предмет ипотеки стоимостью 422 961

долл. США на момент заключения договора ипотеки.

При таких установленных обстоятельств дела факт того, что срок договора кредита не истек, не может быть основанием для отказа от погашения

полностью или частично задолженности за счет не реализованного по результатам торгов предмета ипотеки, поскольку нарушает права должника на

законное ожидание принятия предмета ипотеки в счет погашения задолженности и искусственно увеличивает задолженность должника по

кредитному договору.

Поскольку согласно положениям статьи 11 Гражданского кодекса стороны в договоре должны действовать добросовестно, и банк в соответствии с

договором избрал способ защиты своих прав путем взыскания задолженности и обращения взыскания на предмет ипотеки, то должник вправе ожидать

погашения задолженности за счет предмета ипотеки до истечения срока кредитного договора.

Следовательно, обоснованным является вывод о прекращении ипотеки, поскольку отказ банка от погашения задолженности за счет получения

ипотеки нарушает принцип равенства прав и обязанностей кредитора и должника и искусственно приводит к увеличению задолженности по кредиту.

Венецианская комиссия не одобряет

Юридическая помощь, юридическая защита, юридическая консультанция. Ведени е дел в суде, составление и подача процессуальных документов.Адвокаты.

Венецианская комиссия не одобряет —  про монополию адвокатов

Венецианская комиссия не одобряет

Венецианская комиссия

Венецианская комиссия в своем заключении по проекту изменений в Конституцию в части правосудия, утвержденному Конституционной Комиссией 4 сентября 2015 года, высказалась против введения монополии адвокатов на представительство в суде.

Венецианская комиссия считает, что норма, согласно которой только адвокат может быть представителем в суде и защищать человека от обвинения, имеет далеко идущие последствия. Фактически, это означает отсутствие возможности у человека быть представленным в суде (в любом споре) кем-то, кроме «адвоката» в понимании практикующего адвоката — члена адвокатуры (то есть, НААУ).

По мнению Комиссии эта норма является чрезмерно обширной. Поэтому рекомендованы исключения для отдельных видов споров, например, трудовых или незначительных.

Венецианская комиссияПри этом Комиссия одобряет предусмотренную изменениями в ст. 131-2 Конституции гарантию независимости адвокатуры.

Европейская комиссия за демократию через право

Венецианская комиссия, официально Европейская комиссия за демократию через право — консультативный орган по конституционному праву, созданный при Совете Европы в 1990 году. С 2002 года участвовать в работе комиссии могут и страны, не входящие в СЕ. Сессии проходят в Венеции, откуда и неофициальное название комиссии.

Организационно комиссия является «частичным открытым соглашением» в рамках СЕ. Это означает, что члены СЕ не обязаны в ней участвовать и при этом членство в ней открыто (с согласия Комитета министров СЕ) для третьих государств; комиссия имеет собственный бюджет, отдельный от бюджета СЕ. На 2016 год членами комиссии являются все 47 государств-членов Совета Европы, а также Алжир,Бразилия, Израиль, Казахстан, Республика Корея, Киргизия, Косово, Марокко, Мексика, Перу, США, Тунис и Чили; ассоциированным членом является Республика Беларусь, наблюдателями являются Аргентина, Ватикан, Канада, Уругвай, Япония; комиссия сотрудничает также с Палестинской национальной администрацией, Евросоюзом и ЮАР.

Каждая страна-участник назначает в комиссию одного эксперта (и может назначить лицо, при необходимости его заменяющее) сроком на четыре года; эксперты должны работать как независимые специалисты, а не представители государств. Как правило, комиссия в полном составе собирается на четыре сессии в году.

Основная форма работы комиссии — анализ законов и законопроектов государств-участников, затрагивающих проблемы конституционного права, в том числе стандарты выборов, права меньшинств и др. Документ может быть представлен на заключение комиссии самим заинтересованным государством, другим государством с согласия той страны, которая принимает документ, а также Парламентской ассамблеей СЕ. Заключения комиссии широко используются ПАСЕ как отражение «европейских стандартов» в области демократии. Помимо этого, комиссия публикует тематические исследования по отдельным проблемам, ведет базы данных CODICES (решения конституционных судов) и VOTA (избирательное право). По проблематике выборов комиссия тесно сотрудничает с Бюро по демократическим институтам и правам человека (БДИПЧ) ОБСЕ.

Правила сдачи в эксплуатацию объектов недвижимости — текущие изменения

Юридическая помощь, юридическая защита, юридическая консультация по делам о преступлении против собственности, гражданский иск в уголовном судопроизводстве. Адвокаты.

Правила сдачи в эксплуатацию объектов недвижимости

Правила сдачи в эксплуатацию объектов недвижимости

Правила сдачи в эксплуатацию объектов недвижимостиПравила сдачи в эксплуатацию объектов недвижимости. В Украине с 1 октября текущего года вступило в действие постановление украинского правительства «О внесении изменений в Порядок принятия в эксплуатацию законченных строительством объектов».

 Согласно документу, Порядок принятия в эксплуатацию законченных строительством объектов был отредактирован. Также были изменены некоторые приложения к Порядку.

Мы выяснили, что изменилось в документе:

отчет о проведении технического осмотра объекта;

право на готовность к введению в эксплуатацию объектов, строительные работы на которых были выполнены на основании уведомления о начале их выполнения;

право на готовность объектов к эксплуатации (кроме объектов инженерно-транспортной инфраструктуры);

Правила сдачи в эксплуатацию объектов недвижимостиправо на готовность объектов инженерно-транспортной инфраструктуры к введению в эксплуатацию;

право на готовность объекта к эксплуатации (по самовольно построенному недвижимому имуществу, на которое признано право собственности по решению суда);

форма заявления о внесении изменений в декларацию о готовности к эксплуатации объектов строительства;

сертификат, который выдают после принятия в эксплуатацию законченного объекта;

форма заявления о принятии в эксплуатацию законченного строительством объекта и выдача сертификата;

акт готовности объектов к эксплуатации;

справка о рассмотрении документации, представленной для принятия в эксплуатацию законченного объекта, и выдачи сертификата.

Согласно с Законом Украины «О регулировании градостроительной деятельности» порядок принятия в эксплуатацию объектов строительства зависит от сложности самого объекта, который Вы собираетесь сдать в эксплуатацию. Статья 32 выше упомянутого Закона предусматривает, что все объекты строительства (далее – назовем их объекты) делятся на 5 категорий, в зависимости от сложности (исходя от класса последствий (ответственности)) объекта. Соответствие объекта той или иной категории сложности осуществляется проектной организацией и заказчиком строительства, но с этим Вам уже пришлось столкнуться на этапе строительства. но это Вы уже выяснили еще на предыдущем этапе.

Право власності на спільне майно

Юридическая помощь и защита. Юридические консультации. Адвокаты. Спорная недвижимость. Представительство в суде.Составление и подача процессуальных документов и документов иного правового характера.

Право власності на спільне майно

Право власності на спільне майно

Право власності на спільне майно. Ми продовжуємо обговорювати проблеми користування спільним майном у багатоквартирних будинках. Нагадаємо: у першій частині статті ми дійшли до розуміння того, що власники квартир не повинні самоусуватися від питання користування й обслуговування спільним майном.

 Ознаки спільної власності

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 417-VIII, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Це означає, що правовий режим такого майна встановлено відповідними положеннями ЦК України щодо здійснення спільної сумісної власності, з урахуванням спеціальних норм Закону № 417-VIII.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Право власності на спільне майно

особливості

Для спільної сумісної власності на спільне майно в багатоквартирному будинку характерні такі особливості:

— власники квартир (нежитлових приміщень) у будинку не мають конкретно визначеної частки в праві власності на спільне майно.

Якщо квартира чи нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав і виконання обов’язків співвласниками

квартири чи нежитлового приміщення, уключаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому

законодавством для реалізації права спільної власності (ч. 3 ст. 4 Закону № 417-VIII);

— це майно не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна

багатоквартирного будинку.

Таким чином, на відміну від загального порядку здійснення спільної сумісної власності, коли виділ у натурі частки одного зі співвласників можливий, у

випадку з багатоквартирним будинком маємо виняток. Це положення дуже доречне, оскільки воно покликане унеможливити будь-які спроби присвоєння

спільного майна, яке апріорі повинно лишатись у спільній власності мешканців, окремими зацікавленими особами;

— кредитор співвласника не має права вимагати виділення частки зі спільного майна багатоквартирного будинку в натурі для звернення стягнення на неї.

Це випливає із самої суті спільного майна, зокрема — його призначення обслуговувати потреби всіх співвласників протягом усього часу існування

будинку. Логічно, що для забезпечення такої можливості законодавцю необхідно було закріпити неможливість виділення окремих елементів

спільного майна в натурі й подальшого відчуження, а отже — вибуття зі складу загального майна.

Як управляти?

Право власності на спільне майно може бути реалізовано співвласниками в установленому законодавством порядку. Нагадаємо: наразі співвласники

мають право обирати з-поміж трьох механізмів управління будинком:

— дійснення самостійного управління шляхом прийняття всіх рішень на загальних зборах;
— створення ОСББ;
— передання всіх або частини функцій з управління відповідному суб’єкту господарювання — управителю.

Зважаючи на це, можливі такі механізми управління спільним майном:

якщо в будинку створено ОСББ, останнє може визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об’єднання (ч. 1 ст. 16

Закону № 2866-III);

у разі здійснення управління будинком управителем (суб’єктом господарювання — юридичною чи фізичною особою) порядок управління

спільним майном визначається на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (ст. 11 Закону № 417-VIII);

у випадку здійснення безпосереднього управління будинком співвласниками повноваження щодо розпорядження спільним майном багатоквартирного

будинку, установлення, зміни та скасування обмежень щодо користування спільним майном мають відповідні збори співвласників (ч. 2 ст. 10 Закону №

417-VIII).

Спільні права є. А обов’язки?

Як ми вже з’ясували, усі власники квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку є співвласниками загального блага — спільного

майна. Але, окрім прав, усі співвласники мають іще й обов’язки, пов’язані з такими правами. Які саме?

По-перше, незалежно від обраної форми управління спільним майном, усі співвласники мають права й обов’язки, установлені законом (див. далі таблицю

1).

По-друге, у разі створення ОСББ співвласники отримують додаткові права й обов’язки (див. далі таблицю 2).

Таблиця 1. Права й обов’язки співвласників багатоквартирного будинку

Право власності на спільне майно

Зауважимо: Законом № 417-VIII помітно розширено перелік прав співвласників багатоквартирного будинку. Насамперед — із прийняттям

зазначеного Закону було скасовано саме поняття членства в ОСББ як таке, натомість установлено, що в разі створення останнього управління будинком

здійснюється всіма співвласниками. До прав співвласників додано можливість одержувати інформацію про технічний стан спільного майна

багатоквартирного будинку, умови його утримання й експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження,

одержані від його використання.

Нововведенням згаданого вище Закону є й те, що співвласників наділено правом безоплатно одержувати інформацію про суб’єктів права власності на всі

квартири й нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку та площу таких квартир і приміщень у порядку й межах, визначених законом.

На практиці дізнатися про власників інших квартир у будинку можна на офіційному веб-сайті: https://kap.minjust.gov.ua, що адмініструється Міністерством юстиції України, попередньо зареєструвавшись.

Однак це можливо лише в разі, якщо відомості про квартиру були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідних реєстрів,

які велися бюро технічної інвентаризації.

Реалізація ж наведеного права в іншому випадку викликатиме неабиякі труднощі через відсутність чіткого механізму.

Співвласників також наділено правом на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у

розмірі, що відповідає частці кожного співвласника.

Обоі»язки співвласника

Стосовно обов’язків співвласників — наразі вони також викладені законодавчо більш розгорнуто, аніж раніше. До того ж на кожного співвласника покладено

нове зобов’язання — забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку

багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом. Таким підходом

законодавець показує, що спільне майно не лише породжує права на нього, а й покладає на його власників тягар утримання майна у вигляді низки досить

конкретних обов’язків. Право власності на спільне майно.

Таблиця 2. Права й обов’язки співвласників у разі створення ОСББ

Право власності на спільне майно

Як бачимо, права й обов’язки співвласників досить детально викладено на законодавчому рівні. Їхній перелік може бути розширено в статуті ОСББ,

відповідних документах, затверджених рішеннями загальних зборів співвласників. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий

власник набуває всіх обов’язків попереднього власника як співвласника (ч. 3 ст. 7 Закону № 417-VIII). Право власності на спільне майно.

Тінь відповідальності

Питання відповідальності співвласників багатоквартирних будинків також є актуальним і для більшості співвласників такого будинку невідомим.

У ст. 13 Конституції України вказано: власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. Ця теза

Основного Закону підкреслює, що власник не тільки має права щодо своєї власності, але й несе відповідальність за неї — у нашому випадку — не лише за свою квартиру, а й за спільне майно. Право власності на спільне майно.

Загальні засади відповідальності співвласників установлюються в ст. 8 Закону № 417-VIII. Закон розділяє відповідальність на дві групи:

1) яка виникає внаслідок невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків співвласниками

та

2) яка виникає в результаті дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, учинених із перевищенням наданих їм повноважень. Право власності на спільне майно.

Новації

У першому випадку (і це є новацією Закону № 417-VIII) відповідальність за шкоду несуть усі співвласники разом, причому відповідальність кожного

співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника.

Частка співвласника — частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника в загальній площі всіх квартир і

нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 417-VIII).

висновки

Це формулювання дозволяє дійти таких висновків:

1) термін «пропорційно до частки» означає, що відповідальність співвласника є чітко обмеженою. Тобто ситуація, за якою замість одного недобросовісного

співвласника нестимуть відповідальність інші співвласники, виключена — кожен відповідає самостійно;

2) прив’язка до «частки співвласника» означає, що той співвласник, у кого площа квартири та/або нежитлового приміщення в багатоквартирному

будинку більша, нестиме відповідальність за спільними зобов’язаннями в більшому розмірі.

У Законі № 417-VIII зазначено: цей принцип застосовується, зокрема, у випадках укладання договору, який є обов’язковим для всіх співвласників.

Обсяг зобов’язань і відповідальності кожного співвласника, який не належним чином виконав відповідні обов’язки за таким договором, визначається

пропорційно до його частки співвласника.

Стосовно другої групи відповідальності, яка може виникати внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, учинених із перевищенням

наданих їм повноважень, Закон № 417-VIII прямо закріплює, що співвласники за такими зобов’язаннями відповідальності не несуть. Право власності на спільне майно.

Щодо багатоквартирних будинків, у яких створено ОСББ, положення про відповідальність установлюється положеннями Закону № 2866-III. Так,

аналогічно будинкам без ОСББ, відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Право власності на спільне майно.

Однак закон про ОСББ розглядає питання відповідальності дещо ширше. Так, відповідно до ст. 29 Закону № 2866-III, співвласники багатоквартирного

будинку за порушення законодавства про об’єднання несуть цивільну, кримінальну, адміністративну відповідальність згідно із законом. Право власності на спільне майно.

індівідуальна відповідальність

Вище ми вже розглянули принципи цивільно-правової відповідальності співвласників за спільне майно. Тепер звернімо увагу на питання

індивідуальної відповідальності (цивільної, кримінальної й адміністративної) співвласника за власні дії. Право власності на спільне майно.

Відповідно до загального правила, передбаченого ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка її завдала. Право власності на спільне майно.

Як приклад застосування ст. 1166 ЦК України можна навести поширений випадок, коли особа, забувши виключити крани у своїй квартирі, затопила

сусідів. У цьому разі вся шкода (вартість проведення ремонту, вартість пошкоджених речей) підлягає відшкодуванню винною особою. Вина власника

буде й у тому випадку, коли затоплення відбулося в результаті неналежного технічного стану внутрішньо-квартирної мережі водопостачання.

Особа, яка постраждала внаслідок винних дій порушника, має також право на відшкодування моральної шкоди (ст. 1167 ЦК України). Розмір такої шкоди

підлягає обґрунтуванню та доказуванню в суді. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування,

якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наприклад, це той самий випадок, пов’язаний із затопленням, але яке сталося не з вини власника

квартири.

Особливості

Специфікою, притаманною для ОСББ, є те, що цивільна відповідальність може виникати безпосередньо на підставі статуту об’єднання. Це положення прямо

передбачено в ст. 29 Закону № 2866-III. У ст. 7 цього Закону зазначено: у статуті має бути визначено відповідальність за порушення статуту й рішень

статутних органів.

Власники квартир у багатоквартирних будинках можуть бути притягнені до відповідальності за порушення правил користування жилими приміщеннями. Право власності на спільне майно.

Безпосередньо правила користування жилими приміщеннями, за порушення яких передбачена відповідальність, затверджені постановою КМУ від

08.10.1992 р. № 572. Право власності на спільне майно.

Правилами, серед іншого, заборонено:

— використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру;
— зберігати вибухонебезпечні чи екологічно шкідливі речовини та предмети;
— голосно співати й кричати, користуватися звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму фз двадцять другої до восьмої години;
— проводити в робочі дні із двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні — цілодобово ремонтні роботи, що супроводжуються шумом.

Власник, наймач (орендар) приміщення, у якому передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир,

житлових приміщень про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир, житлових приміщень ремонтні та будівельні роботи

можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Рівень шуму, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати

санітарних норм. Право власності на спільне майно.

— утримувати на балконах і лоджіях тварин, зокрема — птицю та бджіл. Право власності на спільне майно.

Порушення вказаних вище правил має наслідком притягнення винної особи до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 150 Кодексу України про

адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Нею встановлено відповідальність за порушення правил користування жилими приміщеннями,

санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під’їздів, прибудинкових територій, порушення правил експлуатації жилих

будинків, жилих приміщень й інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих

будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їхнього обладнання й об’єктів

благоустрою. Право власності на спільне майно.

відповідальність

Перелічені правопорушення тягнуть за собою попередження чи накладення штрафу на громадян від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

(від 17 до 51 грн) і попередження чи накладення штрафу на посадових осіб — від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн до 119

грн). Право власності на спільне майно.

Найменш поширеними випадками є застосування кримінальної відповідальності. Питання кримінальної відповідальності регламентуються

статтями Кримінального кодексу України та стосуються персонально фізичних осіб. Тому на цьому виду відповідальності не зупинятимемося. Право власності на спільне майно.

До відповідальності може бути притягнено не тільки співвласника, але й саме ОСББ чи управителя у випадку порушення ними положень статуту ОСББ або

згідно з договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Правові наслідки таких порушень, як правило, регламентуються в

Статуті й договорі, за відсутності в цих документах спеціальних положень застосовуватимуться загальні норми цивільного та житлового законодавства. Право власності на спільне майно.

Підсумуємо

Наразі вітчизняне законодавство, яке регулює відносини співвласників щодо користування та розпорядження спільним майном, є доволі якісним. Право власності на спільне майно.

Водночас слід визнати, що без усвідомлення співвласниками своїх прав й обов’язків щодо утримання власного майна останнє не може бути ефективним. Право власності на спільне майно.

Тому не менш важливим, аніж законодавче закріплення особливостей здійснення права власності в багатоквартирному будинку, є зайняття

співвласниками активної позиції повноправного господаря, а не спостерігача, який чекає на покращення його майна й іншу допомогу з боку інших осіб. Право власності на спільне майно

Олена ТРЕГУБОВА,
юрист, м. Київ

Скасування мораторію

Юридическая помощь, юридическая защита. Юридическая консультация. Адвокаты. Ведение дел в суде — уголовных, гражданских, административных, хозяйственных.

Cкасування мораторію

Скасування мораторію.

Скасування мораторіюCкасування мораторію — етап аграрної реформи. Розроблена Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру концепція реформування діючої системи земельних відносин припускає два етапи аграрної реформи.

 Про це пише в статті глава Держгеокадастра Максим Мартинюк.

За його словами, на першому етапі, після закінчення терміну дії мораторію з 2016 року, буде відкрито продаж сільгоспземель державної форми власності.

На другому, з 2019 року, — ринок відкриють для продажу землі громадянами.

Ключове і водночас найскладніше питання проведення земельної реформи — це запуск ринку землі, пише автор.

«Ми пропонуємо двоетапний варіант. Перший етап — з 1 січня 2016 року — передбачає продаж сільгоспземель державної форми власності», — пише Мартинюк.

Скасування мораторію

За його словами, право на купівлю землі отримають тільки громадяни України. Іноземці та юрособи на першому етапі виключені з ринку.

Cкасування мораторіюНа думку глави Держгеокадастра, у купівлі державних земель будуть зацікавлені агрохолдинги. Але не варто перебільшувати небезпеку від них,

каже він, — більша частина ринку зайнята компаніями середнього розміру.

Потенційно агрохолдинги можуть бути зацікавлені в покупці близько 4 млн га землі, що становить 10% земель сільськогосподарського призначення в Україні.

«Якщо ми побачимо, що модель не спрацює, то постане питання про розширення кола покупців, але все одно зі значними обмеженнями в частині

юрисдикції», — продовжує Мартиненко.

продаж сільгоспземель?

Продаж сільгоспземлі буде можливим тільки через аукціони. Самі аукціони повинні бути прозорими, зручними, з залученням максимальної кількості учасників.

«Цього можна досягти, тільки перевівши їх в онлайн, на електронний майданчик», — зазначає чиновник, додаючи, що зараз якраз закінчується

розробка такого проекту електронних аукціонів за підтримки європейських консультантів з проекту Єврокомісії Twinning за іспанським зразком.

«Це назавжди має зняти питання щодо прозорості процедур і доступністю інфраструктури», — упевнений він. Скасування мораторію.

Дозволяючи продаж державних земель, необхідно закрити дірки у безаукціонній передачі в приватну власність. Скасування мораторію.

На другому етапі після того, як перший етап пройде успішно, будуть виявлені і нівельовані ризики, а ціна землі підніметься до ринкової, можна буде відкрити

доступ на ринок громадянам. Скасування мораторію.

«Ми прописуємо в законі норму, що певні його статті почнуть діяти з 2019 р. — на нашу думку, це можна вважати робочим варіантом старту повноцінного

ринку землі», — пише Мартиненко. Скасування мораторію.

До цього моменту на ринку землі вже повинен бути створений державний оператор, завданням якого буде викуп у людей ділянок за фіксованою ціною (в

ролі такого держагента розглядається один з державних банків, а не створена з нуля нова структура, як це вже було з Земельним банком). Скасування мораторію.Скасування мораторію